Головуючого: Кузьменка М.В., суддів: Васищака І.М., Студенця В.І., за участю представників сторін позивача - Семеняка М.В.; відповідача 1 - не з'явився; відповідача 2 - не з'явився; відповідача 3 - Купер М.В.; розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 та на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/14984/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" Товариства з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй" Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № L1280-10/07

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (далі - ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" (далі - ПАТ "Бетон Нова"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй" (далі - ТОВ "Централь-Строй") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус" (далі - ТОВ "Укрбус") про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором фінансового лізингу в сумі 212 729, 71 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2014 порушено провадження у справі № 910/14984/14 за позовом ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" до ТОВ "Бетон Нова", ТОВ "Централь-Строй" та ТОВ "Укрбус" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № L1280-10/07.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Нечай О.В.) від 01.10.2014 провадження у справі № 910/14984/14 в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ "Укрбус" на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованості за договором фінансового лізингу № L1280-10/07 в розмірі 152 755, 27 грн припинено. В іншій частині позов задоволено частково, суд стягнув з ТОВ "Укрбус" на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованість за договором фінансового лізингу № L1280-10/07 від 31.10.2007 в розмірі 59 974, 44 грн. В частині позовних вимог про солідарне стягнення з ПАТ "Бетон Нова" та ТОВ "Централь-Строй" на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованості за договором фінансового лізингу № L1280-10/07 від 31.10.2007 в розмірі 212 729, 71 грн відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) від 09.12.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 скасовано в частині п. 2 та п. 3 резолютивної частини рішення, відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" до ТОВ "Укрбус" в частині стягнення у сумі 59 974, 44 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 та рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2014, ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення та постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про стягнення з ПАТ "Бетон Нова" та ТОВ "Централь-Строй" 212 729, 71 грн заборгованості скасувати; постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" до ТОВ "Укрбус" про стягнення 59 974, 44 грн скасувати; прийняти нове рішення, яким стягнути з ПАТ "Бетон Нова" як солідарного поручителя ТОВ "Укрбус", ТОВ "Централь-Строй" як солідарного поручителя ТОВ "Укрбус" на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованість за договором фінансового лізингу в сумі 212 729, 71 грн, стягнути з ТОВ "Укрбус" на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" 59 974, 44 грн заборгованості за договором. В частині припинення провадження щодо стягнення з ТОВ "Укрбус" на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" 152 755, 27 грн заборгованості за договором фінансового лізингу рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме ст.ст. 541, 543 та 554 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.02.2015 касаційну скаргу ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.03.2015.

Судове засідання, призначене на 04.03.2015, не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача Студенця В.І.

ТОВ "Укрбус" 04.03.2015 через канцелярію суду на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку розгляду спору.

Також ТОВ "Укрбус" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" залишити без задоволення. При цьому, ТОВ "Укрбус" вказує на те, що кредитор в даному випадку має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, а вимога позивача, викладена у касаційній скарзі щодо стягнення з ПАТ "Бетон Нова" як солідарного поручителя ТОВ "Укрбус", ТОВ "Централь-Строй" як солідарного поручителя ТОВ "Укрбус" на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованості за договором фінансового лізингу в сумі 212 729, 71 грн є зміною предмету позову.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.03.2015 розгляд касаційної скарги ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" було призначено на 25.03.2015.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та ТОВ "Укрбус" (лізингоодержувач) 31.10.2007 було укладено договір фінансового лізингу № LI280-10/07, за умовами якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до цього договору), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 Загальних умов фінансового лізингу, які є додатком № 4 до договору, лізингоодержувач сплачує зазначені у графіку авансові лізингові платежі на підставі рахунку, в порядку, визначеному в п. 4.3 договору. Рахунок на оплату авансових лізингових платежів надається лізингодавцю при укладенні договору.

В подальшому між сторонами було укладено низку угод про внесення змін до договору фінансового лізингу, відповідно до яких сторони, зокрема, змінювали графік лізингових платежів.

Господарськими судами також встановлено, що ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" було виставлено ТОВ "Укрбус" рахунки-фактури на сплату лізингових платежів на загальну суму 212 729, 71 грн.

ТОВ "Укрбус" не було надано суду жодних належних та допустимих доказів здійснення оплати за вищезазначеними рахунками-фактурами.

Окрім того, між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та Закритим акціонерним товариством "Бетон-Нова", яке в подальшому перейменовано на ПАТ "Бетон-Нова" (поручитель-1) 31.10.2007 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель-1 на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед лізингодавцем відповідати за зобов'язаннями лізингоодержувача, які виникають за договором фінансового лізингу, включаючи, але не обмежуючись наступним: сплатити лізингові та всі інші платежі на умовах договору фінансового лізингу, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором фінансового лізингу, а також виконати всі інші умови договору лізингу в повному обсязі.

Між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та ТОВ "Централь-Строй" (поручитель-2) 31.10.2007 було укладено договір поруки, за умовами якого сторони договору встановлюють, що поручитель-2 на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед лізингодавцем відповідати за зобов'язаннями лізингоодержувача, які виникають за договором фінансового лізингу, включаючи, але не обмежуючись наступним: сплатити лізингові та всі інші платежі на умовах договору фінансового лізингу, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених договором фінансового лізингу, а також виконати всі інші умови договору лізингу в повному обсязі.

Предметом позову є матеріально-правова вимога ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" до ПАТ "Бетон Нова", ТОВ "Централь-Строй" та ТОВ "Укрбус" про солідарне стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № L1280-10/07 у розмірі 212 729, 71 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 було порушено провадження у справі № 5011-44/18705-2012 про банкрутство ТОВ "Укрбус".

