головуючого судді Гончарука П.А., судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Стратієнко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.05.2014 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року у справі № 908/801/14 Господарського суду Запорізької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" про стягнення 135548,84 грн

У березні 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (далі - ТОВ "АВ метал груп", позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (далі - ПАТ "Запоріжтрансформатор", відповідач) заборгованості за договором поставки від 14.03.2012 року № МС001134 в сумі 135 548,84 грн, з якої: 131426,03 грн основний борг, 3136,22 грн пеня, 723,74 грн три проценти річних та 262,85 грн інфляційні.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.05.2014 року (суддя Корсун В.Л.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року (судді: Бойченко К.І., Діброва Г.І., Радіонова О.О.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 131426,03 грн, пеню в сумі 3042,60 грн, три проценти річних в сумі 702,14 грн, інфляційних нарахувань в сумі 262,85 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2708,67 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено; а також стягнуто з ТОВ "АВ метал груп" в доход Державного бюджету України 300,00 грн штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на учасника судового процесу.

Відповідач, не погоджуючись з вказаним судовим рішенням в частині стягнення трьох процентів річних від простроченої суми та пені, подав касаційну скаргу, в якій просить змінити рішення, зменшивши розмір трьох процентів річних, що підлягає стягненню, до суми 2714,94 грн, а розмір пені, що підлягає стягненню, до суми 626,52 грн, посилаючись на незастосування судом положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ).

Вищий господарський суд України, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині стягнення пені в сумі 3042,60 грн та трьох процентів річних в сумі 702,14 грн) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити, а судове рішення та постанову - залишити без змін з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 14.03.2012 року між ТОВ "АВ метал груп" (постачальник) та ПАТ "Запоріжтрансформатор" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № МС001134, за умовами якого постачальник зобов'язався передати (поставити) в обумовлені строки покупцю металопрокат (товари), а покупець зобов'язався прийняти зазначений товар та оплатити його ціну протягом 2-х банківських днів з моменту поставки товару, якщо інше не передбачено в специфікаціях до цього договору.

Суди встановили, що 27.12.2013 року відповідно видаткової накладної № 8003878 позивач поставив відповідачу товар на суму 131426,03 грн, а тому останнім днем виконання зобов'язання з оплати поставленого товару у цьому випадку є 31.12.2013 року. Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за прийнятий товар за видатковою накладною від 27.12.2013 року № 8003878 не здійснив, чим порушив умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Крім того, ч. 2 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з першого дня прострочення виконання зобов'язання щодо оплати отриманого за договором товару нараховуються три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, та пеня.

Ухвалюючи рішення про стягнення пені в сумі 3042,60 грн та трьох процентів річних в сумі 702,14 грн, що нараховані з 01.01.2014 року, тобто з наступного дня, коли зобов'язання підлягало виконанню, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України та п. 5.4 договору останнім днем оплатити товару, отриманого покупцем за накладною № 8003878, є 31.12.2013 року, тому у позивача з наступного дня виникло право на нарахування пені та трьох процентів річних від простроченої суми. Доводи відповідача про те, що 31.12.2013 року є вихідним днем, і відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 07.01.2014 року, правильно відхилив суд апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ст.ст. 67 та 73 Кодексу законів про працю України, що визначають святкові, вихідні та неробочі дні, та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 N 920-р "Про перенесення робочих днів у 2014 році" (920-2013-р) 31.12.2013 року (вівторок) не є вихідним днем. Встановлення 31.12.2013 року вихідним днем за наказом керівника відповідача не є підставою для подовження строків виконання зобов'язання, оскільки ч. 5 ст. 254 ЦК України передбачає виняток із загального правила закінчення строку, лише для випадків, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону. Разом з цим, вихідний на підприємстві відповідача визначений не відповідно до закону, а з власної ініціативи керівника відповідача, тому суди попередніх інстанцій правильно не засовували положення ч. 5 ст. 254 ЦК України.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.06.2014 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 12.05.2014 року у справі № 908/801/14 в частині стягнення пені в сумі 3042,60 грн та трьох процентів річних в сумі 702,14 грн - без змін.