Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2014 (суддя Літвінова М.Є.) позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір про надання правової допомоги від 01.07.2009, укладений Адвокатським об'єднанням "Бріарей" та ПАТ "Родовід Банк". В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення оскаржено в апеляційному порядку фізичною особою Щербиною Сергієм Ярославовичем, який не є стороною у справі, в порядку ст. 91 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 (колегія суддів у складі: суддя Агрикова О.В. - головуючий, судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою Щербини Сергія Ярославовича припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У касаційній скарзі Щербина С.Я. просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 17.03.2014, ухвалу апеляційного суду від 24.12.2014, а справу направити до господарського суду першої інстанції на новий розгляд. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваних судових рішень порушено ст.ст. 91, 103 ГПК України, ст. 129 Конституції України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 22 ГК України, ст. 28 Закону України "Про господарські товариства", ст. 3 Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Родовід Банк" просить ухвалу апеляційного суду від 24.12.2014 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.03.2015 касаційну скаргу Щербини С.Я. на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 прийнято до касаційного провадження, а в частині оскарження рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2014 відмовлено у прийнятті касаційної скарги у зв'язку з тим, що рішення суду першої інстанції від 17.03.2014 в апеляційному порядку по суті не переглядалось.

Отже, предметом касаційного перегляду є лише ухвала Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Звертаючись з апеляційної скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2014, гр. Щербина С.Я. обґрунтовував її тим, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем і в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Крім того, п.п. 8, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 "Про незалежність судової влади" (v0008700-07) роз'яснено, що звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом; звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу - поза випадками, передбаченим процесуальним законом, розгляду судами не підлягають; оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Тобто особи, які не є сторонами по справі повинні доводити той факт, що оскаржуване рішення стосується їх прав та обов'язків.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги.

(Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.09.2008 у справі № 23/294).

На підтвердження доводів апеляційної скарги стосовно того, що рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2014 у справі № 910/24991/13 стосується прав та обов'язків Щербини С.Я., останній посилається на те, що господарським судом встановлено факт порушення скаржником як колишнім тимчасовим адміністратором ПАТ "Родовід Банк" кваліфікаційних вимог при укладенні оспорюваного правочину, який визнано господарським судом недійсним. При цьому, скаржник додатково зазначив про те, що оскаржуване рішення є доказом у кримінальній справі, яка перебуває у провадженні Шевченківського районного суду міста Києва та впливає на законні права та інтереси скаржника.

При винесенні оскаржуваної ухвали апеляційний господарський суд, керуючись наведеними нормами закону, виходив з того, що:

- позовними вимогами у даній справі в тому числі є визнання недійсним укладеного ПАТ "Родовід Банк" в особі колишнього тимчасового адміністратора ПАТ "Родовід Банк" Щербини С.Я. та Адвокатським об'єднанням "Бріарей" договору про надання правової допомоги від 01.07.2009 на підставі недотримання процедури державних закупівель при його укладенні у зв'язку із перевищенням тимчасовим адміністратором Щербиною В.Я. наданих йому повноважень;

- тобто спірний договір укладено тимчасовим адміністратором Щербиною С.Я. всупереч інтересам особи, представником якої він був, та всупереч інтересів вкладників банку та держави, з порушенням загальних принципів цивільного права, справедливості, добросовісності та розумності, з порушенням норм закону, що і стало підставою для визнання правочину недійсним;

- скаржник не є учасником господарських правовідносин, які виникли між сторонами у справі;

- мотивувальна та резолютивна частини рішення господарського суду не містять жодних посилань, які б стосувались прав та обов'язків скаржника.

Крім того, господарський суд апеляційної інстанції взяв до уваги те, що визнаючи оспорюваний договір недійсним суд першої інстанції відхилив посилання позивача на перевищення тимчасовим адміністратором Щербиною С.Я. наданих йому повноважень і зазначив, що така обставина не може бути підставою недійсності договору про надання правової допомоги від 01.07.2009.

Вищий господарський суд України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у даному випадку скаржник не є стороною спірних правовідносин і результат вирішення цього спору не впливає на права та обов'язки останнього. Статус скаржника, як колишнього тимчасового адміністратора ПАТ "Родовід Банк", не дає підстав для висновку про його право на оскарження судових рішень. При цьому слід зазначити, постановою Правління Національного банку України усунуто з 14.05.2010 Щербину С.Я. - незалежного експерта від виконання обов'язків тимчасового адміністратора ПАТ "Родовід Банк" у зв'язку з неналежним їх виконанням. Також, вказаною постановою розірвано з 14.05.2010 договір про здійснення тимчасової адміністрації ВАТ "Родовід Банк" від 17.06.2009 № ГД-Т-295, укладений Національним банком України та Щербиною С.Я. як тимчасовим адміністратором цього банку, на підставі підпункту 5.3. пункту 5 цього договору. Отже на момент розгляду даного спору повноваження скаржника як тимчасового адміністратора позивача є припиненими.

Відповідно до п. 52 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (v0007600-11) у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК (1798-12) підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Аналогічної позиції про необхідність припинення провадження за скаргою осіб, які не брали участі у справі, і які не довели в суді факту вирішення питання судами попередніх інстанцій про їх права та обов'язки, а також про відсутність необхідності перегляду рішень судів по суті за вказаних обставин дотримується Верховний Суд України, зокрема, в постанові від 07.07.2009 у справі № 01/65-88 та постановах від 02.03.2010 у справі № 5/131-09, від 02.03.2010 у справі № 5/130-09, від 23.03.2010 у справі № 1/1120-26/396.

Всі інші доводи, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи викладене вище та беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано та законно припинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Щербини Сергія Ярославовича на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.