розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 та ухвалу господарського суду Волинської області від 26.12.2014 у справі № 903/1304/14 за заявою Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західармапром", -

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.12.2014 р. (суддя Слободян П.Р.) повернуто без розгляду заяву Луцької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Західармапром".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 (колегія суддів: Бригинець Л.М. - головуючий, Демидю О.О., Тимошенко О.М.) апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Волинської області від 26.12.2014 р. залишено без змін.

Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 та ухвалу господарського суду Волинської області від 26.12.2014 скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника Луцької ОДПІ, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2014 р. Луцька об'єднана державна податкова інспекція звернулась до господарського суду Волинської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Західармапром", в якій просила прийняти заяву про порушення у справі про банкрутство, порушити провадження у справі про банкрутство підприємства та визнати безспірні вимоги Луцької ОДПІ в сумі 473112,42 грн.

Повертаючи без розгляду вказану заяву Луцької об'єднаної податкової інспекції, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на невідповідність даної заяви вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , оскільки Луцька об'єднана державна податкова інспекція не надала постанови органів державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження на виконання винесеного адміністративним судом рішення в підтвердження того, що вимоги ДПІ до боржника не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, як це вимагає ч.2 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені без врахування норм матеріального та процесуального права, які визначають порядок примусового виконання судового рішення про стягнення податкового боргу, і які підлягали застосуванню при вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для прийняття до розгляду заяви податкового органу про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Згідно із частиною 7 згаданої статті до заяви кредитора додаються також, зокрема, копія виконавчого документа; до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд повертає заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду, якщо, зокрема, заявник - кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження безспірності своїх вимог до боржника, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області надала постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 року № 803/663/14, відповідно до якої з рахунків ТОВ "Західармапром" на користь держави стягнуто податковий борг в розмірі 473112,42 грн.

Зазначена постанова адміністративного суду набрала законної сили 13.05.2014 року, про що свідчить відповідна відмітка суду на постанові.

Як встановили суди попередніх інстанцій, постанови органів державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження на виконання вказаного судового рішення в підтвердження того, що вимоги ДПІ до боржника не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку Луцька об'єднана державна податкова інспекція не надала.

При цьому, у своїй заяві ДПІ зазначила, що чинним законодавством України передбачено окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, а органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються, тому немає підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.

Згідно із пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95- 99 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з абзацом першим пункту 95.3 статті 95 Податкового Кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (z0377-04) , який передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. Відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Абзацами другим та третім пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Отже, примусове виконання рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків - юридичної особи за законом покладено виключно на контролюючи органи (органи доходів і зборів) за визначеною Податковим кодексом України (2755-17) процедурою, без залучення до неї органів державної виконавчої служби.

Таким чином, виходячи з вимог статті 95 Податкового кодексу України, частини 3 статті 10, частини 7 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", доказами в підтвердження безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора - органу доходів і зборів є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів в дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України (2755-17) .

Відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження у такому випадку до заяви органу доходів і зборів про порушення провадження у справі про банкрутство не додається, оскільки списання коштів з рахунків боржника здійснюється відповідно до умов і порядку, визначених Податковим кодексом України (2755-17) , а не Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Перебіг трьохмісячного строку, визначеного частиною 3 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", починається з моменту прийняття банком платника (боржника) інкасового доручення для примусового стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, оформленого стягувачем (контролюючим органом) на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для повернення без розгляду заяви Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Західармапром" у зв'язку з відсутністю постанови органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог ініціюючого кредитора.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду приходить до висновку, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 та ухвала господарського суду Волинської області від 26.12.2014 підлягають скасуванню, а справа - передачі на розгляд до господарського суду Волинської області.

Під час вирішення питання про прийняття зазначеної заяви до розгляду, суду першої інстанції слід врахувати наведене, перевірити чи відповідає вона вимогам ст.ст. 10, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрута" та прийняти рішення про наявність або відсутність підстав для прийняття заяви про порушення справи про банкрутство до розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 та ухвалу господарського суду Волинської області від 26.12.2014 у справі № 903/1304/14 скасувати.