Вищий господарський суд України у складі: суддя Харченко В.М. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м.Хмельницький

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.01.2015

зі справи № 924/970/13

за позовом міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м.Хмельницький (далі - Підприємство)

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Хмельницький (далі - Підприємець)

про стягнення 7 958,67 грн. заборгованості за послуги з теплопостачання, 49,07 грн. пені, 327,11 грн. 3% річних.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Бартащук К.В.;

відповідача - ОСОБА_4

У липні 2013 року Підприємство звернулося з позовом, згідно з яким, уточнивши свої вимоги, просило стягнути з Підприємця 7958,67грн. договірної заборгованості, 49,07грн. пені та 327,11грн. 3 % річних за відповідні періоди, зазначені ним у розрахунках.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.11.2014 у справі № 924/970/13 (колегія суддів у складі: суддя Гладій С.В. - головуючий, судді Музика М.В. і Танасюк О.Є.), яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 (колегія суддів у складі: суддя Саврій В.А. - головуючий, судді Мамченко Ю.А. і Бучинська Г.Б.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати рішення суду першої інстанції від 04.11.2014, постанову апеляційного суду від 21.01.2015 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, 28.10.2008 сторонами зі справи був укладений договір на постачання теплової енергії № 2044/1020 (далі - Договір), згідно з умовами п. 1.1 якого Підприємство зобов'язалося постачати Підприємцю теплову енергію у магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", який розташований у житловому багатоповерховому будинку по АДРЕСА_1 у м.Хмельницький, у потрібних йому розмірах, а останній зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору кількість і обсяги теплової енергії визначаються в додатку № 1 до договору, який є невід'ємною його частиною і поновлюється в залежності від зміни характеристики тепловикористовуючого об'єкта, виробничої діяльності відповідача.

Пунктом 3.2.2 Договору передбачено, що Підприємець зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до пунктів 4.2.1, 4.2.2 Договору Підприємство зобов'язалося забезпечувати постачання теплової енергії Підприємцю в обсягах згідно з договором, а також повідомляти останнього письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

Згідно з пунктами 6.1-6.3 Договору розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата використаної теплової енергії здійснюється Підприємцем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50 % розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 7.2.3 Договору встановлена відповідальність Підприємця за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені у розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до пунктів 10.1, 10.4 Договору він набуває чинності з 28.10.2008 та діє до 28.10.2009 і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Додатком № 3 до Договору сторони погодили, що Підприємство припиняє постачання теплової енергії Підприємцю у разі письмового звернення останнього про припинення теплопостачання.

У листі від 15.09.2009 Підприємець просив Підприємство розірвати Договір, припинити його дію та припинити постачання теплової енергії до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований за адресою: м.Хмельницький, АДРЕСА_1. Аналогічні вимоги були викладені відповідачем у листі від 24.01.2011. Однак, листом від 03.02.2011 № 1071/09 позивач висловив свою незгоду про припинення дії Договору.

11.09.2012 представниками Підприємства було складено акт про обстеження системи централізованого опалення в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за означеною адресою, згідно з яким було встановлено, що відповідно до листа від 22.03.2012 № 658/21 та акта про обстеження системи опалення, власник приміщення виконав надані йому рекомендації, а саме: транзитна мережа діаметром 48 мм, довжиною 25 метрів, теплоізольована мінеральною ватою товщиною 50 мм, обгорнута алюмінієвою фольгою. Прилади опалення відсутні. Теплопостачання ведеться через загальний будинковий лічильник. У цьому зв'язку, Підприємством на підставі наведеного акта було складено розрахунок кількості теплової енергії від транзитних трубопроводів, які проходять у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Судами також встановлено, що згідно з розрахунком позивача, останній виставляв відповідачу для оплати відповідні рахунки за спожиту теплову енергію на загальну суму 7958,67грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем, на думку позивача, умов Договору, останній звернувся з позовом про стягнення з відповідача 7958,67 грн. договірної заборгованості, 49,07 грн. пені та 327,11 грн. 3 % річних.

Сукупності встановлених у справі обставин суди дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 67, 179, 180, 193, 275, 276 ГК України, ст.ст. 626, 714 ЦК України, п.4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (1198-2007-п) , дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому суди правильно виходили з того, що, оскільки договір на постачання теплової енергії припинив свою дію 28.10.2011, а договір на транзит теплової енергії сторонами не укладався, позивач безпідставно нарахував відповідачу заборгованість у розмірі 7958,67 грн. за послуги з теплопостачання, що виникла за період з 01.02.2012 по 01.07.2013, а також безпідставно нарахував у цьому ж зв'язку пеню та 3 % у річних у відповідних сумах.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи по суті зводяться до переоцінки поданих за справою доказів і правильності висновків судів не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Хмельницької області від 04.11.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 зі справи № 924/970/13 залишити без змін, а касаційну скаргу міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" - без задоволення.