Головуючого Кота О.В., суддів Кочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу компанії "Девідсон Дістріб'юшн ЛЛСІ" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 у справі № 910/5767/14 господарського суду міста Києва за позовом компанії "Девідсон Дістріб'юшн ЛЛСІ" до приватної з обмеженою відповідальністю компанії Редстоун Бі.Ві., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Пента", про розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності на частку у статутному фонді за участю представників сторін:

від позивача: Євсєєв М.В., дов. від 01.07.2014

від відповідача: не з'явилися

від третьої особи: не з'явилися

В квітні 2014 року компанія "Девідсон Дістріб'юшн ЛЛСІ" звернулась до господарського суду з позовом до приватної з обмеженою відповідальністю компанії Редстоун Бі.Ві. про

- розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Пента" від 10.05.2007, укладеного між компанією "Девідсон Дістріб'юшн ЛЛСІ" та приватною з обмеженою відповідальністю компанією Редстоун Бі.Ві.;

- визнання права власності компанії "Девідсон Дістріб'юшн ЛЛСІ" на частку, що була придбана приватною з обмеженою відповідальністю компанією Редстоун Бі.Ві. при укладенні договору купівлі-продажу частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Пента" від 10.05.2007, що становить 50% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Пента".

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не оплатив придбану за спірним договором частку у статному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Пента", що є істотним порушенням договору та є підставою для його розірвання відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України і визнання за позивачем права власності на частку, що становить 50% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Пента".

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.10.2014 (суддя Ковтун С.А.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.10.2014 по справі № 910/5767/14 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 апеляційну скаргу Компанії "Девідсон Дістріб'юшн ЛЛСІ" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 15.12.2014. Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 та від 29.12.2014 розгляд справи було відкладено на 29.12.2014 та 26.01.2015 відповідно.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 (колегія суддів у складі: Алданова С.О. - головуючий, Дикунська С.Я., Коршун Н.М.) розгляд справи відкладено до 13.07.2015. Зобов'язано Компанію "Девідсон Дістріб'юшн ЛЛСІ" в строк до 16.02.2015 подати до загального відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду нотаріально засвідчені переклади даної ухвали та прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів на нідерландську мову у трьох примірниках. Для отримання наведеного пакету документів, необхідного для перекладу, компанії "Девідсон Дістріб'юшн ЛЛСІ" запропоновано з'явитися в суд до 30.01.2015. Апеляційне провадження у справі № 910/5767/14 зупинено на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України у зв'язку зі зверненням апеляційного господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду.

В касаційній скарзі компанія "Девідсон Дістріб'юшн ЛЛСІ" просить ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 скасувати, а справу передати на розгляд до апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають, зокрема, право оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 26.01.2015 відклав розгляд справи та призначив дату наступного судового засідання, зобов'язав позивача подати до загального відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду нотаріально засвідчені переклади даної ухвали та прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів на нідерландську мову у трьох примірниках, запропонував позивачу з'явитися в суд для отримання наведеного пакету документів, необхідного для перекладу, та зупинив апеляційне провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України.

Вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду, визначено ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, серед якого ухвала про відкладення розгляду справи та призначення наступного судового засідання не значиться.

Таким чином, положеннями чинного процесуального закону не передбачено можливості апеляційного оскарження ухвали про відкладення розгляду справи та призначення наступного судового засідання, що унеможливлює здійснення перегляду таких ухвал в апеляційному чи касаційному порядку.

Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 79, а також п. 6 ч. 1 ст. 106 ГПК України ухвалу про зупинення провадження у справі може бути оскаржено.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції може здійснити перегляд ухвали Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 лише в частині зупинення провадження у справі і лише з підстав її невідповідності вимогам ст. 79 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі, зокрема, звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Як вбачається з ухвали Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015, зупинення апеляційним господарським судом провадження у справі зумовлене необхідністю звернутися до іноземного суду з дорученням (проханням) про вручення відповідачу у справі - приватній з обмеженою відповідальністю компанії "Редстоун Бі.Ві.", яка зареєстрована в Нідерландах, тобто є іноземним суб'єктом господарювання, ухвали від 26.01.2015 у даній справі в порядку надання правової допомоги відповідно до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (далі за текстом - Конвенція), що відповідає вимогам ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, процедура повідомлення нерезидента про дату та час судового засідання з отриманням відповідного підтвердження у порядку, визначеному Конвенцією, передбачає більш тривалий термін (шість місяців), ніж встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України двомісячний строк вирішення спору, у зв'язку з чим процесуальним законом визначено обов'язкове зупинення провадження у справі за наявності вказаної підстави.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що відповідач у даній справі є нерезидентом та ним було заявлено клопотання про направлення до іноземного суду судового доручення про надання правової допомоги з вручення відповідачу ухвали суду, правильно зупинив провадження у даній справі для уникнення порушення процесуальних строків розгляду справи та з огляду на обов'язковість вчинення таких дій (зупинення провадження) у випадках, передбачених ч. 1 ст. 79 ГПК України.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника касаційної скарги на відсутність необхідності вручення судових документів за кордоном відповідачу у справі, в порядку, встановленому Конвенцією, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у справі є іноземним суб'єктом господарювання, а направлені судом апеляційної інстанції на адресу представника відповідача судові повідомлення не були вручені адресату та були повернуті суду, що свідчить про те, що відповідач фактично не був повідомлений апеляційною інстанцію про час і місце засідання суду, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування потреби в передачі судових документів для вручення відповідачу у справі за кордоном в порядку, передбаченому Конвенцією.