головуючого Кочерової Н.О. (доповідач), суддів Мележик Н.І., Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Ліфт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 у справі № 910/7107/14 господарського суду міста Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Ліфт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Ліфт сервіс груп", про стягнення 100 267,14 грн за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Науменко С.В., дов. від 15.01.2015

від третьої особи: Козаченко І.Є. - директор

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Ліфт" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" про стягнення 100 267,14 грн боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати виконаних позивачем протягом січня - березня 2014 року робіт за укладеним між сторонами договором на технічне обслуговування ліфтів № 67 від 03.05.2012.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2014 (колегія суддів у складі: Блажівська О.Є. - головуючий, Босий В.П., Ломака В.С.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з відсутності правових підстав для стягнення з відповідача 100 267,14 грн заборгованості за укладеним між сторонами договором на технічне обслуговування № 67 від 03.05.2012, оскільки дія договору припиналась з 01.01.2014 у зв'язку з односторонньою відмовою відповідача, як замовника, від договору, про що відповідач своєчасно надіслав позивачу повідомлення у відповідності до умов договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 (колегія суддів у складі: Новікова М.М. - головуючий, Зубець Л.П., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Ліфт" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2014 - без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції на підставі аналізу умов договору на технічне обслуговування № 67 від 03.05.2012 дійшов висновку про те, що дія договору була припинена з 01.01.2014 не внаслідок односторонньої відмови відповідача від цього договору, як зазначено судом першої інстанції, а у зв'язку із закінченням 31.12.2013 строку дії договору, оскільки умови договору передбачали його пролонгацію одноразово, лише на 2013 рік. Крім того, суд врахував, що 03.01.2014 відповідач уклав інший договір на технічне обслуговування ліфтів № 46-13 з ТОВ "Ліфт сервіс груп", на виконання якого останнім протягом січня - березня 2014 року були надані послуги з технічного обслуговування ліфтів відповідача та які були оплачені відповідачем.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Ліфт" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 03.05.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" (замовник, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Ліфт" (підрядник, позивач) укладено договір на технічне обслуговування № 67 (далі за текстом - договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого підрядник приймає на себе обов'язки щодо надання послуг з технічного обслуговування тридцяти шести ліфтів замовника, зазначених у додатках № 1 - 6 до договору, які знаходяться по вул. Тимофія Шамрила, 4-б (секції 1-4), по вул. Крамського, 9, по вул. Верховинній, 35, по вул. Верховинній, 37, по вул. Депутатській, 23 та в пров. Ковальському, 19 в м. Києві, а замовник приймає ці послуги і оплачує їх на умовах цього договору.

Пунктами 4.2. та 4.3. договору визначено, що замовник щомісячно проводить оплату за виконання технічного обслуговування на підставі рахунку та акту виконаних робіт, підписаного обома сторонами, не пізніше п'ятнадцятого числа наступного місяця. Рахунок та акт виконаних робіт оформлюються підрядником до 25 числа поточного місяця та надаються замовнику не пізніше п'ятого числа наступного місяця.

За твердженням позивача ним у січні, лютому та березні 2014 року були надані відповідачу, як замовнику, послуги з технічного обслуговування ліфтів, про що були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000029 від 31.01.2014 на суму 33 422,38 грн, № ОУ-0000057 від 28.02.2014 на суму 33 422,38 грн. та № ОУ-0000075 від 31..03.2014 на суму 33 422,38 грн, а всього на суму 100 267,14 грн. Однак, відповідач надані підрядником зазначені акти здачі-прийняття робіт не підписав, надані позивачем протягом січня - березня 2014 року послуги на загальну суму 100 267, 14 грн не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Однак, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, умовами укладеного між сторонами договору на технічне обслуговування № 67 від 03.05.2012 не передбачено право сторін на односторонню відмову від договору. Натомість в пункті 6.3. договору сторони погодили, що зазначений договір може припинити свою дію лише за згодою сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, пунктом 6.3. договору, сторони погодили, що дія цього договору припиняється:

- по закінченню строку дії договору;

- за згодою сторін, але не раніше ніж за один місяць після письмового попередження.

Пунктами 6.1., 6.2. договору передбачено, що цей договір набуває сили з 03 травня 2012 року і діє до 31 грудня 2012 року. Якщо за один місяць до закінчення строку, зазначеному в п. 6.1., жодна зі сторін не заявить про припинення дії договору, то він вважається продовженим на наступний календарний рік.

Відповідно до ст. ст. 6, 627, ч.1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши наведені умови договору, вірно встановив, що вказаним договором передбачено можливість його автоматичної пролонгації (тобто за відсутності заяви жодної із сторін про припинення дії договору, поданої за один місяць до закінчення строку, встановленого в п. 6.1.) лише одноразово - тільки на 2013 рік з огляду на наявність у пункті 6.2. договору прив'язки до строку, визначеного у пункті 6.1. цього договору.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що укладений між позивачем та відповідачем договір № 67 від 03.05.2012 в силу положень пункту 6.3. договору припинив свою дію з 01.01.2014 у зв'язку із закінченням строку його дії, що спростовує твердження позивача про те, що дія договору була пролонгована на 2014 рік за відсутності станом на 30.11.2013 заяви жодної із сторін про припинення дії договору.

Крім того, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, 03.01.2014 відповідач уклав інший договір № 46-13 на технічне обслуговування ліфтів з ТОВ "Ліфт сервіс груп" (третя особа), на виконання якого останнім, як підрядником, протягом січня - березня 2014 року були надані послуги з технічного обслуговування ліфтів відповідача, що підтверджується підписаними представниками обох сторін актами надання послуг № 44 від 31.01.2014, № 102 від 28.02.2014, № 159 від 31.03.2014, а відповідач, як замовник, прийняв та оплатив такі послуги відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень № 99 від 10.02.2014, № 100 від 10.02.2014, № 101 від 10.02.2014, № 102 від 10.02.2014, № 103 від 10.02.2014 та № 104 від 10.02.2014.

Врахувавши наведене вище, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову у даній справі про стягнення 100 267,14 грн заборгованості з оплати виконаних позивачем протягом січня - березня 2014 року робіт за договором на технічне обслуговування № 67 від 03.05.2012 з огляду на припинення дії договору з 01.01.2014 у зв'язку із закінченням 31.12.2013 строку його дії, вірно застосував при цьому норми матеріального та процесуального права і обґрунтовано відмовив в позові.

Посилання скаржника на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр Ліфт" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 у справі № 910/7107/14 - без змін.