головуючого судді Гончарука П.А., судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Стратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивача Кушкової Н.М., від відповідача Богуш С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвеєрмаш Миколаїв" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року у справі № 915/721/14 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвеєрмаш Миколаїв" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про стягнення 3496663,29 грн,

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Конвеєрмаш Миколаїв" (надалі - ТОВ "Конвеєрмаш Миколаїв", позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (надалі - ПрАТ "СК "Провідна", відповідач) про стягнення 3496663,29 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що 04.03.2013 року між сторонами був укладений договір № 11/1142284/1535/13 добровільного страхування обладнання. У період, з червня 2013 року по 16.07.2013 року, з території ТОВ "Конвеєрмаш Миколаїв" за адресою: вул. Енгельса, 40 у м. Миколаєві, невідомі особи викрали застраховане майно шляхом зламу замку на воротах. Позивач повідомив по телефону страхову компанію про настання страхового випадку та звернувся до правоохоронних органів з заявою про вчинене кримінальне правопорушення, про що 20.07.2013 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 25.09.2013 року позивач подав заяву про виплату страхового відшкодування, а також всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування. Відповідно до п. 13.05 договору остаточний строк виплати страхового відшкодування за викрадене майно настав 20.10.2013 року. Оскільки відповідач порушив зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування, позивач просив стягнути 3063167,10 грн страхового відшкодування, а також 207900,63 грн - пені, 177541,17 грн. - інфляційних нарахувань та 48054,99 грн. - 3% річних, нарахованих у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на відсутність підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки не встановлені всі обставини зникнення застрахованого майна і матеріали кримінальної справи не доводять факт настання страхового випадку; страхувальник подав завідомо неправдиві відомості про умови зберігання об'єкту страхування; зникле майно, зокрема, установка ТГСВ-2М, не може вважатися застрахованим, оскільки зберігалася під відритим небом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 року (судді: Трофименко Т.Ю. (головуючий), Борисенко І.І., Ярмак О.М) стягнуто з ПрАТ "СК "Провідна" на користь ТОВ "Конвеєрмаш Миколаїв" 3060060,54 грн основного боргу, пеню в розмірі 201377,13 грн, 3% річних в розмірі 48054,99 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 177541,17 грн та 69723,47 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року (судді: Баранець О.М. (головуючий), Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову апеляційного господарського суду, залишивши в силі рішення місцевого суду, посилаючись на те, що постанова винесена з неправильним застосуванням норм ст.ст. 8, 16, 18, 20, 25, 26 Закону України "Про страхування", ст.ст. 526, 530, 638, 979, 982, 988, 990, 991 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ) та з порушенням норм ст.ст. 47, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (надалі - ГПК України (1798-12) ).

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 04.03.2013 року між ТОВ "Конвеєрмаш Миколаїв" (далі - страхувальник) та ПрАТ "СК "Провідна" (далі - страховик) було укладено договір № 11/1142284/1535/13 добровільного страхування майна суб'єктів господарської діяльності та відповідальності перед третіми особами (надалі - договір), предметом якого є страхування страховиком майна, що знаходиться у власності страхувальника на підставі договору № 3 купівлі-продажу обладнання від 22.01.2013 року,- технологічне обладнання на загальну суму 5548047,98 грн (специфікації № 1-5).

Відповідно до підп. 1.1.1.4 п. 1.1.1, підп. 6.2.5.1, 6.2.5.6 п. 6.2.5 договору страховим випадком за цим договором є протиправні дії третіх осіб (крадіжка з проникненням, грабіж, розбій, умисне знищення або пошкодження застрахованого майна, включаючи підпал, хуліганство). Крадіжка з проникненням мається на увазі - таємне викрадення застрахованого майна, поєднане з проникненням у приміщення (на територію страхувальника), де знаходиться застраховане майно. Протиправні дії третіх осіб вважаються такими, що сталися, якщо за фактом такої події слідчими або органами дізнання була винесена постанова про порушення кримінальної справи за ознаками злочину відповідно до норм Кримінального кодексу України (2341-14) .

У період з червня до 16.07.2013 року з території ТОВ "Конвеєрмаш Миколаїв" за адресою: м. Миколаїв, вул. Енгельса, 49 зникла частина обладнання, про що 18.07.2013 року позивач повідомив ПАТ "СК "Провідна" за телефоном гарячої лінії 0800-30-10-30, та 19.07.2013 року - Ленінський РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області.

