Товариство звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Підприємця про стягнення 69 434, 94 грн. майнової шкоди, завданої неповерненням майна, яке було передано відповідачу за договором оренди майна від 01.01.2012.

Справа розглядалася судами неодноразово.

За результатом нового розгляду справи № 18/1885/12 рішенням господарського суду Полтавської області від 06.08.2014 (судді Плотницька Н.Б. - головуючий, Гетя Н.Г., Сірош Д.М.) позов задоволено з посиланням на його обґрунтованість.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 (судді Черленяк М.І. -головуючий, Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанову апеляційного господарського суду з посиланням, зокрема на приписи статей 22, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) мотивовано відсутністю складу цивільного правопорушення в діях відповідача, що виключає задоволення позову про відшкодування збитків.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваного судового акту з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 01.01.2012 Товариством як орендодавцем та Підприємцем як орендарем укладено договір оренди майна (далі -Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення та обладнання за переліком згідно специфікації (Додаток № 2) та актом прийому-передачі (Додаток № 3), які є невід'ємною частиною Договору, за адресою: м. Полтава, АДРЕСА_1, загальною площею 170,28 кв.м.;

- згідно з пунктом 2.1 Договору майно, що орендується передається орендарю для використання у підприємницькій діяльності та розміщення салону краси;

- термін оренди складає дванадцять місяців з моменту прийняття майна орендарем за актом прийому-передачі (пункт 4.1 Договору);

- згідно з пунктом 3.1 Договору передача майна здійснюється за актом прийому-передачі та специфікацією до цього договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін, що свідчить про фактичну передачу майна в оренду;

- 01.01.2012 сторони склали акт прийому-передачі майна, відповідно до якого Товариство передало, а Підприємець прийняла орендоване майно за адресою: м. Полтава, АДРЕСА_1 площею 170,28 кв.м.;

- відповідно до специфікації переданого в оренду обладнання, яка є додатком № 2 до Договору, директор Товариства Губернат А.В. здав, а Підприємець прийняла обладнання згідно із переліком;

- у відповідності до пункту 6.3 Договору орендодавець має право без погодження з орендарем припинити доступ до приміщення на термін, необхідний для відновлення стану приміщення, про що складається акт;

- згідно з пунктом 10.1 Договору орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати Договір, у випадках порушення орендарем умов Договору;

- як передбачено пунктом 8.1 Договору, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю у повному обсязі шкоду, завдану пошкодженням або знищенням (псуванням) орендованого майна;

- 06.03.2012 комісією в складі директора та працівників Товариства, за участю уповноваженої особи Підприємця складено акт, відповідно до якого комісія провела огляд приміщення загальною площею 170,20 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Полтава, АДРЕСА_1, що орендується Підприємцем та встановила порушення умов Договору, а саме: не було призначено відповідального за електрогосподарство; встановлено котел електроопалення без погодження із власником; пошкоджено зовнішнє покриття стін. У зв'язку з чим комісія вирішила з 07.03.2012 згідно з пунктом 6.3 Договору припинити доступ орендаря до приміщення на термін, необхідний для відновлення стану приміщення та майна;

- 12.03.2012 інвентаризаційною комісією Товариства проведено інвентаризацію майна, яке орендує відповідач, за результатами якої складено інвентаризаційний опис основних засобів від 12.03.2012 № 3. Також інвентаризаційною комісією складено акт про те, що Підприємець відмовилася підписувати інвентаризаційний опис основних засобів від 12.03.2012 № 3;

- за результатом проведення вищевказаної інвентаризації позивачем встановлено відсутність частини обладнання, переданого відповідачу в оренду відповідно до специфікації;

- листом від 21.03.2012 № 165 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути майно відповідно до переліку в належному стані або сплатити його вартість у розмірі 69 434,94 грн.;

- відповідач звертався до правоохоронних органів з приводу вчинення позивачем перешкод у здійсненні ним підприємницької діяльності в орендованому приміщенні, що підтверджується постановою Октябрьского РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.03.2012;

- листами від 29.03.2012 та від 11.04.2012 позивач повідомляв відповідача про розірвання Договору з 01.04.2012, у зв'язку з порушенням відповідачем пункту 7.1 Договору.

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача 69 434, 94 грн. майнової шкоди, завданої неповерненням орендованого майна.

Згідно з приписами статті 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності складу цивільного правопорушення, до якого законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Апеляційний господарський суд, на відміну від місцевого господарського суду, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, встановивши, що в акті огляду приміщення від 06.03.2012 немає вказівок на відсутність будь-якого майна чи обладнання, яке було передано в оренду відповідачу; беручи до уваги, що позивач зобов'язаний був вжити заходів до охорони приміщення та майна після відсторонення відповідача від володіння ним; після 07.03.2012 відповідач не мав фактичного доступу до орендованого приміщення; в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, що виключає цивільно-правову відповідальність, - дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи Товариства не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 зі справи № 18/1885/12 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕРВУД і Ко" - без задоволення.