Божок В.С.- головуючого, Коробенка Г.П., Сибіги О.М. перевіривши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 у справі господарського суду Львівської області за позовом приватного акціонерного товариства "СК Поліс-Центр" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про надання правових послуг та застосування наслідків недійсності договору і стягнення 186400,00 грн в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: Шерегі В.М. - дов. № 09/01 від 15.09.2014; від відповідача: ОСОБА_4 - фізична особа-підприємець; від третьої особи: ОСОБА_7 - дов. № 550 від 16.03.2015;

Рішенням від 26.08.2014 господарського суду Львівської області (суддя Щигельська О.І.) відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ "СК Поліс-Центр" до ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про надання правових послуг № 25/02/2013 від 25.02.2013 та застосування наслідків недійсності правочину: стягнення 186400,00 грн. з підстав того, що спірний договір підписаний уповноваженою на те особою.

Постановою від 14.01.2015 Львівського апеляційного господарського суду (судді: Дубник О.П. - головуючий, Матущак О.І., Скрипчук О.С.) рішення від 26.08.2014 господарського суду Львівської області скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним договір про надання правових послуг № 25/02/2013 від 25.02.2013, укладений між ПАТ "СК "Поліс-Центр" та ФОП ОСОБА_4 та застосовано наслідки недійсності правочину. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "СК "Поліс-Центр" 186400,00 грн.

постанова мотивована тим, що договір про надання правових послуг № 25/02/2013 від 25.02.2013 є недійсним, оскільки підписаний особою, яка не мала відповідних повноважень на його підписання.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що апеляційним господарським судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 16, 204, 216 Цивільного кодексу України; ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. Також скаржник вважає, що відповідно ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою, яке може відбуватись, зокрема, вчиненням особою, яку представляють, дій, що свідчать про прийняття його до виконання. У даній справі вищевказані обставини підтверджуються актами приймання-передачі виконаних робіт за період з 01.07.2013 по 26.07.2013.

ПАТ "СК "Поліс-Центр" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову від 14.01.2015 Львівського апеляційного господарського суду залишити без змін.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу.

Господарськими судами встановлено, що 25.02.2013 ПАТ "СК "Поліс-Центр" (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (виконавець) уклали договір № 25/02/2013 про надання правових послуг. Предметом договору є зобов'язання виконавця надати замовнику на довгостроковій основі комплекс юридичних послуг у відповідності з умовами договору та наступними додатковими письмовими угодами до нього. Факт надання послуг засвідчується актом приймання-передачі послуг.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що фактично наданні послуги сплачуються замовником на підставі виставленого виконавцем рахунку, який обчислюється виходячи з погодинної ставки. Розмір погодинної ставки встановлюється на рівні 800, 00 грн. за кожну годину роботи виконавця. Розмір ставки дійсний протягом дії договору, якщо сторони його за взаємною згодою не змінять, і такий не підлягає зміні незалежно від часу надання послуг (робочий/неробочий час, вихідні, святкові чи неробочі дні та інше).

Даний договір від ПАТ "СК "Поліс-Центр" підписано директором ОСОБА_5, що діяв на підставі статуту та ФОП ОСОБА_4.

Відповідно статуту ПАТ "СК "Поліс-Центр", затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ "СК "Поліс-Центр" (протокол № 24 від 02.11.2012) та зареєстрованого 27.12.2012, загальні збори є вищим органом товариства. Виконавчим органом акціонерного товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю є директор, який призначається та звільняється наглядовою радою товариства.

За п.9.4.2 статуту до виключної компетенції наглядової ради належить, зокрема, прийняття рішення про вчинення правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить понад 50000, 00 грн.

Предметом спору в цій справі є визнання недійсним договору про надання правових послуг № 25.02.2013 від 25.02.2013 у зв'язку з підписанням від імені ПАТ "СК "Поліс-Центр" особою, яка за твердженням позивача, перевищила свої повноваження.

Як встановлено господарськими судами ПАТ "СК "Поліс-Центр" на виконання умов вказаного вище договору оплатив виконані роботи на підставі відповідних актів приймання-передачі виконаних робіт. У матеріалах справи відсутні будь-які претензії щодо якості наданих послуг ФОП ОСОБА_4, те що ПАТ "СК "Поліс-Центр" приступило до виконання умов спірного договору та здійснило оплату відображено в бухгалтерських документах позивача та вони щоквартально надавались наглядовій раді.

Господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що вказане свідчить про схвалення умов спірного договору та про виконання сторонами умов договору, оскільки ПАТ "СК "Поліс-Центр" подальшими діями схвалило даний договір .

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10.04.2012 у справі № 2/261 та від 19.08.2014 у справі № 924/905/13.

Відповідно висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 10.04.2012 у справі № 2/261, настання наслідків укладання угоди особою з перевищенням повноважень закон ставить у залежність від того, чи було схвалено у подальшому угоду особою, від імені якої її укладено.

Статтею 203 Цивільного кодексу України, встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. До таких умов відносяться: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, певна спрямованість правочину.

За ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом Львівської області дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому рішення суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для його скасування немає.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу.

Відповідно ч.ч. 1 та 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

За п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Враховуючи об'єднання у поданій на розгляд господарського суду позовній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру та встановлений пп.1, 2 п.2 ч.2 ст.4 вказаного Закону розмір ставок судового збору, колегія суддів приходить до висновку, що скаржнику слід повернути судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 746,00 грн. як такий, що сплачений надмірно.

Керуючись ст. 111-5, п.6 ст. 111-9, ст. 111-11, ст. 111-13 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову від 14.01.2015 Львівського апеляційного господарського суду зі справи № 914/2864/14 скасувати.

Рішення від 26.08.2014 господарського суду Львівської області зі справи №914/2864/14 залишити без змін.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "СК Поліс-Центр" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 2716,60 (дві тисячі сімсот шістнадцять грн. 60 коп.) судового збору за перегляд справи у касаційному порядку.

Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 з Державного бюджету України 746,40 (сімсот сорок шість грн. 40 коп.) надмірно сплаченого судового збору за перегляд справи у касаційному порядку.