Головуючого судді: Дунаєвської Н.Г., суддів: Владимиренко С.В. - доповідач, Мележик Н.І. розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. у справі № 910/14868/14 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвес Миколаїв" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Саки" про розірвання договору іпотеки

За розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 10.03.2015 р. № 02-05/106 у зв'язку зі зміною складу колегій суддів, для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді: Дунаєвської Н.Г. суддів Владимиренко С.В. (доповідач), Мележик Н.І.

За участю представників:

- позивача: Воскобойника М.Т., дов. від 26.06.2014 р., б/н.

- відповідача: Карпінського С.В., дов. № 174/11.5.2 від 18.04.2014 р.

- третьої особи: не з'явились,

У липні 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Конвес Миколаїв" звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про розірвання іпотечного договору від 28.04.2011 р. зі всіма змінами та доповненнями, укладеного Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конвес Миколаїв".

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. (суддя Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. (колегією суддів у складі головуючого судді: Корсакової Г.В., суддів: Станіка С.Р., Самсіна Р.І.), у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Позов задоволено. Розірвано іпотечний договір від 28.04.2011 р., укладений між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конвес Миколаїв", посвідчений 28.04.2011 р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Горбуровим К.Є., зареєстрований в реєстрі за № 1430. Стягнуто з ПАТ "ВТБ Банк" на користь ТОВ "Конвес Миколаїв" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначає про порушення ними вимог ст.ст. 1, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 572, 652 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 3, 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", що призвело до неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи.

Також, скаржником подано заяву про зупинення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. по справі № 910/14868/14 до закінчення її перегляду в касаційному порядку, яка колегією суддів касаційної інстанції не задовольняється, оскільки відповідно до ст. 121-1 Господарського процесуального кодексу України це є правом, а не обов'язком суду касаційної інстанції.

05.03.2015 р. позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що 25.07.2008 р. між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (відповідач, кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Саки" (третя особа, позичальник) укладено Кредитний договір № 11КБ/2008.

04.07.2013 р. між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Санаторний комплекс "Саки" укладено Договір № 22 про внесення змін до Кредитного договору та викладення його у новій редакції, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 287 931 345,88 російських рублів, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах та в строки /терміни, визначені Кредитним договором, але не пізніше 01.10.2013 р. включно, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання в повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені Кредитним договором.

28.04.2011 р. між ПАТ "ВТБ Банк", як іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конвес Миколаїв" (позивач, іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, посвідчений 28.04.2011 р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Горбуровим К.Є., та зареєстрований в реєстрі за № 1430, відповідно до умов п. 1.1. якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань, зазначених в п. 1.2 цього договору, передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, зазначене у п. 2.1 цього договору, а іпотекодержатель приймає його в іпотеку на умовах, визначених у цьому договорі.

Згідно з п. 1.2 Іпотечного договору іпотекою за цим договором забезпечується виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторний комплекс "Саки" зобов'язань перед іпотекодержателем, що виникають з Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 11КБ/2008 від 25.07.2008 р.

Відповідно до договору іпотеки іпотекодавцем передано іпотекодержателю належне йому на праві власності наступне майно: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Мостобудівників, будинок 17/3 та яке складається з нежитлових приміщень, загальною площею 72,8 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-9; нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Мостобудівників, будинок 17/4 та яке складається з нежитлових приміщень, загальною площею 67,7 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-9; нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Мостобудівників, будинок 17/7 та яке складається з нежитлових приміщень, загальною площею 71,4 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-9; нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Мостобудівників, будинок 17/8 та яке складається з нежитлових приміщень, загальною площею 166,1 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-9; нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Мостобудівників, будинок 17/9 та яке складається з нежитлових приміщень, загальною площею 78,1 кв.м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-9.

Також між сторонами укладено Договори про внесення змін до Іпотечного договору (№ 1 від 29.09.2011 р., № 2 від 04.07.2013 р., № 3 від 30.09.2013р.).

Листом № 21/03-01 від 21.03.2014 р. ТОВ "Санаторний комплекс "Саки" повідомило ТОВ "Конвес Миколаїв" про призупинення своєї діяльності на невизначений термін з незалежних від нього причин, у зв'язку з подіями, які відбуваються на території АРК.

