ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
Р О З ' Я С Н Е Н Н Я
N 01-8/598 від 20.05.92
м.Київ
vd920520 vn01-8/598
Арбітражним судам України
Про застосування статті 209 Цивільного кодексу України
3 метою забезпечення правильного і однакового застосування
при вирішенні господарських спорів статті 209 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) Вищий Арбітражний Суд України вважає за
необхідне дати такі роз'яснення.
1. За невиконання або неналежне виконання зобов'язання
боржником він на вимогу кредитора зобов'язаний відшкодувати
кредиторові завдані цим збитки, а також сплатити встановлену
законом або договором неустойку (штраф, пеню).
2. Майнова відповідальність відповідно до статті 209
Цивільного кодексу України покладається на боржника лише при
наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні
зобов'язання, крім випадків, коли чинним законодавством або
договором прямо передбачена відповідальність незалежно від вини.
Вирішуючи спори, пов'язані з невиконанням або неналежним
виконанням зобов'язань, арбітражні суди повинні послідовно
застосовувати принцип вини.
3. Оскільки відповідно до статті 209 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) відсутність вини доводиться стороною, яка
порушила зобов'язання, арбітражні суди повинні виходити э того, що
відповідач у випадку невизнання позову з мотиву відсутності вини
зобов'язаний довести свої заперечення.
Якщо подані сторонами докази є недостатніми, арбітражний суд
зобов'язаний витребувати від сторін, інших підприємств, установ і
організацій, незалежно від їх участі у справі, документи і
матеріали, які необхідні для правильного вирішення спору.
4. У разі визнання арбітражним судом недоведеним факт
невиконання або неналежного виконання зобов'язання відповідач
звільняється від майнової відповідальності не на підставі
статті 209 Цивільного кодексу України, а тому, що позивач не довів
факт порушення боржником зобов'язання.
Відповідач звільняється від відповідальності на підставі
статті 2О9 Цивільного кодексу України тільки тоді, коли
невиконання або неналежне виконання зобов'язання мало місце, але
він довів відсутність у цьому своєї вини.
5. Чинне законодавство надає арбітражному суду право
зменшувати розмір відповідальності боржника якщо невиконання або
неналежне виконання зобов'язання виникло з вини обох сторін, або
кредитор навмисно або з необережності сприяв збільшенню розміру
збитків, а також не вжив заходів до їх зменшення (стаття 211
Цивільного кодексу України).
Крім того, відповідно до статті 2О5 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) і пункту 3 статті 83 Арбітражного
процесуального Кодексу України ( 1798-12 ) арбітражний суд має
право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу,
пені), яка підлягає стягненню з сторони, що порушила
зобов'язання.
Таким чином, стаття 2О9 Цивільного кодексу України не наділяє
арбітражний суд правом зменшення розміру відповідальності
боржника, а стаття 2О5 Цивільного кодексу України і пункт 3
статті 83 Арбітражного процесуального Кодексу України не є
підставами для зменшення розміру збитків, що завдані неналежним
виконанням зобов'язання.
6. Вирішуючи питання про відшкодування боржником збитків,
эавданих невиконанням зобов'язання, арбітражний суд повинен
враховувати причинний зв'язок між фактом невиконання або
неналежного виконання зобов'язання і розміром эавданих цим
збитків.
Якщо невиконання або неналежне виконання зобов'язання виникло
з вини обох сторін (принцип змішаної відповідальності) необхідно
враховувати ступінь вини кожної із сторін.
Заступник Голови Вищого
Арбітражного Суду України А.Й.Осетинський