головуючого судді Євсікова О.О. суддів: Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача Овчинніков Б.С. дов. від 1.01.2015 р. № 29 від відповідача Василенко О.В. дов. від 24.12.2014 р. № 52-16/196 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2014 р. та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 р. у справі № 904/1358/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 67 623,72 грн.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості у сумі 67623,72 грн., з яких: 66162 грн. - плата за користування вагонами, 1461,72 грн. - збір за зберігання вантажу.

В обґрунтування позовних вимог ДП "Придніпровська залізниця" посилалось на те, що прийняті до перевезення на адресу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (правонаступник - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") порожні вагони були затримані на шляху прямування згідно вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, відповідно до наказів № 481 від 03.09.2013 р., № 483 від 04.09.2013 р., про що було складено відповідні акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 19 від 03.09.2013 р., № 103 від 04.09.2013 р. та акти загальної форми ГУ-23 № 21 від 03.09.2013 р., № 103 від 04.09.2013 р., через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці, у зв'язку з несвоєчасним забиранням комбінатом вантажу на свою під'їзну колію. З огляду на вказані обставини, залізницею на підставі зазначених актів були складені відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки із розрахунком плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 р. у справі № 904/1358/14, позовні вимоги задоволені у повному обсязі, з огляду на наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.08.2014 р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 р. скасовано. Справу № 904/1358/14 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

За результатом нового розгляду справи № 904/1358/14 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2014 р. (суддя Кармазіна Л.П.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 р. (головуючий суддя Кузнецова І.Л., судді Герасименко І.М., Сизько І.А.), позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" плату за користування вагонами у сумі 66 162 грн. та збір за зберігання вантажу у сумі 1 461, 72 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на правомірність нарахування залізницею, яка керувалась положеннями Статуту залізниці України та вимогами Правил користування вагонами і контейнерами, плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу внаслідок затримки вагонів на коліях станції призначення з вини комбінату, а також з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували обставини щодо можливості комбінату прийняти спірні вагони.

Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ДП "Придніпровська залізниця" відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, положень Статуту залізниці України та вимог Правил користування вагонами і контейнерами щодо порядку і умов оформлення користування вагонами та контейнерами, порядку визначення плати за їх користування та документального оформлення актів, а також приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи та надання їм належної юридичної оцінки. При цьому скаржник стверджує, що надані ДП "Придніпровська залізниця" на підтвердження зайнятості колій на станції призначення акти загальної форми ГУ-23 складені з порушенням вимог пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами, оскільки такі акти не підписані представниками ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", разом з тим, акти про відмову від підписання представником комбінату актів загальної форми ГУ-23 відсутні.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу у якому просить залишити без змін оскаржувані судові рішення з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 06.11.2008 р. між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (залізницею) та Відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (власником колії, правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") укладений договір № ПР/М-08-2/11-2476аНЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Предметом договору є регулювання відносин щодо подачі і забирання вагонів.

Умовами договору передбачено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цієї угоди експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці стрілкою № 2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і сигналізації та місцевої інструкції по обслуговуванню під'їзної колії (пункт 4 договору).

Згідно пункту 6 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Здавання вагонів проводиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

Згідно пункту 8 договору про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомо-здавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг. Повідомлення передається не пізніше ніж за 2 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

Відповідно до пункту 11 договору час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Власник колії сплачує залізниці плату, у тому числі: за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України; за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів (пункт 16 договору).

Цей договір укладається терміном на 5 років і діє з 11.12.2008 р. до 10.12.2013 р. включно (пункт 21 договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вказаного договору, залізниця прийняла порожні власні вагони до перевезення за накладними №№ 40003493, 40003469, 40003576, 40003436, 40003568, 40003402, 40003527, 40003618, 40003428, 40003519, 40003921, 40003444, 40003394, 40003352, 40003337, 40003329, 40003485, 40003675, 40003642, 40003626, 40003634, 40003535, 40003360, 40003345, 40003311, 40005256, 40005290, 40005274, 40008039, 40008310, 40008146, 40005266, 40007999, 40008947, 4000823, 40008179, 40007981, 40003550, 40003477, 40003667, 40003410, 40003386, 40003592, 40003501, 40005225, 40005241, 40003600, 40003543, 40003451, 4000222, 40003669 власності ТОВ "ЄвразТрансУкраїна", ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на адресу одержувача - ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Судами встановлено, що про затримку спірних вагонів на підході до станції призначення були видані накази через наявність на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом станціями затримки Новоблочна, Мусіївка у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 розділу III Правил користування вагонами і контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 19 від 03.09.2013 р., № 103 від 04.09.2013 р. та акти загальної форми ГУ-23 № 21 від 03.09.2013 р., № 103 від 04.09.2013 р.

Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Кривий Ріг вручено представникам ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" в порядку і строки, визначені пунктом 10 Правил користування вагонами та контейнерами.

На станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці складені акти загальної форми ГУ-23 №№ 7201/7243, 7217, 7218, 7219, 7220/7269, 7270, 7271, 7272, 7233, 7241, 7242, 7235, 7236, 7237, 7238, 7239/7260, 7261, 7262, 7263, 7264, 7265, 7266, 7267, 7268/7345, 7346, 7347, 7348, 7273, 7274, 7275, 7276, 7277, 7278, 7279, 7280, 7281/7291, 7229, 7293, 7294, 7295, 7296, 7297, 7298, 7299, 7282, 7283, 7284, 7285, 7286, 7287/7329, 7330, 7331, 7332, 7333, 7334, 7308, 7309/7342, 7343, 7313, 7314, 7315, 7316, 7317/7337, 7338, 7339, 7340, 7341, 7318, 7319, 7320/7371, 7372, 7373.

Наведені обставини щодо затримки вагонів за вказаними накладними на станціях Новоблочна та Мусіївка Придніпровської залізниці, слугували підставою для залізниці розрахувати та заявити до стягнення з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" плату за користування вагонами у загальній сумі 66 162 грн., яка включена до відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№ 09099784, 09099786, 09099787, 9099788, 10099789, 10099790, 13099802. Крім того, ДП "Придніпровська залізниця" нараховано збір за зберігання вантажів у загальній сумі 1 461,72 грн. за накопичувальними картками форми ФДУ-2 №№ 09099181, 09099182. Відомості плати та накопичувальні картки працівниками ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" підписані із запереченням: "З нарахованою сумою не згодні. ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" готовий був прийняти вагони на під'їзну колію".

ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" плату за користування вагонами у розмірі 66 162 грн. та збір за зберігання вантажів у загальній сумі 1 461,72 грн. не сплатило, що стало підставою для звернення ДП "Придніпровська залізниця" до господарського суду із згаданим позовом.

Відповідно до приписів частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі статтею 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (457-98-п) залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.

Відповідно до статті 46 Статуту залізниць України (457-98-п) одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Статтею 71 Статуту залізниць України (457-98-п) визначено взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Згідно статті 119 Статуту залізниць України (457-98-п) за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Порожні власні або орендовані вагони, які перевозяться за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, відповідно до пункту 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, мають статус "вантажу", що залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (z0861-00) , відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (z0861-00) , усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.02.1999 р. № 113 (z0165-99) , облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися начальником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

За приписами пункту 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно пункту 9 розділу ІІІ Правил про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Пунктом 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ДП "Придніпровська залізниця" своєчасно повідомило ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про готовність залізниці подати вагони, які прибули на його адресу. Проте, прийняті до перевезення на адресу комбінату порожні вагони були затримані залізницею на шляху прямування згідно вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) , відповідно до наказів № 481 від 03.09.2013 р., № 483 від 04.09.2013 р., про що складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 19 від 03.09.2013 р., № 103 від 04.09.2013 р. та акти загальної форми ГУ-23 № 21 від 03.09.2013 р., № 103 від 04.09.2013 р., з огляду на скупчення вагонів на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці внаслідок несвоєчасного вивільнення комбінатом колій від вантажу, що призвело до затримки вагонів.

Водночас суди встановили, що ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлення ДП "Придніпровська залізниця" про готовність забрати на свою під'їзну колію вагони зі станції призначення, а також доказів на підтвердження прийняття заходів відносно залізниці з приводу порушення нею умов договору № ПР/М-08-2/11-2476а/НЮдч від 06.11.2008 р. в частині дотримання строку подачі вагонів на під'їзну колію комбінату.

Зважаючи на вказані обставини, залізницею на підставі зазначених актів були складені відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки із розрахунком плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Обґрунтованість наданих ДП "Придніпровська залізниця" розрахунків плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу були досліджені судами під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, з урахуванням наведених правових положень та встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, здійснивши перевірку наданих ДП "Придніпровська залізниця" розрахунків, дійшли обґрунтованого висновку про правомірність нарахування залізницею плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу загалом на суму 67 623, 72 грн.

