Черкащенка М.М. - головуючого, Жукової Л.В. (доповідач), Нєсвєтової Н.М. розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову та рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 року господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2014 року у справі господарського суду Кіровоградської області за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про стягнення 10 123 889,23 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Пронюк В.Я. (дов. від 15.07.2014 р.);

відповідача: не з`явилися;

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2014 р. (суддя Вавренюк Л.С.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг в сумі 6 356925,63 грн., пеня - 439 804,15 грн., 3% річних - 206 721,37 грн., інфляційні втрати - 573 595,57 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 64 310,40 грн. Провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1373606,83 грн. припинено, у зв'язку з відсутністю предмету спору. В решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 року (головуючий суддя: Антонік С.Г., судді: Чимбар Л.О., Крутовських В.І.), апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2014 року у справі № 912/3128/14 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій (пені) в сумі 439804,15 грн. рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.11.2014 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 року та прийняти нове рішення у даній справі, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення штрафних санкцій (пені) у сумі 439804,15 грн. задовольнити, в іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

В судове засідання представники відповідача не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників відповідача.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржених судових актів.

Заслухавши представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З урахуванням того, що Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" рішення та постанова суду апеляційної інстанції у даній справі оскаржується лише в частині відмови у стягненні пені у розмірі 439804,15 грн., касаційною інстанцією здійснюється перегляд лише в оскаржуваній частині.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.01.2013 р. між ПАТ Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та комунальним підприємством "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3427-БО-18 .

Згідно п.п.1.1, 1.2, 2.1 Договору, продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору; газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами

Продавець передає покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ в обсязі до 5 900 тис. куб.м., у тому числі по місяцях згідно таблиці.

Відповідно до п.п.3.3., 3.4. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актами приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю три примірники Акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків.

Пунктами 5.1. - 5.2. Договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб м. газу становить 3 509,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; ПДВ за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4 661,74 грн.

Загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить 22 920 221,67 грн., крім того ПДВ - 4 584 044,33 грн. разом з ПДВ - 27 504 266,00 грн. (п. 5.5. Договору).

Оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу ( п. 6.1 Договору).

Згідно пункту 11.1, Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення. Додатковими угодами № 1 від 29.08.2013 та № 2 від 31.01.2013 р. вносилися зміни п.п. 5.2, 5.5, 41 щодо кількості та ціни газу.

Частково задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог. Рішення суду щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних мотивоване їх обґрунтованістю та правильним розрахунком. Частково задовольняючи позов у стягненні інфляційних, суд вказав, що позивачем без доведення правових підстав нарахована сума, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляцію, при нарахуванні "інфляційних" за наступний місяць на суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за попередній місяць, тобто "інфляційні" нараховані на "інфляційні". Зменшуючи пеню на 50%, суд скористався своїм правом наданим п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України та керувався положеннями ст. 233 ГК України і ст. 551 ЦК України.

На виконання умов договору, позивачем протягом січня - грудня 2013 року передано відповідачу природного газу на загальну суму 22 333 138,75 грн. Даний факт підтверджується складеними та підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 26.09.2013 р. на суму 5066533,18 грн., від 26.09.2013 р. на суму 3755965,37 грн., від 26.09.2013 р. на суму 3920147,04 грн., від 26.09.2013 р. на суму 1079378,35 грн., від 31.10.2013 р. на суму 1833046,71 грн., від 30.11.2013 р. на суму 2283003,14 грн. та від 31.12.2013 р. на суму 4395064,96 грн.

В порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання щодо оплати спожитого газу виконував не в повному обсязі і не своєчасно.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 8 463 138,75 грн., втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення в сумі 574 420,81 грн., три відсотка річних в сумі 206 721, 37 грн. та 879 608, 30 грн. пені.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначив, що викладені у апеляційній скарзі доводи позивача є необґрунтованими, обставини щодо підстав зменшення належної до стягнення пені були належно досліджені місцевим господарським судом, та відображені у його рішенні, відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

Згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Із змісту вказаної статті вбачається, що господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно зі статтями 4-2, 43, пунктами 2 і 3 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України правосуддя здійснюється на засадах рівності учасників судового процесу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а рішення відповідно до його частини має містити стислий виклад заяв, пояснень, клопотань сторін, обставини справи, встановлені господарським судом, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, відповідно за статтею 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути викладено, зокрема, підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Зі змісту рішення місцевого господарського суду вбачається, що його описова частина містить стислий виклад клопотання відповідача щодо наявності виняткових обставин, як підстави в частині зменшення розміру пені з посиланням на відповідні докази (результати господарської діяльності, звіт про фінансові результати, статут відповідача тощо).

Зміст позицій сторін стосовно заяви відповідача про зменшення розміру пені, викладений у судовому рішенні, відповідає матеріалам справи, змісту протоколу судового засідання, зауваження на який не приносились; при цьому заперечень позивача зі зазначеного питання при його вирішенні судом першої інстанції у матеріалах справи немає.

Місцевий господарський суд, зменшуючи розмір належних до стягнення пені, застосував приписи частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши при цьому інтереси сторін та суспільно-економічне значення діяльності відповідача, обставини, що вплинули на виконання зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання, поведінку винної сторони тощо, виклавши відповідні обставини у судовому рішенні.

Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції погодився з вказаними висновками місцевого господарського суду, зазначивши про це в постанові та, відповідно, відхиливши викладені в описовій частині постанови доводи апеляційної скарги, як такі, що спростовуються змістом рішення суду першої інстанції.

Разом з цим, скаржник в апеляційній скарзі, посилаючись на приписи статей 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України, в порушення вимог статті 101 цього Кодексу щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, не обґрунтував неможливість подання доказів свого важкого майнового стану суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Судова колегія зазначає, що за приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Враховуючи положення статей 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно містити обґрунтовану оцінку того, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо, з викладенням відповідних обставин.

Висновки місцевого господарського суду щодо значення діяльності відповідача, обставини, які вплинули на виконання зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання, поведінку винної сторони тощо відповідають вимогам пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, ґрунтуються на матеріалах справи, відповідні обставини позивачем не заперечувались, доводів та доказів щодо майнового стану останнього до суду першої інстанції не надавалось.

Таким чином, доводи скаржника щодо необґрунтованості застосування приписів статті 233 Господарського кодексу України не спростовують правомірності застосування господарським судом пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд відповідно до приписів ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що господарським судом апеляційної інстанції при здійсненні перегляду рішення місцевого господарського суду дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.