20.07.2013 року Ленінський РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області за заявою директора ТОВ "Конвеєрмаш Миколаїв" були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 5 ст. 185 КК України (крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою) за фактом викрадення невідомою особою шляхом проникнення та територію ТОВ "Конвеєрмаш Миколаїв" за адресою: м. Миколаїв, вул. Енгельса, 49, майна, чим спричинено матеріальну шкоду в особливо великих розмірах (кримінальне провадження № 12013160040004277).

Проведеною позивачем інвентаризацією встановлено, що внаслідок крадіжки викрадене застраховане майно, зазначене в додатку № 1 до договору страхування (спеціфікації 1-5), а саме: установка для гарячого гнуття труб ТГСВ-2М (спеціфікація № 5 п. 2) вартістю 3060060,54 грн (далі по тексту - установка), молоток рубильний ИП-4126 (специфікація № 5 п. 45) вартістю 564,20 грн та ножиці універсальні НВ-1429-92 (специфікація № 2 п. 6) вартістю 2542,36 грн, загальною вартістю 3063167,10 грн.

25.09.2013 року ТОВ "Конвеєрмаш Миколаїв" звернулося до відповідача із заявою № 01/433 про виплату страхового відшкодування у сумі вартості викраденого майна. ПрАТ "СК "Провідна" страхове відшкодування не виплатило, що й стало причиною виникнення спору у цій справі.

За заявою ПрАТ "СК "Провідна" до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про спробу заволодіння ТОВ "Конвеєрмаш Миколаїв" майном ПрАТ "СК "Провідна" в особливо великому розмірі. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.09.2014 року скасована постанова слідчого Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області Пікус О.С. від 12.08.2014 року про закриття кримінальне провадження за цією заявою. Суд зазначив, що слідчим не проведено жодної слідчої дії, направленої на встановлення обставин, викладених в заяві ПрАТ "СК "Провідна" про вчинене кримінальне правопорушення.

Крім того, ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30.09.2014 року зобов'язано прокурора Ленінського району м. Миколаєва внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, викладені у заяві ПрАТ "СК "Провідна" 21.08.2014 року про вчинення посадовими особами ТОВ "Конвеєрмаш Миколаїв", службової недбалості щодо зберігання застрахованого майна та приховування слідів злочину, вчиненого відносно цього майна та розпочати розслідування.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3060060,54 грн - страхового відшкодування в розмірі вартості викраденої установки для гарячого гнуття труб ТГСВ-2М (спеціфікація № 5 п. 2) з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3 % річних від простроченої суми, а також пені, суд першої інстанції виходив з того, що після настання страхового випадку (викрадення застрахованого майна), про який позивач у передбачений договором термін належним чином повідомив відповідача, та надання відповідачеві всіх необхідних документів для з'ясування причин і обставин страхового випадку, останній безпідставно ухиляється від виконання своїх зобов'язань за укладеним договором щодо виплати позивачу страхового відшкодування. Зважаючи на те, що позивач не надав докази щодо звернення до страховика з письмової заявою щодо відшкодування вартості молотка рубильного ИП-4126 (специфікація № 5 п. 45) вартістю 564,20 грн та ножиць універсальних НВ-1429-92 (специфікація № 2 п. 6) вартістю 2 542,36 грн, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаних вимог.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції визнав безпідставним стягнення з відповідача суми страхового відшкодування за викрадене обладнання, оскільки, по - перше: установка ТГСВ-2М, не вважається застрахованим майном відповідно до п. 7.2.6 договору, так як на момент викрадення зберігалася поза межами приміщення під відкритим небом, і позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що установка ТГСВ-2М призначена для використання (для роботи) під відкритим небом, як це передбачено у п. 8.10 договору; по-друге: строк виплати страхового відшкодування (прийняття рішення щодо відмови у виплаті), визначений у п. 13.5 договору, не може вважатися таким, що настав, оскільки відповідач відповідно до п. 13.2 договору призначив розслідування для встановлення обставин, причин настання страхового випадку та розмір завданого збитку, про що повідомив позивача в листі від 26.03.2014 року вих. № 17-12/2874, і позивач не надав всі документи, зокрема, документу (належного доказу), який би засвідчував, що викрадена установка ТГСВ-2М призначена для використання під відкритим небом, тобто, може використовуватись у виробничих процесах (працювати) під відкритим небом, який необхідний для підтвердження факту, причин, обставин і наслідків настання страхового випадку та визначення розміру збитків; по-третє: страхувальник подав завідомо неправдиві відомостей про об'єкт страхування, оскільки в заяві на страхування, яка подавалася позивачем перед укладенням договору страхування, зазначив, що все застраховане майно знаходиться у приміщеннях.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма права кореспондується зі ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України "Про страхування".

