розглянувши касаційну скаргу касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.15 р.

у справі № 918/1472/14 (господарського суду Рівненської області)

за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до КП "Костопількомуненергія", м. Костопіль

про стягнення боргу та штрафних санкцій в сумі 3462141, 77 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.11.14 р. (суддя Войтюк В.Р.) провадження у справі № 918/1472/14 в частині стягнення 2755999,30 грн основного боргу припинено, з відповідача на користь позивача стягнуто 264736,71 грн пені, 344413,96 грн інфляційних втрат та 96246,52 грн 3% річних, в решті позову - відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.15 р. (головуючий Василишин А.Р., судді Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б.) вказане рішення змінено в частині стягнення пені, а саме: з відповідача на користь позивача стягнуто 132368,36 грн пені; в решті рішення - залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 04.02.15 р. скасувати, а рішення від 17.11.14 р. залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, ч. 1 ст. 625, 549 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст.ст. 4-2, 43, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах поданої скарги, дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

25.12.12 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та КП "Костопількомуненергія" (Покупець) укладено договір купівлі - продажу природного газу № 13/3054-ТЕ-28, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ обсягом до 4010 тис. м2, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Строк дії договору в частині реалізації газу встановлений до 31.12.13р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1).

Згідно п. 6.1, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно п. 7.2, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

У виконання умов договору позивач поставив відповідачу у січні -грудні 2013 року природний газ на загальну суму 4384590,64 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу від 31.01.13 р. за січень на суму 947187,86 грн, від 28.02.13 р. за лютий на суму 696042,73 грн, від 31.03.13 р. за березень на суму 849014,88 грн, від 30.04.13 р. за квітень на суму 294092,15 грн, від 31.10.13р. за жовтень на суму 372078,57 грн, від 30.11.13 р. за листопад на суму 486078,46 грн, від 24.01.14 р. за грудень на суму 740095,99 грн (а.с. 15, 22-26). Відповідач за поставлений газ розрахувався частково в сумі 1628591,34 грн.

16.10.14 р. ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до КП "Костопількомуненергія"" про стягнення 2755999,30 грн основного боргу, 265224,62 грн пені, 96362,06 грн 3% річних та 344555,79 грн інфляційних втрат.

Платіжним дорученням № 1871 від 27.10.14р. відповідач повністю сплатив суму основного боргу (а.с. 92).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.11.14 р. провадження у справі № 918/1472/14 в частині стягнення 2755999,30 грн основного боргу припинено, з відповідача на користь позивача стягнуто 264736,71 грн пені, 344413,96 грн інфляційних втрат та 96246,52 грн 3% річних, в решті позову - відмовлено. Пеню у вказаній сумі стягнуто за здійсненим судом перерахунком, з урахуванням строку виконання зобов'язання, визначеного п. 6.1 договору, дати зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості за поставлений газ, заявлених позивачем періодів нарахування пені.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.15 р. вказане рішення змінено в частині стягнення пені, з відповідача на користь позивача стягнуто 132368,36 грн пені; в решті рішення - залишено без змін.

Відповідно ч. 1 і 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною першою ст. 233 ГК України передбачено, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами, відповідач порушив строк оплати поставленого йому у 2013 році за договором від 25.12.12 р. природного газу, в зв'язку з чим у відповідності з п. 7.2 договору йому була нарахована пеня в сумі 265224,62 грн.

постанова апеляційного господарського суду мотивована скрутним матеріальним становищем відповідача, що підтверджено звітом про фінансові результати за 2013 рік, за 9 місяців 2014 року (а.с. 86-90), сплатою останнім в повному обсязі основного боргу на момент прийняття рішення у справі, незначним простроченням у виконанні зобов'язання, відтак, суд обгрунтовано зменшив розмір пені на 50% від суми, встановленої судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що оскаржена постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її часткового скасування відсутні.