головуючого Гончарука П.А. суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. за участі представників: позивача: відповідача: прокуратури: Крапивко М.Л., Юрченко О.О. Кривошея Д.А. Грищенко М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 24 листопада 2014 р. Київського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2015 р. у справі № 910/23152/14 за позовом державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" до Міністерства оборони України про стягнення 995 947,44 грн.

У жовтні 2014 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з Міністерства оборони України заборгованість у розмірі 995 947,44 грн. з оплати виконаних робіт з утилізації боєприпасів згідно договору від 04.02.2013 р. за № 274/ПФМ/1-13.

Рішенням господарського суду м.Києва від 24.11.2014 р. (суддя Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 р. ( головуючий - Михальська Ю.В., судді - Отрюх Б.В., Тищенко А.І.), позов задоволено.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" 995 947,44 грн. основного боргу та судові витрати.

В касаційній скарзі заступник Генерального прокурора, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04.02.2013 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник), було укладено договір на виконання утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого виконання використання і зберігання № 274/ПФМ/1-13 (том 1, а.с. 9-23).

Вказаний договір укладено в рамках виконання Імплеметаційної угоди, укладеної між Кабінетом Міністрів України та організацією НАТО з матеріально-технічного забезпечення і обслуговування про утилізацію стрілецької зброї й легких озброєнь, звичайних боєприпасів і протипіхотних мін типу ПФМ-1, підписану 21.09.2011 в м. Брюсселі, ратифікованої Законом України від 13.01.2012 № 4338-VI (4338-17) , Контракту щодо демілітаризації протипіхотних мін типу ПФМ-1 в Україні від 09.01.2013, укладеного між Агенцією НАТО з забезпечення та державним підприємством науково-виробниче об'єднанням "Павлоградський хімічний завод", у якому Міністерство оборони України виступило однією із сторін, що підписує контракт.

Згідно пункту 1.1 договору виконавець зобов'язаний виконати утилізацію протипіхотних мін типу ПФМ-1 у складі протипіхотного вибухового пристрою КСФ-1 за номенклатурою то обсягами, які визначені у специфікації боєприпасів, що підлягають утилізації.

Відповідно до пункту 1.2. договору замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконанні роботи з утилізації боєприпасів, відповідно до розділів 3 та 4 Договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна останнього становить 2 987 843,82 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 497 973, 97 грн.

Додатковою угодою № 1 від 25.06.2013 до договору (том 1, а.с. 40-45) ціна останнього була збільшена і становить 5 975 687,64 грн., в т.ч. ПДВ (20 %) 995 947,94 грн.

Згідно пункту 3.2. договору відповідно до статті 3 Імплеметаційної угоди фінансування робіт за договором здійснюється за рахунок фінансових внесків Трастового фонду Програми НАТО "Партнерство заради миру" та України.

Пунктами 4.1. та 4.2 договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати за фактично виконану роботу з утилізації боєприпасів, за належним чином оформленим рахунком виконавця, відповідно до затвердженого сторонами акту виконаних робіт, протягом 10 банківських днів з дати акцептування рахунку.

На виконання умов договору сторонами були підписані акти виконаних робіт № 1 від 27.09.2013, № 2 від 30.10.2013 та № 3 від 29.11.2013 на загальну суму 3 841 260, 31 грн. (том 1, а.с. 49-54).

В подальшому сторонами був підписаний акт звіряння розрахунків (том 1, а.с. 55), відповідно до якого відповідач відмовився сплачувати суму ПДВ, що становить 995 947,94 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судами визначено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901- 907 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки сторонами у договорі та додатковій угоді погоджено ціну договору, яка включає в себе ПДВ, сума якого згідно додаткової угоди становить 995 947,94 грн. (пункт 3.1. додаткової угоди), то підписавши акти виконаних робіт на загальну суму 3 841 260,31 грн., замовник визнав факт виконання робіт виконавцем на вказану суму і зобов'язаний сплатити останньому саме таку суму, з урахуванням ПДВ.

При цьому суд відхилив доводи відповідача про невиконання позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 № 153 "Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги" (153-2002-п) (надалі - постанова) щодо його зобов'язання звернутись до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України для державної реєстрації проектів (програм) з метою подальшого звільнення відповідно до ст. 5 Імплементаційної угоди від сплати ПДВ, з огляду на те, що відповідно до пункту 2 постанови реципієнт - резидент (фізична або юридична особа), який безпосередньо одержує міжнародну технічну допомогу згідно з проектом (програмою), а державне підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" не є реципієнтом, оскільки не одержує міжнародну технічну допомогу, а, отримані позивачем суми коштів є вартістю виконаних згідно спірного договору робіт.

