головуючого Кота О.В., суддів Кочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємствана постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 у справі № 910/17824/14 господарського суду міста Києва за позовом Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства до публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" про стягнення 235 422,09 грн за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

У серпні 2014 року Новогуйвинське виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне комунальне підприємство звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" про стягнення 235 422,09 грн - суми, яка знаходиться на поточному рахунку Новогуйвинського ВЖРЕКП в ПАТ "Європейський газовий банк".

В обґрунтування вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов'язань з розрахунково-касового обслуговування позивача за укладеним між сторонами договором банківського рахунку № 260003012552 від 15.11.2013, тобто, за твердженням позивача, відповідач не здійснив перерахування грошових коштів з поточного рахунку позивача на рахунки, вказані у виставлених позивачем банку платіжних дорученнях.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.10.2014 (суддя Мельник В.І.) позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Європейський газовий банк" на користь Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства 235 422,02 грн та 4708,44 грн судового збору.

При цьому, місцевий господарський суд, встановив, що відповідач в порушення положень чинного законодавства та умов укладених між ним та позивачем договорів не здійснив перерахування грошових коштів з поточного рахунку позивача на рахунки, вказані у шести виставлених позивачем банку платіжних дорученнях та дійшов висновку, що відповідач має повернути грошові кошти за такими платіжними дорученням позивачу. Крім того, суд не взяв до уваги твердженні відповідача про неможливість здійснення перерахування грошових коштів під час тимчасової адміністрації, оскільки, як встановлено судом, платіжні доручення були подані позивачем банку до введення в ПАТ "Європейський газовий банк" тимчасової адміністрації.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 (колегія суддів у складі: Гаврилюк О.М., - головуючий, Коротун О.М., Сулім В.В.) апеляційну скаргу ПАТ "Європейський газовий банк" задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2014 скасовано повністю та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Стягнуто з Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства в доход спеціального фонду Державного бюджету України 2354,22 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги те, що платіжні доручення були направлені позивачем на виконання до АТ "Єврогазбанк" до введення в банк тимчасової адміністрації, проте виходив з того, що позовні вимоги у даній справі стосувалися не виконання платіжних доручень та перерахування грошових коштів на користь третіх осіб, а стягнення позивачем грошових коштів зі свого банківського рахунку на свою користь без закриття такого рахунку. При цьому, за висновком суду, на позивача у справі розповсюджується обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як на особу, яка підпадає під визначення "кредитор банку", задоволення вимог якого здійснюється у порядку, строки та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

В касаційній скарзі Новогуйвинське виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне комунальне підприємство просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 15.11.2013 між публічним акціонерним товариством "Європейський газовий банк" (банк, відповідач) та Новогуйвинським виробничо-житловим ремонтно-експлуатаційним комунальним підприємством (клієнт, позивач) укладено договір банківського рахунку № 2600030125525, відповідно до умов якого банк зобов`язався приймати від клієнта грошові кошти і зараховувати їх на рахунок клієнта, виконувати розпорядження клієнта про перерахунок і видавання відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Позивач на виконання умов договору, виставив банку для виконання наступні платіжні доручення:

- платіжне доручення № 410 від 03.06.2014 на суму 25 000 грн (за спожитий газ);

- платіжне доручення № 421 від 05.06.2014 на суму 100 000 грн (за спожитий газ);

- платіжне доручення № 424 від 06.06.2014 на суму 81 581,01 грн (за спожитий газ);

- платіжне доручення № 431 від 18.06.2014 на суму 25 967,02 грн (оплата єдиного соціального внеску);

- платіжне доручення № 432 від 25.06.2014 на суму 2 051 грн (за спожитий газ);

- платіжне доручення № 433 від 04.07.2014 на суму 808,64 грн (за спожитий газ), а всього на загальну суму 235 407, 67 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до п.п. 8.2., 8.4. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

В п. 2.3.3. договору банківського рахунку № 2600030125525 від 15.11.2013 сторони узгодили, що банк зобов'язаний за дорученням клієнта перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку розрахункового документа, відповідно до операційного часу банку, якщо інший строк не передбачений договором або чинним законодавством України.

Однак, вказані платіжні доручення не були виконані публічним акціонерним товариством "Європейський газовий банк" з огляду на недостатність грошових коштів на кореспондентському рахунку, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії повідомлень відповідача про невиконання розрахункового документа № ВБ1309-10.1-05 від 25.06.2014, № ВБ1498-10.1-05 від 02.07.2014 та № ВБ1619-10.1-05 від 10.07.2014, надіслані позивачу відповідно до вимог п. 1.12. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 (z0377-04) .

У зв'язку з невиконання банком платіжних доручень позивача останній звернувся з позовом у даній справі про стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів зі свого поточного рахунку, відкритого в ПАТ "Європейський газовий банк", без закриття такого рахунку. При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, позовні вимоги не стосувались виконання платіжних доручень та перерахування грошових коштів на користь третіх осіб.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, на момент звернення Новогуйвинське ВЖРЕКП з позовом у даній справі в ПАТ "Європейський газовий банк" була введена тимчасова адміністрація відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 57 від 16.07.2014, яким було розпочато з 17.07.2014 процедуру виведення ПАТ "Європейський газовий банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 17.07.2014 по 17.10.2014 включно.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Наслідки запровадження тимчасової адміністрації регулюються статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до п. 1 ч. 5 якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

В розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Таке ж визначення міститься і у п. 2.1. ст. 2 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за № 1581/21893 (z1581-12) .

Тобто, в розумінні наведених норм чинного законодавства вкладниками визнаються лише фізичні особи.

Натомість, відповідно до ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції вірно встановив, що позивач у справі - Новогуйвинське ВЖРЕКП є кредитором банку, на якого розповсюджується обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та у зв'язку з цим дійшов обґрунтованого висновку про неможливість задоволення позовних вимог у справі щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів з поточного рахунку останнього, відкритого в ПАТ "Європейський газовий банк", під час запровадження в банку тимчасової адміністрації.

При цьому, слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості захистити свої права на грошові кошти, які знаходяться на рахунку у банку відповідача, в порядку п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" шляхом звернення до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про продовження здійснення банком операції з перерахування спірних сум або в порядку розділу VIIІ Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) у разі прийняття рішення про ліквідацію банку.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне їх застосування господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 у справі № 910/17824/14 - без змін.