Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.

суддів Прокопанич Г.К., Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Ворожбянова А.М. дов. № 08-11/4849/2-14 від 29.12.2014

від відповідача: Москаля Р.Б. дов.№ 30/12/14 від 30.12.2014

розглянувши касаційну скаргу Харківської міської ради

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2015

у справі № 922/4064/14 Господарського суду Харківської області

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора Корпорейшн"

про повернення безпідставно набутого майна та стягнення коштів у сумі 419384,98 грн,

Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора Корпорейшн" та просила суд зобов'язати відповідача повернути безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,3657 га, яка розташована по вул. Текстильна, 91 у м. Харкові, а також стягнути з відповідача доходи в розмірі 419384,98 грн., що отримані від безпідставно набутого майна.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.11.2014 (суддя Калініченко Н.В.), залишеним без змін постановою Харківський апеляційного господарського суду від 12.01.2015 (судді: Черленяк М.І., Ільїн О.В., Хачатрян В.С.), в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача в натурі повернути земельну ділянку, на якій розміщене належне відповідачеві нерухоме майно, є неефективним та фактично не призводить до відновлення його порушених прав, а тому виключає можливість задоволення позовних вимог в цій частині; відповідач неодноразово звертався до позивача з пропозицією укласти договір оренди, але відповіді не отримав; відповідач сплачує земельний податок за землю під нерухомістю; позивач не довів обґрунтованості заявленої до стягнення суми коштів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Харківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 182, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Аврора Корпорейшн" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у справі рішення та постанову - без змін, як законні та обґрунтовані.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

На підставі договору купівлі-продажу від 17 липня 2013 року відповідач придбав у ТОВ "Метрезерв" 1/2 частину нежитлової будівлі літ. "Б-1" площею 384,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Текстильна, буд. 91.

Крім того, відповідно до договору від 19 липня 2013 року ТОВ "Метрезерв" продало, а відповідач придбав 1/2 частину нежитлової будівлі літ. "Б-1" площею 384,5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Текстильна, будинок номер 91.

Таким чином названа будівля загальною площею 769,10 кв. м. повністю перейшла у власність відповідача.

Вказаними договорами засвідчено, що правовстановлюючі документи на право власності або користування (оренди) на земельну ділянку, на якій розташована вказана нежитлова будівля, не обліковуються.

Відповідач 15 вересня 2013 року звернувся до міського голови з листом про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,8127 га, що знаходиться по вул. Текстильній, 91 в м. Харкові (лист вих. № 10 від 13.08.2013) з метою подальшого отримання в користування відповідної земельної ділянки. Проте відповіді на вказаний лист не надійшло.

Відділом контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради 20 червня 2014 року було здійснено заходи самоврядного контролю за додержанням вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована по вул. Текстильній, 91 в м. Харкові. Під час проведення вказаних заходів виявлено, що з 19.07.2013 відповідач без наявного та зареєстрованого у визначеному порядку права власності або користування використовує земельні ділянки загальною площею 0,8127 га по вул. Текстильній, 91 в м. Харкові для експлуатації нежитлової будівлі літ. "Б-1", а саме: земельну ділянку площею 0,4470 га (яка надана у постійне користування ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка) та земельну ділянку площею 0,3657 га (спірну земельну ділянку). Про відповідні обставини було складено акт обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.

Разом з тим, господарськими судами встановлено, що належна відповідачеві будівля знаходиться на межі земельної ділянки, яку на підставі відповідного акта використовує ДП ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка.

Відповідно до листа ГУ Міндоходів у Харківській області від 01.10.2014 № 12743/10/20-33-15-04-18 відповідач перебуває на обліку як платник окремих податків та сплачує земельний податок за спірну земельну ділянку, станом на 29.09.2014 заборгованість з названого податку відсутня.

За змістом ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

При цьому, право на земельну ділянку в даному випадку повинно бути оформлене відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України та приписів Закону України "Про оренду землі" (161-14) .

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідач з метою дотримання приписів вищезазначеного законодавства звертався до позивача з відповідними заявами, однак вказані звернення залишились без відповіді. Таким чином відповідач вживав заходів щодо належного оформлення земельної ділянки, на якій розміщена належна йому нерухомість.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм наведеного законодавства, а також норм ч.1 ст. 181, ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача в примусовому порядку звільнити земельну ділянку та передати її в натурі позивачу є порушенням права власності відповідача на вказану будівлю, гарантованого статтею 41 Конституції України, у зв'язку з чим, зазначені обставини виключають можливість звільнення земельної ділянки під будівлею з посиланням на її самовільне зайняття, а відтак господарські суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позову в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 419384,98 грн., як доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, то судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову в цій частини з тих же підстав, що зазначені в оскаржених судових рішеннях, а саме:

Відповідно до частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Статтею 1214 Цивільного кодексу України передбачено визначення реального розміру неодержаного прибутку.

Заявлена до стягнення сума грошових коштів розрахована позивачем, виходячи з розміру орендної плати за земельну ділянку.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового Кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину), податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, їх частини, з урахуванням прибудинкової території, сплачуються на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З встановлених судовими інстанціями обставин вбачається, що договори оренди позивач з відповідачем на спірну земельну ділянку не укладав, майно за актами приймання-передачі не отримував. Більш того, позивач не відповів на звернення відповідача про укладення договору оренди. Крім того, судами встановлено, що розрахунок позивача про отримані відповідачем доходи оснований на припущеннях та є недоведеним. Разом з тим, відповідач сплачує податок на землю під його нерухомістю. А відтак, господарські суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір в цій частині.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення, а постанову Харківської апеляційного господарського суду від 12.01.2015 у справі № 922/4064/14 - без змін.