Публічне акціонерне товариство,,Комерційний банк,,Південкомбанк" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю,,Айстудіо Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Смобайл" про стягнення 7 323 005,07 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24 грудня 2014 року (суддя Лопатін А.В.) провадження у справі № 911/4612/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айстудіо Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Смобайл" про стягнення 7 323 005,07 грн. припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2015 року (судді Суховий В.Г., Мальченко А.О., Жук Г.А.) ухвалу господарського суду Київської області від 24 грудня 2014 року скасовано, справу № 911/4612/14 передано на розгляд до господарського суду першої інстанції.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Айстудіо Україна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2015 року скасувати, а ухвалу господарського суду Київської області від 24 грудня 2014 року залишити в силі.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позовні вимоги у даній справі обґрунтовані невиконанням відповідачем договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 19 липня 2013 року № 185К-21Ю, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з боржника - ТОВ,,Айстудіо Україна" та з поручителя за договором поруки № 185П-21Ю/5 від 19 липня 2013 року - ТОВ "Смобайл" солідарно 7323005,07 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 185К-21Ю, укладеного 19 липня 2013 року між ПАТ "Комерційний Банк "Південкомбанк" та ТОВ "Айстудіо Україна", сторони погодили третейське застереження. Згідно Закону України "Про третейські суди" (1701-15) застереження, викладене за волевиявленням сторін у даному договорі, визнається третейською угодою сторін договору, за наявності якої спір між сторонами передається на розгляд до третейського суду.

В абзаці 2 п. 6.1 зазначеного договору передбачено, що усі спори та суперечки, які виникають з правовідносин, встановлених даним договором, в тому числі щодо його дійсності, укладення, виконання, зміни та припинення договору, тлумачення його умов, визначення наслідків недійсності або порушення договору, стягнення заборгованості, а також збитків сторін, спричинених невиконанням чи неналежним виконанням договору тощо, підлягають розгляду постійно діючим третейським судом при АСОЦІАЦІЇ "ЮРИСТИ ДОНБАСУ". Сторони ознайомлені з регламентом постійно діючого третейського суду при АСОЦІАЦІЇ "ЮРИСТИ ДОНБАСУ" (адреса суду: м. Донецьк, вул. Артема, 159/20).

Місце проведення третейського розгляду : 830048, м. Донецьк, вул. Артема, 159/20.

Аналогічний за змістом пункт міститься й у договорі поруки № 185П-21Ю/5 від 19 липня 2013 року, укладеного між ПАТ "Комерційний Банк "Південкомбанк" (кредитор), ТОВ "Смобайл" (поручитель) та ТОВ "Айстудіо Україна" (боржник).

Так, в п. 5.9 договору поруки викладено третейське застереження. Згідно Закону України "Про третейські суди" (1701-15) застереження, викладене за волевиявленням сторін у даному договорі, визнається третейською угодою сторін договору, за наявності якої спір між сторонами передається на розгляд до третейського суду. Сторони погодили, що усі спори та суперечки, які виникають з правовідносин, встановлених даним договором, в тому числі щодо його дійсності, укладення, виконання, зміни та припинення договору, тлумачення його умов, визначення наслідків недійсності або порушення договору, стягнення заборгованості, а також збитків сторін, спричинених невиконанням чи неналежним виконанням договору тощо, підлягають розгляду постійно діючим третейським судом при АСОЦІАЦІЇ,,ЮРИСТИ ДОНБАСУ". Місце проведення третейського розгляду: 830048, м. Донецьк, вул. Артема, 159/20.