Позов мотивований ситуацією, що склалась на території Криму, зокрема, окупацією території України підрозділами збройних сил Російської Федерації, укладенням договору Російською Федерацією і Республікою Крим про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів - Республіки Крим та міста федерального значення - Севастополь, та як наслідок, інтеграції нових суб'єктів Російської Федерації в економічну, фінансову, кредитну та правову системи Російської Федерації, законодавче та інше нормативно-правове регулювання діяльності на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя законодавством Російської Федерації, що на думку позивача, призвело до істотної зміни обставин, якими іпотекодавець керувався під час укладання договору іпотеки, у зв'язку з чим обставини змінилися настільки, що якби останній міг би це передбачити, він не укладав би вказаний договір іпотеки або укладав би його на інших умовах. Крім цього, ТОВ "Конвес Миколаїв" зазначив, що в момент укладення спірного договору сторони виходили з того, що така зміна обставин, як фактичне здійснення господарської діяльності боржника на території іншої (анексованої) держави та у спосіб, який буде передбачений законодавством Російської Федерації, не настане. Зміна таких обставин зумовлена причинами, які іпотекодавець не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, так як діяльність боржника безпосередньо пов'язана з його місцем розташування. Виконання договору іпотеки позбавило б позивача того, на що він розраховував при його укладенні, тобто фактично позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а тому позивач просив суд розірвати договір іпотеки в судовому порядку на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України.

Задовольнив позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наявні підстави передбачені ст. 652 Цивільного кодексу України для розірвання іпотечного договору в судовому порядку, оскільки окупація території АР Крим підрозділами збройних сил Російської Федерації істотно змінює обставини, якими іпотекодавець керувався під час укладання договору іпотеки.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з наступних підстав.

В силу положень статей 3 та 627 Цивільного кодексу України одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Розірвання договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можливе за наявності умов, вказаних у частині другій статті 652 Цивільного кодексу України, а саме:

в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з наявних матеріалів справи, позивач є юридичною особою створеною за законодавством України з місцезнаходженням у м. Миколаїв. Предмет іпотеки переданий позивачем відповідачу в іпотеку відповідно до умов іпотечного договору також знаходиться в м. Миколаїв.

Отже, фактичне здійснення господарської діяльності позичальником за кредитним договором на окупованій території АР Крим не впливає безпосередньо на права та обов'язки сторін іпотечного договору.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Отже, не може вважатись істотною зміною обставин, в даному випадку, невиконання зобов'язань (неплатоспроможність) позичальником за кредитним договором (ризик такого невиконання), оскільки із суті договору іпотеки та законодавства, яким регулюються правовідносини іпотеки, ризик невиконання основного зобов'язання покладається саме на іпотекодавця незалежно від причин такого невиконання.

Позивач, укладаючи іпотечний договір, шляхом вільного волевиявлення прийняв на себе ризик невиконання позичальником умов кредитного договору та передав банку в іпотеку відповідне нерухоме майно саме з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань перед іпотекодержателем, що виникають з кредитного договору.

Ситуація, що склалася на території АР Крим, в даному випадку, не впливає безпосередньо на позивача та на його можливість виконувати умови іпотечного договору, а відтак і не може вважатись істотною зміною обставин для сторін даного іпотечного договору в розумінні ст. 652 Цивільного кодексу України.

Господарськими судами попередніх інстанцій не наведено обставин підтверджуючих порушення співвідношення майнових інтересів сторін спірного іпотечного договору внаслідок анексії Російською Федерацію АР Крим та не встановлено обставин на підтвердження того, що у зв'язку з анексією території АР Крим виконання спірного договору іпотеки сторонами позбавить позивача того, на що він розраховував при укладанні оспорюваного договору, оскільки зі змісту іпотечного договору випливає лише обов'язок іпотекодавця за рахунок переданого у іпотеку майна виконати зобов'язання боржника незалежно він причин неплатоспроможності.

З огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій не мали підстав для застосування ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України при розірванні спірного іпотечного договору та дійшли невірних висновків щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин оскаржені судові акти підлягають скасуванню як такі, що прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Частиною 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п.2 ч.1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте, таким обставинам дана неправильна правова оцінка та невірно застосовані норми матеріального права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати постановлені у справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 111-5 - 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. та рішення господарського суду м. Києва від 08.10.2014 р. у справі № 910/14868/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конвес Миколаїв" (54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, буд.40/3, ідентифікаційний код 37279640) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Т.Шевченка / вул. Пушкінська, будинок 8/26, ідентифікаційний код 14359319) витрати по сплаті судового збору в розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. за апеляційний перегляд та 852 (вісімсот п'ятдесят дві) грн.60 коп. за касаційний перегляд.