Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників від: позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Новодністровської міської ради Чернівецької області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі № 926/1319/14 Господарського суду Чернівецької області за позовом Приватного підприємства "Пролиск ЛКБ" до Новодністровської міської ради Чернівецької області про стягнення заборгованості,

Приватне підприємство "Пролиск ЛКБ" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з Новодністровської міської ради Чернівецької області заборгованості у сумі 79955,67 грн.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.12.2014 (суддя Проскурняк О.Г.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 (судді: Костів Т.С. - головуючий, Марко Р.І., Желік М.Б.), позов задоволено; стягнуто з Новодністровської міської ради Чернівецької області на користь Приватного підприємства "Пролиск ЛКБ" 79955,67 грн боргу та 1827 грн судового збору.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, між Новодністровською міською радою (замовник) та Приватним підприємством "Пролиск ЛКБ" (виконавець) укладено договір на виконання робіт (послуг) № 457 від 12.07.2011 (далі за текстом - договір), за умовами пп.1.1., 1.2., 3.1. якого виконавець бере на себе зобов'язання своєчасно та добросовісно виконувати роботу, передбачену пунктом 1.2. договору, а замовник, зі свого боку, зобов'язується своєчасно здійснювати оплату виконаної роботи виконавцем; виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги по виготовленню планів кварталів, призначених під індивідуальну забудову і планів підземних комунікацій у М1:2000 у м. Новодністровськ; за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві згідно Акту виконаних робіт винагороду у розмірі 79955,67 грн.

За умовами п.3.3. оплата здійснюється щомісяця не пізніше 25 числа календарного місяця за Актом виконаних робіт.

Суди встановили, що в матеріалах справи наявний акт виконаних робіт згідно договору № 457 від 12.07.2011, відповідно до якого виконавцем станом на 23.08.2011 виконані роботи обумовлені договором № 457 від 12.07.2011 по виконанню комплексу топографо-геодизичних робіт щодо виготовлення планів кварталів, призначених під індивідуальну забудову і планів підземних комунікацій у М1:2000 у м. Новодністровськ на суму 79955,67 грн та передано на магнітних носіях у Державне підприємство Українського державного проектного інституту "Укрміськбудпроект" у м. Харків.

Посилаючись на те, що відповідач виконані роботи не оплатив, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення боргу у сумі 79955,67 грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Позивачем виконані роботи, які відповідачем не оплачені.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановив місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором № 457 від 12.07.2011 позивач надав суду відповідний акт виконаних робіт (послуг), який долучено до матеріалів справи. Дослідивши наданий позивачем акт, місцевий господарський суд встановив, що акт оформлено без будь-яких зауважень і претензій та підписано сторонами.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання з оплати отриманих ним послуг, допустивши станом на час розгляду справи заборгованість у розмірі 79955,67 грн, ними зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в зазначеному розмірі.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що він не є належним відповідачем у справі, не приймаються до уваги, оскільки вони були предметом дослідження в апеляційному господарському суді та обґрунтовано ним відхилені. Так, суд апеляційної інстанції встановив, що Новодністровська міська рада Чернівецької області є замовником за договором № 457 від 12.07.2011 і саме даний орган місцевого самоврядування згідно з п.2.2 договору взяв на себе такі обов'язки, як прийняття виконаної роботи за актом та своєчасне здійснення оплати виконаної роботи. При цьому суд цілком правомірно виходив з приписів ст. 527 Цивільного кодексу України, за змістом якої боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.