головуючого судді: Ходаківської І.П. суддів Рогач Л.І.,Фролової Г.М. (доповідача) за участю представників: позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідача Білань Л.В., дов. від 05.01.15 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.01.15 у справі № 906/1040/14 господарського суду Житомирської області за позовом Виробничо-комерційної фірми "Урарту" до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 1356315,44 грн.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 02.04.2015 для розгляду касаційної скарги у справі № 906/1040/14 господарського суду Житомирської області сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Рогач Л.І., Фролова Г.М. (доповідач).

Виробничо-комерційна фірма "Урарту" звернулася до господарського суду Житомирської області з позовом до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 1061991,06 грн. основної заборгованості, 104539,93 грн. пені, 19854,26 грн. відсотків за користування чужими коштами, 71189,09 грн. інфляційних втрат та 50000 грн. збитків. Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача 1061991,06 грн. основної заборгованості, 78871,21 грн. пені, 25331,32 грн. відсотків за користування чужими коштами, 140121,85 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 50000 грн. збитків позивач від позову відмовився на підставі статті 78 Господарського процесуального кодексу України. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки щодо здійснення розрахунків за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.10.2014 у справі № 906/1040/14 (суддя Ляхевич А.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Виробничо-комерційної фірми "Урарту" 1061991,06 грн. основного боргу, 78871,21 грн. пені, 25331,32 грн. 3% річних, 140121,85 грн. інфляційних втрат та 26126,31 грн. витрат по сплаті судового збору. Припинено провадження у справі в частині стягнення 50000,00 грн. збитків. Місцевий господарський суд визнав доведеним факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 (судді: Гулова А.Г. - головуючий, Маціщук А.В., Петухов М.Г.) рішення господарського суду Житомирської області від 14.10.2014 у справі № 906/1040/14 в частині стягнення пені у сумі 78871, 21 грн., 3% річних у сумі 25331, 32 грн., інфляційних втрат у сумі 140121,85 грн. та судових витрат змінено. В решті рішення залишено без змін. Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Житомирської області від 14.10.2014 у справі № 906/1040/14 викладено у іншій редакції. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Виробничо-комерційної фірми "Урарту" 1061991,06 грн. основного боргу, 74178,08 грн. пені, 24744,63 грн. 3% річних, 130168,20 грн. інфляційних втрат, всього - 1291081,97 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Змінюючи рішення, апеляційний господарський суд зазначив, що місцевий господарський суд при вирішенні спору щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних неповно з`ясував розмір стягуваних сум. В іншій частині висновки суду першої інстанції визнані обґрунтованими.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі в частині задоволення позовних вимог скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 526, 629, 662, 666 Цивільного кодексу України, статей 34, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України. Заявник, зокрема, зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази передання товару відповідачу; договір поставки підписано не уповноваженою особою; для настання строку оплати товару позивач повинен був разом з товаром передати відповідачу супутні документи до товару, однак доказів такого передання матеріали справи не містять; акт звірки взаємних розрахунків не може бути доказом наявності або відсутності заборгованості в даній справі, оскільки зі сторони відповідача відомості про уповноваження будь-яких осіб на визнання заборгованості відсутні.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 18.10.2013 між Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець) та Виробничо-комерційною фірмою "Урарту" (постачальник) укладено договір поставки № 49-03, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити асфальтобетонну дрібнозернисту щільну суміш, в кількості 1000 т та бітуму БНД 60/90 у кількості 6 т. Відповідно до пункту 1.2. договору асортимент, кількість та ціна товару, що підлягає поставці згідно умов даного договору зазначається у видаткових накладних та/або специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору. Згідно з пунктом 1.3 договору, обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені або збільшені залежно від реального фінансування видатків або потреб, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначається відповідно до заявок покупця, оформлених згідно з вимогами цього договору. Пунктом 4.2. договору передбачено, що покупець зобов'язаний у повному обсязі оплатити поставлений йому товар протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня отримання супутніх документів до товару, підписання сторонами акта приймання-передачі товару та отримання рахунку постачальника. Згідно з пунктом 5.5. договору після передачі товару та виконання обов'язку з поставки між сторонами оформлюється акт приймання-передачі товару та/або видаткова накладна, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін. Обов'язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в пункті 4.2. договору. Відповідно до пункту 5.6. договору датою передачі товару від постачальника покупцю, вважається дата підписання акта приймання-передачі товару та/або видаткової накладної. Пунктом 7.3.7 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Судами установлено, що на виконання умов договору поставки № 49-03, у період з 29.10.2013 по 29.11.2013 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1061991,06 грн., що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.

Установлено судами і те, що між сторонами було складено акт звірки розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 1285450,74 грн., у тому числі 1061991,06 грн. за поставлений асфальтобетон.

29.07.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією, яка містила вимогу про сплату заборгованості за договором поставки № 49-03 від 18.10.2013, яка залишена без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Виробничо-комерційної фірми "Урарту" про стягнення з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 1061991,06 грн. основної заборгованості, а також 78871,21 грн. пені, 25331,32 грн. відсотків річних, 140121,85 грн. інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог). Позивачем також було заявлено вимогу про стягнення 50000 грн. збитків, однак під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач відмовився від позову в зазначеній частині, у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення 50000 грн. збитків було припинено на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 628 Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Згідно зі статтею 712 Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами статті 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Кодексу).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Кодексу).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, господарські суди установили факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого товару та визнали обґрунтованими позовні вимоги в цій частині. Розмір 3% річних, інфляційних втрат та пені, заявлений до стягнення, було перераховано судом апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що заперечення відповідача упродовж розгляду справи зводились, в основному, до ненастання строку оплати товару. Втім, зазначені заперечення були розглянуті та обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій. Зокрема, дослідивши умови укладеного між сторонами договору суди дійшли висновку, що підписання видаткових накладних є підставою для виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Крім того, за змістом статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Однак, як встановлено судом, факт отримання товару відповідачем не заперечується, доказів повернення товару відповідачем матеріали справи не містять.

Також, як встановлено судами, право на укладення договору поставки № 49-03 від 18.10.2013 Присяжнюку Віктору Сергійовичу надане довіреністю № 486 від 09.10.2013, копія якої наявна у матеріалах справи.

Інші доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки вказаних висновків не спростовують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.