Доводи ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про те, що акти загальної форми ГУ-23 складені з порушенням вимог пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами (z0165-99) , оскільки жоден з цих актів на підтвердження вини комбінату у затримці вагонів на станції призначення на момент видачі ДП "Придніпровська залізниця" наказів №№ 481, 483, представником комбінату не підписаний, у зв'язку з чим такі акти не можна вважати належними доказами та нараховувати на їх підставі плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, колегія суддів касаційної інстанції визнає непереконливими з огляду на таке:

Відповідно до пункту 5.3 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-05/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (v_601600-02) підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами.

Так судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що акти загальної форми ГУ-23 були складені залізницею на виконання пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 (z0565-02) - для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, для віднесення на відповідальність вантажовласника зайнятості колій призначення порожніми вагонами (тобто такими, які не призначені для їх вивантаження та перевантаження) з причин їх скупчення з вини вантажовласника, а не про затримку вагонів на передавальних коліях станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника, про що йдеться у пункті 8 Правил користування вагонами і контейнерами.

При цьому судами було враховано, що акт загальної форми підписується не менше як двома особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що слугували підставою для складання акта, але без обов'язкової участі представника вантажовласника. Так бланк акту загальної форми ГУ-23 є додатком № 6 до Правил користування вагонами і контейнерами та містить примітку "Акт підписують особи, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше ніж дві особи".

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, акти загальної форми ГУ-23 були підписані особами, посадові обов'язки яких мають безпосереднє відношення до організації приймання потягів.

Разом з тим, сам по собі факт відмови представника вантажовласника підписати складений представником станції акт про затримку вагонів на станції не є підставою для звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.09.2014 р. у справі № 904/5819/13, від 02.09.2014 р. у справі № 904/6846/13).

Таким чином, судами попередніх інстанцій прийняті в якості належних доказів на підтвердження обставин затримки вагонів акти загальної форми ГУ-23, які відповідають формі та змісту Правил користування вагонами і контейнерами.

Заперечення ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" щодо недоведеності того факту, що затримка вагонів відбулась саме з вини комбінату, суд касаційної інстанції визнає безпідставним з огляду на їх спростування встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи.

Так в обґрунтування своєї позиції щодо готовності забрати вагони зі станції призначення на свої під'їзні колії, ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" надав довідки щодо зайнятості колій на станції Допоміжна на момент видачі наказів № 481 від 03.09.2013 р., № 483 від 04.09.2013 р., з яких вбачається, що колії №№ 1, 7, 8, 9, та, відповідно, колії №№ 1, 4, 6, були вільні. Проте суди попередніх інстанцій обґрунтовано зауважили, що навіть за умови наявності вільних під'їзних колій на станції Допоміжна, за відсутності з боку комбінату доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, не можливо погодитися з доводами комбінату щодо відсутності його вини у їх скупченні, а навпаки - це може бути свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні його вагонів зі станції призначення за наявності вільних під'їзних колій.

Разом з тим, зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно технологічного процесу роботи станції, планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції, тощо.

Водночас визначення можливості доставки на станцію призначення затриманих вагонів відноситься до технології роботи саме залізниці, оскільки це пов'язано з необхідністю спеціальних знань диспетчера з руху поїздів.

Надані ДП "Придніпровська залізниця" пояснення поїзних диспетчерів свідчать про неможливість подачі спірних вагонів у зв'язку з зайнятістю колій станції призначення з вини вантажоотримувача, яким не забиралися подані на його адресу вагони.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зауважили, що наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями Тимчасової угоди та ЄТП, у той час як несвоєчасне забирання з колій станції ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46, 47 Статуту залізниць України (457-98-п) , якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть за відсутності передбачення такої поставки планом (договором, контрактом, замовленням тощо).

Отже, відповідно до наявних матеріалів у справі доказів, ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не було доведено відсутності його вини у спричиненні скупчення вагонів на станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Водночас суди попередніх інстанцій правомірно зауважили, що плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватися лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на правомірність нарахування ДП "Придніпровська залізниця" плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу внаслідок затримки вагонів на коліях станції призначення саме з вини ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Стосовно викладених у касаційній скарзі ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" доводів щодо необґрунтовано завищеного розрахунку суми позовних вимог, судова колегія касаційної інстанції зауважує, що оскільки такі доводи не були предметом розгляду у суді першої та апеляційної інстанцій, у суду касаційної інстанції в силу обмежень, встановлених статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України, відсутні повноваження щодо прийняття та розгляду таких вимог.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин, що в силу положень статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.