ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2015 року Справа № 925/1418/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Енергоремонт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року у справі господарського суду Черкаської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" до приватного підприємства "Енергоремонт" про стягнення 561 097,20 грн. в засіданні взяли участь представники:
- позивача: не з"явився, - відповідача: Млечко І.В.,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (далі - ТОВ "Станіславська торгова компанія") звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства "Енергоремонт" (далі - ПП "Енергоремонт") про стягнення 561097,20 грн. на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 31.10.2014 року (суддя М.В.Дорошенко) у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року (колегія суддів у складі: Агрикова О.В. - головуючого, суддів: Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.) рішення місцевого господарського суду від 31.10.2014 року скасовано. Резолютивну частину рішення господарського суду Черкаської області від 31.10.2014 року викладено в редакції, відповідно до якої позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача 561097,20 грн. та 11221,20 грн. судового збору і 5610,98 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПП "Енергоремонт" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року скасувати, рішення місцевого господарського суду від 31.10.2014 року з даної справи, залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 08.06.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (замовник) та приватним підприємством "Енергоремонт" (підрядник) було укладено договір підряду № 14-0613, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик із застосуванням своїх матеріалів та комплектуючих, своїми засобами та технікою виконати згідно діючих норм та правил комплекс робіт із демонтажу будівель та споруд за адресою: вул. Дерев'янка, буд. 2, м. Умань, Черкаська область, в об'ємі передбаченому кошторисною документацією відповідно до її умов, замовник в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи згідно умов цього договору.
Згідно з п. 2.1., 2.3, 2.6 договору, загальна вартість робіт, що виконуються за цим договором становить 2 184 926 грн. 40 коп., у тому числі 364 154 грн. 40 коп. ПДВ. Попередня оплата замовника підряднику становить 30% від суми договору, що сплачується замовником протягом 7 банківських днів з дати підписання цього договору. Оплата замовником підряднику за фактично виконані роботи проводиться протягом 7 банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт.
Пунктами 3.1 та 3.2 договору сторони передбачили, що термін виконання робіт складає 28 календарних днів з дати підписання договору у відповідності до графіку виконання робіт та підписання сторонами акту приймання - передачі будівельного майданчику. Підрядник починає виконання робіт за цим договором не пізніше ніж через 3 дні з моменту отримання авансу та підписання акту приймання - передачі будівельного майданчика.
06.08.2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, яка є невід"ємною частиною договору підряду № 14-0613 від 08.06.2013 року, відповідно до умов якої підрядник за завданням замовника прийняв на себе зобов'язання виконати комплекс не врахованих основним договором роботи з демонтажу фундаментів, дорожніх покриттів, каналізаційних відстійників, корчування пнів та ін. за адресою: вул. Дерев'янка, 2, м. Умань, Черкаська область.
Згідно з пунктом 2.1 додаткової угоди № 1 до договору, загальна вартість робіт за даною додатковою угодою наведена у договірній ціні № 2 (додаток № 1) і становить 453267,60 грн., у тому числі 75604,60 грн. ПДВ.
В пункті 2.2 додаткової угоди № 1 до договору сторонами погоджено, що загальна сума договору підряду № 14-0613 з урахуванням додаткової угоди № 1 становить 2638554,00 грн., у тому числі 439759,00 грн. ПДВ. Попередня оплата робіт, погоджених у додатковій угоді № 1 складає 50%. Остаточний розрахунок здійснюється замовником протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання/передачі виконаних робіт (за формою КБ-2в).
Строк виконання передбачених цією угодою робіт встановлено до 31 серпня 2013 року (п.2.3 додаткової угоди №1 до договору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору ТОВ "Станіславська торгова компанія" перерахувало на рахунок ПП "Енергоремонт" 606000,60 грн. попередньої оплати за договором підряду, 1750000,00 грн. плати за демонтажні роботи та 282553,40 грн. на виконання умов додаткової угоди до договору за демонтажні роботи, всього позивачем було сплачено відповідачу 2638554,00 грн.
ПП "Енергоремонт", в свою чергу виконало підрядні роботи, обумовлені договором на загальну суму 2 077 456,80 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року № 1 та № 2, Довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за вересень 2013 року, які підписані замовником без будь яких зауважень і застережень.
ТОВ "Станіславська торгова компанія" звернулось з листом № 79 від 28.05.2014 року до ПП "Енергоремонт" в якому висловило вимогу про повернення 561097,20 грн., які сплачені на виконання умов договору підряду № 14-0613, як такі, що набуті без достатньої правової підстави.
Не повернення підрядником вказаної суми, що становить різницю між договірною вартістю підрядних робіт і фактично виконаними підрядником роботами, позивач просить стягнути на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, як такі, що підстава на якій вони були набуті згодом відпала.
Під час розгляду справи, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач 24.10.2014 року надіслав відповідачу рекомендований лист з повідомленням про вручення лист, вказавши на неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань в установлені строки та об'ємах умов договору № 14-0613 і додаткової угоди до нього № 1, повідомив відповідача про одностороннє розірвання договору № 14-0613 з моменту отримання відповідачем вказаного листа.
Задовольняючи заявлені позовні вимоги про повернення коштів підстава набуття яких згодом відпала (ч.1 ст. 1212 ЦК України), суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір № 14-0613 є розірваним внаслідок односторонньої відмови позивача, у зв"язку з чим у відповідача з 28.10.2014 року (дата отримання повідомлення про одностороннє розірвання договору) виникло зобов"язання щодо повернення отриманих від позивача грошових коштів в якості передплати за договором і їх неповернення є підставою для стягнення їх на підставі ст. 1212 ЦК України.
Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.
Положеннями ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Враховуючи, що між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду, а кошти, які були перераховані ТОВ "Станіславська торгова компанія" на користь ПП "Енергоремонт" були сплачені як оплата за виконання останнім підрядних робіт по договору і які повинні бути виконані за договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.
Правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо вимоги повернути замовнику попередньо сплачені кошти у зв'язку з неналежним виконанням підрядником умов договору (Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 року у справі № 5006/18/13/2012 та від 14.01.2014 року у справі № 922/1136/13).
Неналежне виконання підрядником умов договору, зокрема якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим є підставою відповідно до положень ст. 849 ЦК України замовника відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права під час розгляду даної справи, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваної постанови.
Що стосується рішення місцевого господарського суду, то з огляду на те, що суд враховуючи заявлені позовні вимоги та їх підстави дійшов вірного висновку про відмову у їх задоволенні, проте обгрунтував іншими правовими підставами, аніж ті які мають бути покладені в основу судового рішення, що не вплинуло на правильність судового рішення, то колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду з даної справи без змін з підстав викладених у даній постанові.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємства "Енергоремонт" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року справі № 925/1418/14 скасувати.
Рішення господарського суду Черкаської області від 31.10.2014 року з даної справи залишити без змін.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (03150, вул. Щорса, 7/9, м. Київ, офіс 19, код ЄДРПОУ 32873692) на користь приватного підприємства "Енергоремонт" (20340, Черкаська обл., Уманський р-н, с. Паланка, вул. Леніна, буд. 3А, ЄДРПОУ 31668782) 5610,97 грн. судового збору за подачу касаційної скарги.
Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідні накази, згідно з ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий
Судді
М.М.Черкащенко
Л.В.Жукова
Н.М.Нєсвєтова