головуючого судді Гончарука П.А., судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Стратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивача Чайковської Л.Б., від відповідача Яреська І.О., Крохмального О.В., від третьої особи Тичишена Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Липкижитлосервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 року у справі № 910/18441/14 Господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "АХА Страхування" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Липкижитлосервіс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Добробут" про відшкодування шкоди в сумі 39117,58 грн

У вересні 2014 року Приватне акціонерне товариство "АХА Страхування" (надалі - ПрАТ АХА Страхування", позивач) звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Липкижитлосервіс" (далі - КП " Липкижитлосервіс", відповідач) про відшкодування майнової шкоди в сумі 39117,58 грн, завданої пошкодженням застрахованому у позивача транспортному засобу внаслідок бездіяльності відповідача щодо очищення снігу з даху будинку. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що згідно з договором майнового страхування він виплатив потерпілій особі, власнику автомобіля, страхове відшкодування у розмірі вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого речі, а тому відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та ст. 27 Закону України "Про страхування" до нього перейшло право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, мав до особи, відповідальної за завдані збитки.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що висновком Печерського РУ ГУМВС України від 29.12.2012 року не підтверджується вина відповідача у пошкодженні автомобіля.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 року (судді: Рябуха В.І. (головуючий), Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.), позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального права (ст. 1166 ЦК України щодо встановлення всіх необхідних умов для відшкодування шкоди) і процесуального права (ст.ст. 32, 34, 38, 65 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ) щодо нероз'яснення відповідачу права на звернення з заявою про призначення автотехнічної експертизи, визнання судом доказів, які є неналежними, недостатність доказів у справі та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111-5, ч. 1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з таких підстав.

Господарські суди встановили, що 25.09.2012 року між АТ СК "АХА Страхування" та Кухар Р.М. укладено договір № ТП123654Га/12к добровільного страхування наземного транспорту (далі - договір), предметом якого є страхування автомобіля Toyota Corolla, д.н.з. АА9918МА.

27.12.2012 року внаслідок падіння льоду та снігу з даху будинку № 19-Б по вул. Інститутській в м. Києві пошкоджено запаркованого автомобіля Toyota Corolla, д.н.з. АА9918МА, що підтверджується висновком Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві за результатами перевірки по матеріалу ЖЄОЗІП № 3711 (складеного 27.12.2012 року та затвердженого начальником РУ 29.12.2012 року).

Вказана подія була визнана позивачем страховим випадком, про що складено страховий акт від 18.01.2013 року № 1.002.12.07573/VESKO1700, згідно якого загальна сума страхового відшкодування визначена становить 39117,58 грн. Розмір заподіяної шкоди було визначено на підставі акта огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 02.01.2013 року, ремонтної калькуляції від 02.01.2013 року № 1.002.12.07573 та рахунку-фактури № 0000000027 ТОВ "Автосаміт ЛТД" на проведення ремонту.

21.01.2013 року позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 39117,58 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3859.

Відповідно до довідки Управління житлово-комунального господарства Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.05.2014 № 01-01-29/288 житловий будинок № 19-Б по вул. Інститутській в м. Києві до вересня 2013 року перебував на балансовому утриманні та експлуатаційному обслуговуванні КП "Липкижитлосервіс".

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Визнаючи КП "Липкижитлосервіс" (балансоутримувача будинку № 19-Б по вул. Інститутській в м. Києві станом на 26.12.2012 року та отримувача коштів за утримання будинку та прибудинкової територій) відповідальною особою за завдану майнову шкоду, суди виходили з доведеності обставин пошкодження застрахованого автомобіля в результаті падіння льоду та снігу з даху будинку № 19-Б по вул. Інститутській в м. Києві з вини КП "Липкижитлосервіс" (балансоутримувача будинку № 19-Б по вул. Інститутській в м. Києві станом на 26.12.2012 року та отримувача коштів за утримання будинку та прибудинкової територій) внаслідок його бездіяльності, що полягає у порушенні п. 3.5.12 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 (z0927-05) , п. 7.5.3 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 (ra1051023-08) , п. 1.1.8.6 наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 року № 150 "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд" (z1046-04) щодо виконання робіт з очищення дахів та козирків від снігу та бурульок.

Ураховуючи те, що судами першої та апеляційної інстанцій відповідно до їх повноважень, передбачених ГПК України (1798-12) , встановлено, що наявні всі необхідні умови (протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок, вина) для притягнення відповідача для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, і відповідач для звільнення себе від відповідальності не довів, що шкоду завдано не з його вини, зокрема: не надав докази затвердження Інструкції з охорони праці при очищенні дахів будівель споруд від снігу, складання акта комісії за участю майстрів, покрівельників та мешканців будинку № 19-Б по вул. Інститутській у м. Києві про те, що у грудні 2012 року була проведена чистка снігу на покрівлі у цьому житлового будинку, та доказів, які б свідчили про систематичне технічне обслуговування даху вказаного житлового будинку у зимовий період та очищення його від снігу, Вищий господарський суд України вважає, що висновок суду про задоволення позову є законним та обґрунтованим і підстав скасування прийнятих у справі судових рішень немає.

Посилання заявника на порушення норм процесуального права, що полягають у нероз'ясненні відповідачу його право на заявлення клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, або власної ініціативи призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів, і без нього взагалі неможливо вирішити справу. В цій справі суди такі обставини не встановили. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, ст. 33 ГПК України обов'язок доказування відсутності своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин) покладається саме на відповідача. Згідно з протоколами головуючим у засіданні судів першої та апеляційної інстанції сторонам відповідно до ст. 22, 74 ГПК України роз'яснювалися їх права та обов'язки, в тому числі і їх права заявляти будь-які клопотання.

Щодо доводів КП "Липкижитлосервіс" про недоведеність обставин справи, які суди визнали встановленими, та посилання на те, що суди не дали належної правової оцінки наявним у матеріалах справи фактам, не дослідили у повному обсязі докази у справі, то слід виходити з того, що Вищий господарський суд України відповідно до ст. 111-7 ГПК України позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, тому що вирішення цих питань не відноситься до його компетенції.

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Липкижитлосервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 року залишити без змін.