Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивача відповідача прокуратури Тхорик С.М. (дов. від 06.03.2015 р. № 225-КР-623) Уварова В.В. (дов. від 14.01.2015 р. № 01-1101) Говоруха В.П. (директор, наказ від 27.03.2013 р.) Томчук М.О. (посв. від 01.08.2012 р. № 000606) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський склотарний завод" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. у справі № 910/20111/14 господарського суду міста Києва за позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Київський склотарний завод" про внесення змін до договору

Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київський склотарний завод" про внесення зміни до п. 4.2 договору земельної ділянки, укладеного сторонами та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 04.06.2004 за № 78-6-00171 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 р. у даній справі (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. (колегія суддів: головуючий Отрюха Б.В., судді Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.), позовні вимоги задоволено повністю: внесено зміни до п. 4.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного Київською міською радою з Закритим акціонерним товариством "Київський склотарний завод", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 04.06.2004 року за № 78-6-00171 у книзі записів державної реєстрації договорів, викладено його у такій редакції: "п. 4.2. Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до положень ст. 288 Податкового кодексу України, встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки".

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Київський склотарний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.03.2015 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський склотарний завод" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.03.2015 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, присутніх у судовому засідання 25.03.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.05.2004 р. між Київською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Київський склотарний завод" (орендар), правонаступником якого є відповідач, було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.06.2004 р. за № 78-6-0017.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець на підставі пункту 20 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 р. за № 122/995 (ra0122023-03) , за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Згідно до п.2.1 договору об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування- провулок Балтійський, 23 у Оболонському районі м. Києва; розмір - 9,7168 га; цільове призначення - для реконструкції, експлуатації та обслуговування виробничих будівель, кадастровий номер-8000000000:78:113:0001.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що його укладено на 25 років.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору визначена договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який відповідач вносить позивачу за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5% від її нормативної грошової оцінки.

Згідно з п.4.6 договору розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.

Пунктом 4.10. договору встановлено, що розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) ).

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України (2755-17) , положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (стаття 288 Податкового кодексу України).

Приписами ст. 288.5.1 Податкового кодексу України (2755-17) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

На підставі викладеного, з метою приведення у відповідність до вимог чинного законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України, 28.02.2013 р. Київською міською радою було прийнято рішення № 89/9146 (ra0089023-13) "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України".

Судами встановлено, що відповідно до вказаного рішення орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п.2 вказаного рішення орендарям земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення, забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

Пунтом 3 даного рішення доручено Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) проінформувати про прийняття цього рішення.

Рішення Київської міської ради № 89/9146 (ra0089023-13) "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" офіційно оприлюднено 02.04.2013 р. у газеті Київської міської ради "Хрещатик" випуск № 33(1161) та на офіційному веб-сайті Київської міської ради.

В свою чергу, 17.07.2013 р. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) направив Публічному акціонерному товариству "Київський склотарний завод" лист вих. № 05704-15398, яким повідомив відповідача про прийняття Київською міською радою рішення № 89/9146 (ra0089023-13) , відповідно до якого встановлено орендну плату у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та вказав, що дане рішення було опубліковане у газеті "Хрещатик" та на офіційному веб-сайті Київської міської ради.

З наведеного вбачається, що відповідач не міг не знати про рішення Київської міської ради № 89/9146 (ra0089023-13) "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" від 28.02.2013 р., втім, не забезпечив оформлення внесення відповідних змін до спірного договору.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно до ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Приписами статті 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли, на думку колегії суддів касаційної інстанції правомірного висновку про те, що розмір орендної плати за землю було законодавчо змінено, а тому наявні підстави для зміни договору оренди у частині, що стосується розміру орендної плати за користування земельною ділянкою.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції також зазначає, що наведеної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у справі № 28/5005/640/2012 від 20.11.2012 р.

Стосовно доводів, які викладені Публічним акціонерним товариством "Київський склотарний завод" в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки місцевого та апеляційного господарського суду, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є таким, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.