головуючого Гончарука П.А. суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. (доповідач) з участі представників: позивача: відповідача: не з'явився Сидорчук Р.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на рішення та постанову Господарського суду Київської області від 29 липня 2014 року Київського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2014 року у справі № 911/2353/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" до публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення 108 344, 22 грн

У червні 2014 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 47/OG/827 від 21.08.2013 у розмірі 108 344,22 грн, з яких 98 900,00 грн - основний борг, 7 509,57 грн - інфляційні втрати, 1 934,65 грн - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.07.2014 (суддя - Кошик А.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 (головуючий - Михальська Ю.Б., судді - Зубець Л.П., Тарасенко К.В.), позов задоволено.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Акко Інтернешнл" 98 900,00 грн основного боргу, 7 509,57 грн інфляційних втрат, 1 934,65 грн 3 % річних та судові витрати.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 21.08.2013 між ТОВ "Акко Інтернешнл" (організатор) та ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (експонент) було укладено договір № 47/OG/827 про надання послуг з організації участі у виставці "НАФТА та ГАЗ' 2013" (22-24 жовтня 2013 р.), за умовами якого позивач зобов'язувався надати послуги, пов'язані з участю відповідача у Міжнародній спеціалізованій виставці "НАФТА та ГАЗ' 2013", а відповідач - оплатити надані послуги згідно з розділом 3 цього договору.

Відповідно до п. 2.2.2. договору відповідач зобов'язувався оплатити позивачу надані послуги з організації його участі у виставці в сумі 98 900,00 грн.

Згідно з п. 3.3. договору відповідач протягом 3-х банківських днів з дати надання позивачем рахунку-фактури здійснює передоплату в розмірі 40 % від загальної вартості послуг, вказаної в п. 3.1. договору. Решту суми відповідач зобов'язувався оплатити не пізніше 01.10.2013.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги пов'язані з участю останнього у виставці "НАФТА та ГАЗ' 2013", що підтверджується актом надання послуг від 24.10.2013, який був підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.

Однак, відповідач в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо оплати наданих йому послуг належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 98 900,00 грн.

Відповідач за гарантійним листом № 14/2-3890 зобов'язувався оплатити послуги до 31.10.2013, а за гарантійним листом № 14/2-4696 від 02.12.2013 до 31.01.2014, проте ці листи були залишені відповідачем без виконання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином умови договору № 47/OG/827 у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 98 900,00 грн, на яку позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 7 509,57 грн та 3 % річних в сумі 1 934,65 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить ст. 193 ГК України.

Отже, оскільки відповідач своїх зобов'язань щодо оплати в передбачений договором строк не виконав, що свідчить про порушення відповідачем умов договору, а також вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, господарські суди прийшли до правильного висновку про стягнення з відповідача 98 900,00 грн основного боргу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний суд, прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 7 509,57 грн та 3 % річних у розмірі 1 934,65 грн.

Щодо доводів відповідача в касаційній скарзі про те, що він був позбавлений можливості виконати своє зобов'язання у зв'язку із непереборною силою ( Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (1207-18) від 27.04.2014) і що це згідно з п. 7.1. договору є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, то ці доводи були предметом розгляду апеляційного господарського суду, який прийшов до правильного висновку що зазначені обставини виникли пізніше, аніж обов'язок відповідача виконати своє зобов'язання за договором, а тому відсутні підстави для звільнення останнього від відповідальності за невиконання ним своїх зобов'язань щодо оплати послуг за договором у даному випадку.

Доводи касаційної скарги про те, що місцевим судом було порушено норми процесуального права, оскільки не було належним чином повідомлено відповідача про час і місце розгляду справи є безпідставними, оскільки наявними у матеріалах справи документами підтверджується, що місцевим господарським судом процесуальні документи у справі надсилалися на належну адресу відповідача (95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, буд. 52/1). Зміни щодо місцезнаходження відповідача, на які він посилається в касаційній скарзі, були внесені 11.08.2014 (зареєстровані зміни до Статуту) та 03.10.2014 (виписка з ЄДРПОУ), тобто уже після прийняття рішення Господарським судом Київської області від 29.07.2014.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, повторюють доводи апеляційної скарги, що були ретельно досліджені та спростовані судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 29 липня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2014 року у справі за № 911/2353/14 - без змін.