В подальшому, до суду надійшла заява ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" з кредиторськими вимогами до ТОВ "Укрбус" на суму 1 313 833, 49 грн, які виникли на підставі, в тому числі договору фінансового лізингу № LC1280-10/07 від 31.10.2007, стягнення за яким, є предметом спору у даній справі.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 22.05.2013 ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" було визнано конкурсним кредитором ТОВ "Укрбус" на суму 1 313 833, 49 грн.

Кредиторські вимоги у розмірі 1 293 689, 69 грн, які є основним грошовим зобов'язанням за всіма договорами фінансового лізингу, включаючи зобов'язання за договором фінансового лізингу № LC1280-10/07 від 31.10.2007 в розмірі 152 755, 27 грн, були включені до четвертої черги вимог кредиторів ТОВ "Укрбус".

Статтею 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.

Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Враховуючи те, що вимоги ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" до ТОВ "Укрбус" щодо заборгованості за договором фінансового лізингу в розмірі 152 755, 27 грн розглянуті і визнані судом в межах справи про банкрутство, що підтверджується ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 22.05.2013 у справі № 5011-44/18705-2012, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо наявності правових підстав для припинення провадження у справі № 910/14984/14 в цій частині.

Щодо іншої частини суми заборгованості в розмірі 59 974, 44 грн, то місцевим господарським судом задоволено такі позовні вимоги, з огляду на те, що така заборгованість є поточною, доведеною позивачем належним чином.

Суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду в цій частині скасував та відмовив у позові, мотивуючи своє рішення тим, що вимоги ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" до ТОВ "Укрбус" на суму 59 974, 44 грн є кредиторськими та мають вирішуватися у справі про банкрутство, а не у порядку позовного провадження.

Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Згідно з абз. 4 ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

У п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI) від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 (v_606600-13) зазначено, що згідно з абзацом четвертим частини восьмої статті 23 Закону до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають будь-які (незалежно від характеру правовідносин) поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури кредитори з поточними вимогами до боржника повинні звертатися з такими вимогами до останнього в межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, чи розглянуті відповідні вимоги у позовному провадженні.

З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення щодо поточної вимоги, не перевірили інформацію щодо здійснення провадження у справі № 5011-44/18705-2012 про банкрутство ТОВ "Укрбус" станом на момент звернення до суду із вказаним позовом - 18.07.2014, а тому в цій частині рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд.

В частині позовних вимог про солідарне стягнення з ПАТ "Бетон Нова" та ТОВ "Централь-Строй" на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованості за договором фінансового лізингу № LC1280-10/07 від 31.10.2007 в розмірі 212 729, 71 грн місцевим господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовлено.

Рішення судів в цій частині мотивоване тим, що між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та ПАТ "Бетон Нова" та ТОВ "Централь-Строй були укладені два окремі договори поруки, з метою забезпечення виконання зобов'язань лізингоодержувача за договором фінансового лізингу, у зв'язку з чим ПАТ "Бетон Нова" та ТОВ "Централь-Строй" не несуть солідарну відповідальність перед позивачем. При цьому, судами зроблено висновок, що законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання того самого зобов'язання, але в цьому випадку частина 3 ст. 553 ЦК України застосована бути не може. Поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою, оскільки не можна вважати поруку їхньою спільною. За таких обставин кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ч. 3 ст. 553 ЦК України).

Згідно із ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, статтею 554 ЦК України передбачено солідарну відповідальність боржника і поручителя за договором поруки, а не декількох поручителів за різними договорами поруки, оскільки поручителі за різними договорами поруки не несуть солідарної відповідальності один перед одним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 919/699/13).

Як було зазначено вище, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" заявлена до поручителів - ПАТ "Бетон Нова" та ТОВ "Централь-Строй" та одночасно до боржника - ТОВ "Укрбус" про солідарне стягнення заборгованості. Підставою позову є наявність заборгованості ТОВ "Укрбус" за договором фінансового лізингу № LC1280-10/07 від 31.10.2007, а також виникнення солідарної відповідальності ПАТ "Бетон Нова" з ТОВ "Укрбус" та ТОВ "Централь-Строй" з ТОВ "Укрбус" за договорами поруки.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст.ст. 553, 554 ЦК України.

У п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема того, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

З огляду на викладене, суд в межах заявлених підстав та предмету позову повинен визначити та правильно застосувати відповідну норму матеріального права, яка регулює спірні правовідносини.

Отже, суди попередніх інстанцій, дійшовши до обґрунтованого висновку, що ПАТ "Бетон Нова" та ТОВ "Централь-Строй" не є солідарними боржниками між собою, проте кожен з них є солідарним боржником разом з ТОВ "Укрбус" (до якого також було заявлено позовні вимоги), мали визначити чи можуть бути розглянуті вимоги позивача по відношенню до кожного з відповідачів та встановити обсяг відповідальності кожного з відповідачів, оскільки вимоги позивача ґрунтуються на договорах, які не визнані недійсними.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення та постанова в цій частині також підлягають скасуванню, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111-10 ГПК України).

Таким чином, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій в частині припинення провадження у справі щодо позовної вимоги ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" до ТОВ "Укрбус" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу в розмірі 152 755, 27 грн прийняті на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають встановленим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень в цій частині.

Відповідно до п. 3 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди в іншій частині позовних вимог припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень в цій частині, та передання справи в зазначеній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/14984/14 в частині припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованості за договором фінансового лізингу № L1280-10/07 в розмірі 152 755, 27 грн, залишити без змін.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/14984/14 в іншій частині скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.