головуючого судді Добролюбової Т.В., суддів Гоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргу Міської громадської організації "Футбольний клуб "Макс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 у справі № 925/1494/14 Господарського суду Черкаської області за позовом Черкаської міської ради до Міської громадської організації "Футбольний клуб "Макс" про стягнення заборгованості у сумі 96 543,93 грн.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.03.2015 розгляд касаційної скарги Міської громадської організації "Футбольний клуб "Макс" було відкладено на 26.03.2015 на 12 год. 40 хв.

за участю представників сторін від:

позивача: Стойко А.Ю. (дов. від 05.01.2015),

відповідача: Полішкевич М.В. (дов. від 16.03.2015)

Черкаська міська рада звернулася з позовом до Міської громадської організації "Футбольний клуб "Макс" про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 93 130,60 грн. та 3 413,33 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов укладеного між сторонами договору оренди землі від 29.12.2007 щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за період з дати набрання чинності договором - 15.02.2008 до 30.06.2014. Також позивачем до суми боргу була включена сума відшкодування у розмірі 3 363,70 грн., нарахована відповідачу за період користування земельною ділянкою з дати прийняття рішення міськрадою про надання земельної ділянки в оренду до дати набрання чинності договору. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статей 96, 206 Земельного кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.10.2014, ухваленим суддею Єфіменко В.В., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення спірної суми заборгованості з орендної плати. Водночас вирішуючи спір, місцевим судом були враховані положення статті 21 Закону України "Про оренду землі" щодо встановлення на законодавчому рівні мінімального розміру річної орендної плати за землю. При цьому суд керувався приписами статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України, статті 129 Податкового кодексу України, статей 21, 24 Закону України "Про оренду землі".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Суліма В.В. - головуючого, Гаврилюка О.М., Коротун О.М., постановою від 22.01.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Міська громадська організація "Футбольний клуб "Макс" звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на те, що судами надана неправильна оцінка умовам договору оренди земельної ділянки щодо можливості автоматичної зміни розміру орендної плати без внесення відповідних змін до договору. Внаслідок цього, на думку скаржника, суди помилково здійснили розрахунок боргу, застосувавши 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Також скаржник зазначає про те, що оскільки будівництво на орендованій земельній ділянці не відбулось, судами безпідставно застосовано до розрахунку боргу з 21.06.2010 нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначену як для земель громадського призначення. При цьому посилається на порушення судами приписів статей 5, 526, 653, 654 Цивільного кодексу України, статті 225 Господарського кодексу України, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.12.2007 між Черкаською міською радою (орендодавець) та Міською громадською організацією "Футбольний клуб "Макс" (орендар) на підставі рішення Черкаської міськради від 20.12.2007 № 4-279 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування терміном на 49 років земельну ділянку площею 20 000 кв.м., яка знаходиться у м. Черкаси по вул. Героїв Дніпра навпроти гімназії № 31, під розташування та подальшу експлуатацію спортивного комплексу за рахунок земель Черкаської міської ради.

Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки управління земельних ресурсів у м. Черкаси від 29.12.2007 № 1142-гр.-2007, становить: на період нормативного терміну будівництва з 20.12.2007 до 20.06.2010 - 1 046 200 грн.; землі громадського призначення - 1 464 800 грн. Згідно з пунктом 9 договору річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється: на період нормативного терміну будівництва з 20.12.2007 до 20.06.2010 у розмірі 2% від її грошової оцінки і на час укладання цього договору становить 20 924 грн.; після завершення будівництва, але не пізніше введення об'єкта в експлуатацію (землі громадського призначення) в розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки і на час укладання цього договору становить 43 944 грн.

Відповідно до пункту 13 договору в разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також в разі будь-яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватимуться без внесення змін та доповнень до цього договору.

У пункті 14 договору сторони узгодили, що за несвоєчасне внесення орендної плати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше визначеної законом ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку. Судами також встановлено, що у період з 15.02.2008 (з дати державної реєстрації договору) до 30.06.2014 відповідачу згідно з пунктом 9 договору нараховано 305 964,50 грн. орендної плати.

При цьому до суми нарахувань включена також сума відшкодування за період користування земельною ділянкою з дати прийняття рішення до дати набрання чинності договору, а саме: з 20.12.2007 до 14.02.2008, у розмірі 3 363,70 грн., що передбачено підпунктом "і" пункту 31 договору. Водночас судами установлено, що за вищевказаний період користування земельною ділянкою відповідачем було сплачено позивачу лише 216 197,60 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 93 130,60 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Черкаської міськради до Міської громадської організації "Футбольний клуб "Макс" про стягнення 93 130,60 грн. заборгованості з орендної плати за землю та 3 413,33 грн. пені. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються, з урахуванням особливостей, Господарським та Цивільним кодексами України (435-15) . За приписами статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить і стаття 180 Господарського кодексу України. Статтею 629 цього ж Кодексу унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Поняття договору оренди землі визначено статтею 13 цього ж Закону, за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (стаття 24 Закону України "Про оренду землі"). Як убачається з матеріалів справи, і це установлено судами, договір від 29.12.2007, підписаний обома сторонами без зауважень, недійсним у судовому порядку не визнавався, тобто укладаючи цей договір сторони погодили його умови, зокрема щодо визначення розміру орендної плати на період нормативного терміну будівництва, так і визначення розміру належної до сплати орендної плати після закінчення такого терміну, а тому договір підлягає виконанню сторонами на умовах визначених у ньому.

Враховується і те, що Законом № 107-17 від 28.12.2007 (107-17) до статті 21 Закону України "Про оренду землі" були внесені зміни, що набрали чинності з 01.01.2008, якими встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, тобто трьох відсотків від грошової оцінки землі.

З огляду на що, колегія суддів погоджується із висновком судів про правомірність нарахування відповідачу орендної плати з початку дії договору, тобто з 15.02.2008 до 20.06.2010 відповідно до вимог статті 21 названого Закону, виходячи з трьох відсотків від грошової оцінки земельної ділянки. Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. З матеріалів справи вбачається, що за несвоєчасне внесення відповідачем орендної плати, позивачем також нараховано 3 413,33 грн. пені, сплата якої, як установлено судами, узгоджена сторонами у пункті 14 договору.

За таких установлених обставин, висновок судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами.

Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів.

Згідно з частиною другою статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.