Суд першої інстанції в своїй ухвалі зазначив, що погодженнями зазначених пунктів договору сторони дійшли згоди, що усі спори, які виникли з правовідносин встановлених договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 185К-21Ю та договором поруки № 185П-21Ю/5 підлягають розгляду постійно діючим третейським судом при АСОЦІАЦІЇ "ЮРИСТИ ДОНБАСУ", дана згода сторін викладена у письмовій формі, є дійсною, та дійшов висновку, що оскільки відповідачі, посилаючись на домовленість сторін викладену у письмовій формі, наполягають на розгляді даного спору постійно діючим третейським судом при АСОЦІАЦІЇ,,ЮРИСТИ ДОНБАСУ" провадження у справі має бути припинено на підставі п. 5 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції з вищезазначеним висновком суду першої інстанції не погодився скасувавши ухвалу господарського суду про припинення провадження у справі з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

У пункті 4.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 (v0018600-11) зазначено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо під час розгляду справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК (1798-12) . Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то:

- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;

- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

Проте постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 13 "Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України" (v0013600-13) зазначений пункт було доповнено новим абзацом, згідно якого господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Положеннями ст. 1 Господарського процесуального Кодексу України визначено право на звернення до господарського суду. Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

З аналізу даних правових норм вбачається, що укладення третейської угоди чи то у вигляді третейського застереження у договорі, чи то у вигляді окремої письмової угоди, до виникнення спірних правовідносин, зумовлює виникнення у заінтересованої сторони права, з метою захисту своїх прав та законних інтересів на звернення до третейського суду. При цьому, обмеження права звернення до господарського суду не допускається. Тобто, звернення до третейського суду на підставі третейської угоди, укладеної до виникнення спірних правовідносин, у даному випадку третейського застереження, є не обов'язком особи, а її правом, яким вона може скористатись на власний розсуд.

Суд апеляційної інстанції встановив, що місцезнаходження постійно діючого третейського суду при АСОЦІАЦІЇ "ЮРИСТИ ДОНБАСУ" зазначено м. Донецьк, вул. Артема, 159/20.

Відповідно до повідомленням Укрпошти, розміщеного на її офіційному сайті, з 27 листопада 2014 року не приймаються поштові відправлення на/з територію/ї Донецької та Луганської областей, в тому числі до м. Донецьк, у зв'язку з проведенням на зазначених територіях антитерористичної операції (АТО).

Проведення АТО на території м. Донецьк спричинило зупинення роботи всіх судів, які знаходилися на його території. Зокрема, Указом Президента України № 868/2014 від 12 листопада 2014 року (868/2014) "Про внесення змін до мережі господарських судів України", з метою забезпечення належних і безпечних умов для роботи, своєчасного розгляду справ господарським судом Донецької області, господарським судом Луганської області та Донецьким апеляційним господарським судом змінено місцезнаходження зазначених судів з огляду на проведення, в тому числі у м. Донецьк, антитерористичної операції.

Тобто, на даний час позивач не має змоги, з незалежних від нього обставин, звернутися за захистом свого порушеного права до постійно діючого третейського суду при АСОЦІАЦІЇ "ЮРИСТИ ДОНБАСУ".

Належних та допустимих доказів функціонування на даний час постійно діючого третейського суду при АСОЦІАЦІЇ,,ЮРИСТИ ДОНБАСУ", в тому числі за іншою адресою, суду не надано.

Наведене дає підстави для висновку стосовно того, що третейська угода сторін, хоча і є чинною, але не може бути виконана, в тому числі за погодженим місця знаходження третейського розгляду.

Посилання відповідача на те, що Регламентом третейського суду передбачено можливість третейського розгляду у іншому місці (п.п. 3 і 4 ст. 14 Регламенту) є необґрунтованими з урахуванням погодженого сторонами спору в договорах місця третейського розгляду, зміна якого потребує також письмової згоди всіх сторін договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що припинення провадження у даній справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України позбавляє позивача права на захист своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, що є порушенням норм процесуального права та права на звернення до суду.

Оскільки, звернення до третейського суду є одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24 лютого 2004 року N 3-рп/2004 (v003p710-04) ). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, стаття 6 Закону).

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 (v015p710-04) ). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Третейський розгляд спорів у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.

В частині першій статті 8 закону України "Про судоустрій і статус судів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відтак, з урахуванням наведеного, право на звернення до суду за захистом своїх прав передбачене Конституцією України (254к/96-ВР) і не може бути заперечене, а розгляд спору в третейському суді є правом сторін та реалізується шляхом взаємного погодження цього питання між сторонами.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.