головуючого Гончарука П.А. суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. (доповідач) за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився Дорошенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Міськсвітло" Кременчуцької міської ради на рішення та постанову Господарського суду Полтавської області від 23 вересня 2014 року Харківського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2014 року у справі № 917/1667/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії до комунального підприємства "Міськсвітло" Кременчуцької міської ради про стягнення 810 892, 90 грн

У серпні 2014 р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахування заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 64 584,14 грн пені в частині активної та 2 181,71 грн в частині реактивної електричної енергії, 66 349,77 грн інфляційних витрати в частині активної та 2 520,34 грн в частині реактивної електричної енергії, 12 961,79 грн 3 % річних в частині активної та 461,45 грн в частині реактивної електричної енергії.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.09.2014 (суддя - Тимощенко О.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 (головуючий - Сіверін В.І., судді - Терещенко О.І., Медуниця О.Є.), позов задоволено частково.

Стягнуто з міського комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" на користь публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії пеню в сумі 43 617,28 грн в частині активної електричної енергії та 1 702,98 грн в частині реактивної електричної енергії, інфляційні витрати в розмірі 66 349,77 грн в частині активної електричної енергії та 2 520, 34 грн в частині реактивної електричної енергії, 3 % річних в сумі 12 961,79 грн в частині активної електричної енергії та 461,45 грн в частині реактивної електричної енергії та судові витрати.

В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних в загальній сумі 127 613,61 грн.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

01.08.2007 між ВАТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії ВАТ "Полтаваобленерго" (ПАТ "Полтаваобленерго"; постачальник електричної енергії) та міським комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 199, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 3702,93 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. п. 2.3.3., 2.3.4. договору споживач зобов'язувався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" та зобов'язувався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Відповідно до п. 2 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору на оплату вартості спожитої електроенергії постачальник виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 днів від дня виписки рахунку.

Пунктами 3, 4 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору визначено, що обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, визначається відповідно до "Акта про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії". Споживач самостійно знімає показники розрахункових лічильників о 8 год. 20 числа, оформлює "Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку електричної енергії" та до 15.00 надає її постачальнику для здійснення розрахунку та оформлення "Акта про обсяги спожитої (переданої) споживачу електроенергії".

Період розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання виходячи з режиму роботи підприємства без подальшого перерахунку.

Відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Згідно з п. 7.5. договору на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" оформлюється акт про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії.

У п. 4.2.1. договору сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3.-2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми.

Аналогічні умови закріплені у п. 9 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач спожив електричну енергію, однак, як було встановлено господарськими судами, відповідач оплату за отриману електричну енергію здійснив з порушенням строків, визначених умовами договору, в результаті чого станом на 10.07.2014 у нього утворилася заборгованість за активну електричну енергію в сумі 631 292,32 грн та за перетоки реактивної електричної енергії в сумі 30 543,38 грн.

Станом на час розгляду справи відповідач за платіжними дорученнями сплатив заборгованість в повному обсязі.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем було порушено строки оплати переданої електричної енергії, а тому прийшов до висновку про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнув з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 66 349,77 грн в частині активної електричної енергії та 2 520, 34 грн в частині реактивної електричної енергії, 3 % річних в сумі 12 961,79 грн в частині активної електричної енергії та 461,45 грн в частині реактивної електричної енергії.

Проте, погодитись з такими висновками суду неможливо, виходячи з такого.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тобто, як інфляційні втрати, так і 3% річних обчислюються відповідно до суми основного боргу.

Як вбачається із матеріалів справи, судами було стягнуто з відповідача 3 % річних та інфляційні витрати за період прострочення виконання відповідачем основного зобов'язання починаючи з 2011 року, однак при цьому судами не було враховано, що позивачем у позовній заяві (з урахування заяви про зменшення позовних вимог) був зазначений період, за який останній просив стягнути з відповідача 3 % та інфляційні втрати, жовтень 2013 року - червень 2014 року. Також судами не враховано, що у позовній заяві іншої суми боргу не було вказано, а наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат, що передував сумі заборгованості, згідно з вимогами ст. ст. 33, 34 ГПК України не є достатнім доказом наявності заборгованості у відповідача за період 2011-2012 рр. та підставою для стягнення з нього 3 % та інфляційних втрат за цей період.

Разом з тим, господарськими судами не було взято до уваги, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, якщо термін прострочення виконання боржником грошового зобов'язання становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується.

Таким чином, розглядаючи вимоги про стягнення як інфляційних втрат, так і 3 % річних, суди попередніх інстанцій не врахували порядку розрахунку інфляційних втрат, належним чином не дослідили правильність проведеного позивачем їх розрахунку та періодів за які інфляційні втрати та 3 % річних повинні нараховуватись.

Отже, судові рішення в частині стягнення інфляційних втрат і 3 % річних не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому вони в цій частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Щодо позовних вимог у частині стягнення пені, то господарські суди прийшли до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 43 617,28 грн пені в частині активної електричної енергії та 1 702,98 грн - в частині реактивної електричної енергії згідно з п. 4.2.1. договору та ст. 549 ЦК України, а тому підстав для скасування судових рішень в цій частині не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу комунального підприємства "Міськсвітло" Кременчуцької міської ради задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 23 вересня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2014 року у справі за № 917/1667/14 в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних скасувати і справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

В решті рішення Господарського суду Полтавської області від 23 вересня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2014 року у справі за № 917/1667/14 залишити без змін.