до відповідача публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків (далі - Укртелеком)

про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії

та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "ВАЛОР", м. Харків

про стягнення 94 247,23 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Тіхов О.С.

У серпні 2014 року Товариство звернулося з позовом, згідно з яким, уточнивши свої вимоги просило визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати останнього здійснити перерахунок за надані телекомунікаційні послуги за узгодженими тарифами за період з травня по липень 2014 року.

Укртелеком у вересні 2014 року звернувся із зустрічним позовом до Товариства про стягнення 93 074,62 грн. основного боргу за період з червня по серпень 2014 року, а також 319,71 грн. інфляційних втрат, 203,65 грн. 3 % річних та пені у сумі 649,25 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.10.2014 (суддя Светлічний Ю.В.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 (колегія суддів у складі: суддя Сіверін В.І. - головуючий, судді Медуниця О.Є. і Терещенко О.І.), у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з Товариства 93 074,62 грн. основного боргу, 319,71 грн. інфляційних втрат, 203,65 грн. 3 % річних, 649,25 грн. пені.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати рішення господарського суду від 13.10.2014, постанову апеляційного суду від 19.11.2014 та прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити, а у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити. Скарга мотивована тим, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, 22.04.2009 відкритим акціонерним товариством "Укртелеком", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укртелеком", та Товариством був укладений договір № 057000313/4190 про надання послуг електрозв'язку, згідно з умовами якого Укртелеком надає Товариству послуги електрозв'язку, що обумовлені відповідними додатками до договору.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору послуги, які надаються Укртелекомом, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Товариство сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою авансовою системою оплати.

Згідно з пунктом 4.6 договору авансова система оплати послуг передбачає, що споживач щомісячно до 20 числа проводить авансову оплату вартості послуг у розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду).

Пунктами 7.1, 7.2 договору передбачено, що він набирає чинності з дня його підписання і діє п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін.

Судами також встановлено, що в період дії договору відповідач виконував свої обов'язки належним чином шляхом надання позивачу обумовлених договором послуг.

Крім інших обставин, судами також з'ясовано, що Товариство, наполягаючи на задоволенні своїх вимог, вказувало на те, що воно не було повідомлено відповідачем про одностороннє внесення змін до договору в частині тарифу, а отже новий тариф за послуги, починаючи з травня місяця, є неузгодженим.

В свою чергу відповідач, заперечуючи проти позову та обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, посилався на те, що оголошення про встановлення нових тарифів на телекомунікаційні послуги було ним опубліковано 23.04.2014 у газеті "Урядовий кур'єр" за № 74 (5203), а також була розміщена інформація на сайті www.ukrtelekom.ua з направленням Товариству відповідного акта-рахунку за червень 2014 року. В той же час, відповідач вказував на те, що Товариство порушило взяті на себе договірні зобов'язання, які визначені пунктами 4.1, 4.6 договору, а саме несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювало оплату направлених йому рахунків, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 93 074,62 грн., на яку було здійснено нарахування відповідних сум інфляційних втрат, 3 % річних та пені.

Наведеним обставинам справи суди дали належну оцінку та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову та наявність підстав для задоволення зустрічного щодо стягнення з Товариства грошової суми боргу, а також відповідних сум інфляційних втрат, 3 % річних та пені, правильність розрахунку яких, як те вбачається з матеріалів справи, ним не спростовується.

При цьому, врахувавши вимоги частини другої статті 632, ст. ст. 651, 654 ЦК України, ст. 188 ГК України, положення Закону України "Про телекомунікації" (1280-15) , Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 (295-2012-п) , суди правильно виходили з того, що Укртелеком, який не є оператором телекомунікацій з істотною ринковою перевагою на ринках певних телекомунікаційних послуг, вправі був самостійно встановлювати нові тарифи, тим самим змінювати в односторонньому порядку умови договору.

Посилання Товариства на те, що Укртелеком, в порушення відповідного порядку, не повідомив його про встановлення нових тарифів на телекомунікаційні послуги, були перевірені судами, які обґрунтовано не взяли їх до уваги, оскільки відповідно до фактичних обставин справи відповідач завчасно у відповідності до вимог, що передбачені згаданими Правилами, повідомив позивача про зміну тарифу шляхом здійснення відповідної публікації у засобах масової інформації, а також на своєму веб-сайті.

Оскільки відповідно до тих же фактичних обставин справи відповідач повідомив позивача про зміну тарифу також шляхом надсилання йому відповідного акта-рахунку за червень місяць, суди обґрунтовано не надали правової значимості посиланням позивача на те, що про зміну тарифів його не було повідомлено особисто.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи правильності висновків судів не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 922/3490/14 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна компанія "ВАЛОР" - без задоволення.