Стаття 991 ЦК та ст. 26 Закону "Про страхування" встановлюють перелік підстав для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку;

2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкоду визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених законом

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Згідно п. 6.1 договору страховим випадком при страхуванні майна є пошкодження, знищення та (або) втрата застрахованого майна внаслідок настання подій (страхових ризиків), обрання яких належним чином позначене у пункті 1.1.1. договору, що фактично сталися в період дії договору та не класифікуються як виключення зі страхових випадків і обмеження страхування, внаслідок чого виникає зобов'язання страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальникові та (або) вигодонабувачів.

Відповідно до підп. 7.2.6 п. 7.2 договору погоджені такі виключення зі страхових випадків і обмеження страхування: за договором не підлягає відшкодуванню збиток, завданий внаслідок пошкодження (знищення, втрати) рухомого майна, що знаходиться (зберігається) під відкритим небом (розташоване поза будівлями, приміщеннями, спорудами), але не призначене для такого зберігання, з урахуванням умов пункту 8.10 договору (технологічне обладнання, призначене для використання під відкритим небом, ТМЦ і господарський інвентар, які придатні для зберігання під відкритим небом, вважаються застрахованими, якщо вони знаходяться у будівлі (приміщенні, споруді) або на відкритій території, огородженій бетонним, цегляним або металічним парканом висотою не менше 1,50 м. за визначеною у пункті 1.2 Договору адресою).

В заяві на страхування, яка подавалася позивачем перед укладенням договору страхування, було зазначено, що все застраховане майно знаходиться у приміщеннях (п. 3.6.2, п. 3.7 заяви).

Суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, повно та всебічно дослідивши фактичні обставини справи, на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, діючи з дотриманням наведених приписів норм матеріального права, встановивши те, що установка ТГСВ-2М на момент викрадення зберігалася поза межами приміщення під відкритим небом, накрита поліетиленом та брезентом, і позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що ця установка призначена для використання (для роботи) під відкритим небом, дійшов обґрунтованих висновків про те, що згідно з п. 7.2.6 договору страхування не підлягає відшкодуванню збиток, завданий крадіжкою установки, яка мала знаходитись (зберігатися) у приміщенні, але знаходилися (зберігається) під відкритим небом, а тому й правомірно відмовив у задоволенні даного позову.

Висновки суду першої інстанції про те, що відповідач не має права відмовляти у виплаті страхового відшкодування з підстав зберігання майна під відкритим небом, оскільки відповідно до письмового висновку спеціаліста можливе зберігання обладнання на відкритих майданчиках в мікрокліматичних районах з помірним та холодним кліматом в атмосфері (ГОСТ 15150, п.10, табл. 13), при температурі від -50°С до +50, і до укладання договору сторонами був проведений передстраховочний огляд, по результатам якого у відповідача були відсутні зауваження щодо зберігання установки, є помилковими. Оскільки, якщо, як вірно зазначив в акті огляду майна, який є додатком до договору і підписаний представником ПрАТ "СК "Провідна" та ТОВ "Конвеєрмаш Миколаїв" не містить будь-яких відомостей про те, що майно знаходиться (зберігається) поза межами приміщення. Проте, навіть якщо припустити, що спірне обладнання на момент огляду дійсно знаходилось на відкритому майданчику, ця обставина не звільняла страхувальника від виконання обов'язку, взятого на себе відповідно до п. 7.2.6 договору, зберігати обладнання у приміщенні, як це зазначено у п. 3.6.2, п. 3.7 його заяви, оскільки в протилежному випадку позивач позбавляється права вимагати страхового відшкодування за договором.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, які зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, не можуть бути підставою для скасування переглянутої постанови у справі, оскільки такі функції не належить суду касаційної інстанції. У першу чергу саме суд апеляційної інстанції повторно розглядає справу з метою перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, і в межах своїх повноважень перевіряє правильність висновків суду першої інстанції про доведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Згідно з приписами ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. З огляду на те, що порушень чи неправильного застосування апеляційним судом норм законодавства не виявлено, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.