Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Євсікова О.О., суддів Кролевець О.А., Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 р. (головуючий суддя Михалюк О.В., судді Мельник Г.І., Новосад Д.Ф.) та ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.12.2014 р. (суддя Сухович Ю.О.) у справі № 914/3494/14 Господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" до Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий" про стягнення 3.386.503,17 грн. заборгованості, за участю представників: позивача Шкатова А.О., відповідача Кучевський К.Г.,

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.12.2014 р., залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 р., провадження у справі № 914/3494/14 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі Господарського суду Львівської області № 914/4222/14 за позовом Шоробури С.В. до відповідача-1 - ТОВ "Меблевий комбінат "Стрий", до відповідача-2 - ПАТ "Український професійний банк" про визнання недійсним додаткових договорів до кредитного договору № 130 від 14.04.2006 р.

Не погоджуючись з вказаними ухвалою та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до місцевого суду для розгляду по суті.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що місцевим та апеляційним господарськими судами було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, зокрема ст. 79 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3.386.503,17 грн. за договором про надання кредиту № 130 від 14.04.2006 р. та додатковими договорами до нього.

Предметом позову у справі № 914/4222/14 за позовом Шоробури Стефана Васильовича до відповідача-1 - Товариства з додатковою відповідальністю "Меблевий комбінат "Стрий", до відповідача-2 - Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" є визнанням недійними додаткових договорів до кредитного договору № 130 від 14.04.2006 р. Підставою позову у справі № 914/4222/14 є оспорення дій керівника ТДВ "Меблевий комбінат "Стрий" щодо підписання додаткових договорів до кредитного договору № 130 від 14.04.2006 р.

Зупиняючи провадження у справі, суди відзначили, що наявність чи відсутність повноважень у директора на укладення і підписання додаткових договорів може суттєво вплинути на розгляд справи № 914/3494/14, однак не може бути з'ясовано в межах даного провадження, зважаючи на обмеженість предмету заявленого позову. Крім того у випадку задоволення позову у справі № 914/4222/14 буде встановлено обставини, що впливатимуть на оцінку доказів у справі № 914/3494/14, зокрема недійсність додаткових договорів до кредитного договору може змінити розмір первісного зобов'язання, строк його виконання, а також інші істотні умови договірних відносин між сторонами, зокрема це вплине й на позовні вимоги щодо стягнення пені.

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Як роз'яснено у п. 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) , якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій грунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з частиною першою статті 79 ГПК України може з урахуванням обставин конкретної справи бути підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.

Отже, зупинення провадження у справі про звернення стягнення на предмет застави до вирішення справи, предметом якої є визнання недійсним додаткових договорів до кредитного договору, на підставі якого заявлена вимога про звернення стягнення, є правом, а не обов'язком суду, і вирішуючи питання про зупинення або про відмову у зупиненні провадження у справі суд має враховувати обставини конкретної справи.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, що розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Судами попередніх інстанцій не взято до уваги приписи п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" (v0008600-14) , згідно з якими, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі на підставі частини першої статті 79 ГПК, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 3.16 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " та виходити з того, що порушення провадження у справі, предметом спору в якій є визнання недійсним кредитного договору, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є повернення кредиту та сплата відсотків за ним.

Крім того судами попередніх інстанцій чітко не визначено, з'ясування яких-саме обставин у ході розгляду справи № 914/4222/14 унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у справі № 914/3494/14, та яким чином встановлені в іншій справі обставини впливають на оцінку доказів, котрими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи із предмету, підстав позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

При цьому колегія суддів бере до уваги і те, що матеріали справи № 914/3494/14 навіть не містять копії позовної заяви у справі № 914/4222/14, зі змісту якої можна було б дійти висновку, що у справі № 914/4222/14 дійсно досліджуватимуться як підстави позову обставини, що не входять до предмету доказування у справі № 914/3494/14, але насправді мають істотне значення для прийняття в ній правильного рішення.

Також колегія суддів відзначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що вони не наділені процесуальною можливістю встановити повноваження директора ТДВ "МК "Стрий" та в цілому визначити правомірність укладення додаткових договорів до Кредитного договору № 130 від 14.04.2006 р.

Так, вирішуючи питання про стягнення заборгованості за договором, суди мають встановити відповідні обставини його укладення, як то: підписання сторонами та скріплення їх печатками, досягнення згоди з усіх істотних умов договору, тобто встановити, чи є такий договір укладеним та чинним на час розгляду спору тощо.

Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Зазначеною нормою передбачено право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Тобто, коли позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним, а лише ґрунтується на договорі, суд може визнати недійсним такий договір в силу наданих йому п. 1 ст. 83 ГПК України повноважень.

Судами також не взято до уваги тривалості договірних відносин сторін та їхніх дій, спрямованих на виконання кредитного договору, в контексті положень ст. 241 ЦК України.

Відтак колегія суддів вважає, що суди всупереч положенням ст. 79 ГПК не встановили обставин, які унеможливлювали б розгляд даної справи до вирішення спору у справі № 914/4222/14.

Згідно зі ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала місцевого суду про зупинення провадження у справі та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню.

Зважаючи на те, що інших підстав для зупинення провадження у справі судами не встановлено, справа підлягає направленню до місцевого суду для розгляду по суті спору.