головуючого Мачульського Г.М. (доповідач), суддів Коробенка Г.П., Шаргала В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Каховського колективного торгівельного виробничого підприємства "Меліоратор" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 у справі № 5024/1094/2012 Господарського суду Херсонської області за позовом Каховської міської ради Херсонської області до Каховського колективного торгівельного виробничого підприємства "Меліоратор" за участю Каховської міжрайонної прокуратури про витребування майна з чужого незаконного володіння за участю

- прокурора: Клюге Л.М. (посвідчення № 014652 від 17.01.2013),

Каховська міська рада Херсонської області (далі - позивач) звернулася у суд з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, до Каховського колективного торгівельного виробничого підприємства "Меліоратор" (далі - відповідач) про витребування нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 657,3 м кв., яке розташоване на першому поверсі житлового будинку по пр. Ворошилова, 3 в м. Каховка, із незаконного володіння відповідача на користь територіальної громади м. Каховка, також просить зобов'язати відповідача звільнити займані приміщення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення орендних правовідносин відповідач майно не повернув, тривалий час без відповідної правової підстави володіє приміщенням, використовуючи його у власних цілях, а позивач немає можливості ефективно використовувати майно і отримувати до місцевого бюджету кошти за його використання, або здійснити відчуження. При цьому позивач, як на підставу для задоволення позову, посилався на норми матеріального права, що регулюють захист права власника від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа майном.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.08.2014 (суддя Нікітенко С.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Величко Т.А., судді Сидоренко М.В., Таран С.В.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить залишити її без задоволення, вказуючи, що наведені у скарзі доводи висновків судів попередніх інстанцій, які ґрунтуються на повному, всебічному досліджені усіх обставин справи, не спростовують.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2007 між КП "Житловик Светлово" (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди комунального майна територіальної громади зі строком дії до 31.12.2007.

Предметом оренди за цим договором є нежитлові приміщення загальною площею 657,3 кв. м, розташовані по пр. Ворошилова, 3, в м. Каховка, яке було передано відповідачу та перебуває в його користуванні і на теперішній час.

Судам також встановлено, що строк дії договору продовжувався за згодою сторін на 2008 та 2009, про що, як вказано у судових рішеннях, свідчать відмітки на договорі з підписами сторін, скріпленими печатками.

В подальшому сторони не дійшли згоди щодо продовження дії договору від 01.01.2007 на 2010, про що свідчать дії, направлені на укладення нового договору № 15 від 01.01.2010 зі строком дії з 01.01.2010 по 30.12.2014.

Крім того, судами встановлено, що відповідно до рішення Господарського суду Херсонської області від 17.01.2012 у справі № 5024/1094/2011, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 р та постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2012, договір оренди від 01.01.2010 сторонами не укладений.

Інших додаткових угод щодо продовження строку дії договору оренди від 01.01.2007 між сторонами укладено не було.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що відповідач на час розгляду спору не є орендарем нежитлового приміщення, а тому зобов'язаний його повернути, а також тим, що відповідно до приписів статті 387 Цивільного кодексу України майно, яке було предметом оренди, має бути витребувано із незаконного володіння відповідача.

Однак погодитись із такими висновками судів не можна виходячи з наступного.

Як встановлено судами спірне приміщення знаходилось у відповідача в оренді, орендні правовідносини періодично продовжувались, у тому числі і на 2009, а у подальшому відповідно до рішення Господарського суду Херсонської області від 17.01.2012 у справі № 5024/2491/2011 договір оренди від 01.01.2010 між цими сторонами є не укладеним, з чим погодився Вищий господарський суд України у своїй постанові від 03.07.2012, і як встановлено судами, відповідач на час розгляду спору не є орендарем нежитлового приміщення.

У липні 2012 позивач і звернувся у суд з позовом у даній справі, судові рішення у якій є предметом перегляду у суді касаційної інстанції.

За положеннями статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Із приписів цієї норми вбачається, що вона підлягає застосуванню як спосіб захисту майнового права у разі, якщо особа незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа майном.

Разом з тим позивач не посилався у позові, а судами не встановлено, що відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів майном, як і не встановлено, що договір, на підставі якого відповідач орендував вказане майно, було визнано недійсним, навпроти, судами встановлено, що це майно відповідачу було передано у строкову оренду, а договірні відносини з оренди в подальшому припинилась, і після цього позивач звернувся у суд з даним позовом.

Відповідно до приписів статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1). Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2).

Частиною другою статті 795 цього кодексу передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

За приписами частини першої статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Таким чином оскільки судами не встановлено, що відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів майном, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що майно, передане уповноваженою особою відповідачу в оренду за договором, не може вважатися таким, що вибуло з володіння власника не з його волі, тому суди дійшли незаконного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову на підставі положень статті 387 Цивільного кодексу України.

За вказаних обставин у даній справі неправильно обрано спосіб повернення об'єкта, що був предметом оренди, тому позов із заявлених у ньому підстав, задоволенню не підлягав.

Вказані обставини не позбавляють відповідну особу права звернутись у суд із позовом щодо захисту прав на передане в оренду майно.

Оскільки судами порушено норми матеріального права, враховуючи що по справі не вимагається збирати нові або досліджувати зібрані докази, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувавши судові рішення прийняти нове.

Судові витрати, відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.2, 111-10 ч.1, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,

Касаційну скаргу Каховського колективного торгівельного виробничого підприємства "Меліоратор" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 та рішення Господарського суду Херсонської області від 11.08.2014 у справі № 916/3580/14, скасувати, і прийняти нове рішення.

У позові Каховській міській раді Херсонської області відмовити.

Стягнути з Каховської міської ради Херсонської області на користь Каховського колективного торгівельного виробничого підприємства "Меліоратор" 3527 (три тисячі п'ятсот двадцять сім) грн. 34 коп. витрат на сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг.

Повернути Каховському колективному торгівельному виробничому підприємству "Меліоратор" (74800, Херсонська обл., м. Каховка, пр. Ворошилова, 16, код ЄДРПОУ 01038074) із спеціального фонду Державного бюджету України 705 (сімсот п'ять) грн. 47 коп. судового збору надмірно сплаченого платіжним дорученням № 252 від 11.12.2014 (оригінал знаходиться в матеріалах справи) за подання касаційної скарги.