Крім того, відповідно до пункту 2 постанови виконавець - будь-яка особа (резидент або нерезидент), що має письмову угоду з донором або уповноваженою донором особою та забезпечує реалізацію проекту (програми), отже, згідно вказаної постанови позивач у справі є саме виконавцем робіт, що відповідно до законодавства України не зобов'язує його звертатись до Мінекономрозвитку для державної реєстрації проектів. Натомість, із системного аналізу визначення понять, викладених у загальних положеннях постанови реципієнтом є Міністерство оборони України, яке згідно Імплементаційної угоди саме Міністерство оборони України є стороною що представляє Україну та підписало дану угоду від імені Кабінету Міністрів України, а тому обов'язок щодо державної реєстрації покладено саме на відповідача.

Проте погодитися з такими висновками суду неможливо з таких підстав.

Судами неправильно визначена правова природа договору, оскільки зі змісту статтей 1, 2 договору випливає, що він є договором підряду, адже його предметом є проведення робіт, спрямованих на безпечну та екологічно чисту зміну якісних, фізичних, хімічних та інших властивостей боєприпасів для унеможливлення використання їх за призначенням, результатом яких є отримання виробів спецхімії, вибухопожежонебезпечних елементів, у тому числі металобрухту, вторинної сировини, що можуть бути використані в національній економіці (п.2.1), що цілком узгоджується з ч.2 ст. 837 ЦК України, згідно якої договір підряду може укладатися, серед іншого, на переробку речі, з переданням її результату замовнику.

Відповідно до вищевказаної постанови обов'язковій державній реєстрації в Мінекономрозвитку підлягають проекти (програми).

Згідно визначень постанови програма - проекти, об'єднані для досягнення спільної мети, проект - документ, яким визначаються спільні дії учасників проекту (донорів, виконавців, бенефіціарів, реципієнтів), а також ресурси, необхідні для досягнення цілей надання міжнародної технічної допомоги протягом установлених строків.

За таких обставин суд мав з'ясувати яка конкретно угода підлягала обов'язковій державній реєстрації в Мінекономрозвитку - Імплементаційна угода, підписана 21.09.2011 р. та ратифікована 13.01.2012 р., договір на виконання утилізації звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого виконання використання і зберігання № 274/ПФМ/1-13 від 04.02.2013 р. чи контракт щодо демілітаризації щодо протипіхотних мін типу ПФМ-1 в Україні від 09.01.2013 р. № LG-UM/4600002389, укладений між Агенцією НАТО з забезпечення (NSPA) та державним підприємством "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод", у якому Міністерство оборони України виступило однією з сторін, що підписує контракт, і в рамках виконання якого укладався спірний договір на утилізацію, і який був зазначений у зверненні позивача до Мінекономрозвитку щодо надання реєстраційної картки (т.1,а.с.111).

У цьому ж зверненні позивач зазначений як реципієнт.

В порушення вимог ст. 43 ГПК України вищевказаний контракт в матеріалах справи відсутній і судом не досліджувався.

Крім того, в акті звіряння розрахунків (т.1, а.с.55) позивачем відображено фінансові внески NSPA (в рахунок МОУ згідно договору), а тому з'ясуванню підлягав і порядок перерахування коштів в рамках договору, адже у випадку їх перерахування позивачу безпосередньо NSPA, він може розглядатися як реципієнт.

Враховуючи той факт, що спірний договір на виконання утилізації був укладений в рамках Імплементаційної угоди, яка з моменту її ратифікації набула статусу міжнародного договору, то визначення в спірному договорі ціни виконаних робіт з урахуванням ПДВ не може бути перешкодою за умови виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 № 153 "Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги" (153-2002-п) , для звільнення від сплати ПДВ відповідно до ст. 5 Імплементаційної угоди.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати правовий статус кожної з сторін у спірних правовідносинах, виходячи з визначень, викладених у постанові Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 № 153 (153-2002-п) , яка конкретно програма (проект) підлягала обов'язковій державній реєстрації у Мінекономрозвитку та на кому лежав обов'язок надати останньому необхідні документи.

В залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м.Києва від 24 листопада 2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2015 р. у справі за № 910/23152/14 скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.