Головуючого судді: Дунаєвської Н.Г., суддів: Владимиренко С.В. - доповідач, Мележик Н.І. розглянув касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 р. у справі № 910/14689/14 господарського суду міста Києва за позовом Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "УкрГідроЕнерго" про розірвання договору застави

за участю представників:

позивача: Калюжного Д.В., дов. № 27-17 від 25.12.2014 р.,

відповідача: не з'явились,

третьої особи: не з'явились,

Відкрите акціонерне товариство "Турбоатом" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" про розірвання договору застави.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2014 р. (суддя Пукшин Л.Г.) у справі № 910/14689/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Шевченко Е.О.) в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Відкрите акціонерне товариство "Турбоатом" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.04.2011 р. між Відкритим акціонерним товариством "Турбоатом" (позивач, принципал) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" (відповідач, гарант) укладено договір про надання банківської гарантії № 0422/02-Г, за умовами якого в забезпечення зобов'язань ВАТ"Турбоатом" перед Публічним акціонерним товариством "УкрГідроЕнерго" (бенефіціар), що випливають з Контракту "Закупівля проектування, поставка та встановлення установок для реконструкції турбін для ДніпроГЕС-2", ідентифікаційний номер UHE/C-TD2-24/09 від 16.03.2011р. (надалі - контракт) ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" надав письмове зобов'язання (банківську гарантію), сплатити ПАТ"УкрГідроЕнерго" грошові кошти на суму 22 609 566 грн., у випадку якщо ВАТ"Турбоатом" повністю або частково не виконає свої зобов'язання, що випливають з контракту.

22.04.2011 р. на виконання договору банківської гарантії, ВАТ "Турбоатом" (заставодавець) та ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" (заставодержатель) укладено договір застави № 0422/02-Г/S-1.

Відповідно до умов п. 1.1. договору застави у забезпечення зобов'язань ВАТ"Турбоатом" перед ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк" за основним зобов'язанням, заставодавець передав, а заставодержатель прийняв у заставу майнові права на грошові кошти у сумі 2836816 доларів США, які обліковуються на рахунку № 260273013446 у ПАТ "Комерційний банк "Актив-Банк", належні ВАТ "Турбоатом" як кредитору за договором про надання банківської гарантії № 0422/02-Г від 22.04.2011 р.

Заставлені майнові права оцінюються сторонами у сумі 22596374,17 грн. за курсом гривні до долару США, встановлені Національним банком України станом на дату укладення цього договору (п.1.5 договору).

Статтями 629, 625 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідна наявність всіх умов.

При зверненні з вимогами про розірвання договору, на підставі статті 652 Цивільного кодексу України на позивача покладається, у відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарськими судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що при укладенні спірного договору в забезпечення виконання зобов'язань, що виникають з договору про надання банківської гарантії та беручи на себе певні зобов'язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до долара США не є незмінним.

Врахував вищевикладені обставини, вірно встановлені на підставі здійсненого аналізу наявних матеріалів справи у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, зазначені приписи чинного законодавства України, ст. 36 Закону України "Про Національний банк України", ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", "Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів", затвердженим постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003 р. № 496 (z1094-03) , відсутність направлення позивачем відповідачу пропозиції щодо розірвання спірного договору застави в порядку ст. 188 Господарського кодексу України, недоведеність позивачем належними та допустимими доказами наявності всіх, встановлених ч. 2 ст. 652 ЦК України умов для розірвання договору, місцевий господарський суд, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 26.05.2010 р. № 6-3821св10.

Посилання наведені в касаційній скарзі щодо різкого зростання курсу долара США, що є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірного договору, не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються правильним висновком суду апеляційної інстанції щодо не доведення позивачем наявності всіх, встановлених ч. 2 ст. 652 ЦК України умов для розірвання договору.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.