Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач), Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів", м. Київ (далі - ДП "Фінінпро"),

на рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2014 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014

зі справи № 910/11842/14

за позовом ДП "Фінінпро"

до державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський", м. Київ (далі - ДП "НСК "Олімпійський"),

про стягнення 142 899, 63 грн.

та зустрічним позовом ДП "НСК "Олімпійський"

до ДП "Фінінпро"

про визнання недійсним пункту договору та стягнення 2 983, 56 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

ДП "Фінінпро"- Циганина Я.М.,

ДП "НСК "Олімпійський"- Щадевської Ж.Е.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ДП "Фінінпро" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ДП "НСК "Олімпійський" плати за отримання та користування позикою у cумі 126 095, 93 грн. за укладеним сторонами договором безпроцентної позики від 31.05.2011 № 19/2011 (далі - Договір позики), а також трьох процентів річних у сумі 4 304, 42 грн. та інфляційних втрат у сумі 12 499, 28 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення позики у зазначеній сумі.

ДП "НСК "Олімпійський" подало зустрічний позов про визнання недійсними пункту 2.3 та абзацу третього підпункту 5.2.2 пункту 5.2 Договору позики та про стягнення (повернення) плати за отримання та користування позикою у сумі 2 983, 56 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2014 (суддя Ломака В.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 (колегія суддів у складі: суддя Гаврилюк О.М. - головуючий, судді Сулім В.В., Зубець Л.П.), у задоволенні позову ДП "Фінінпро" відмовлено; зустрічний позов задоволено; визнано недійсними пункт 2.3 та абзац третій підпункту 5.2.2 пункту 5.2 Договору позики; з ДП "Фінінпро" стягнуто на користь ДП "НСК "Олімпійський" плату за отримання та користування позикою у сумі 2 983, 56 грн.

У касаційній скарзі та поясненнях до неї ДП "Фінінпро" просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову внаслідок порушення господарськими судами положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України та статей 1048, 536 Цивільного кодексу України (далі - відповідно ГПК України (1798-12) , ЦК України (435-15) ). Доводи касаційної скарги зводяться до того, що згідно з чинним законодавством сторони за відплатним договором позики не позбавлені права встановити плату іншу, ніж у вигляді відсотків.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

У прийнятті судових рішень у справі місцевий та апеляційний господарські суди виходити з таких фактичних обставин:

- за умовами Договору позики ДП "Фінінпро" надало ДП "НСК "Олімпійський" безпроцентну позику з цільовим призначенням (реконструкція існуючих та будівництво нових об'єктів Національного спортивного комплексу "Олімпійський" відповідно до Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу);

- відповідно до пункту 2.1 Договору позики розмір позики складав 161 420 000 грн.; у редакції додаткової угоди від 21.03.2012 № 1 до Договору позика - 200 900 000 грн.; у редакції додаткової угоди від 24.05.2012 № 2 до Договору позики - 201 366 000 грн.;

- у пункті 4.1 Договору позики зазначено, що позика перераховується на рахунок позичальника в органах Держказначейства за графіком плану фінансування завдань і заходів Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2010 № 357 (357-2010-п) ;

- згідно з пунктом 3.1 Договору в редакції додаткової угоди від 06.05.2014 № 5 сторони визначили строк повернення позики - 11.05.2015;

- пунктом 2.3 Договору позики (який ДП "НСК "Олімпійський" у зустрічному позові просить визнати недійсним) було передбачено, що плата за отримання і користування позикою складає 30 000 грн. за рік, яка сплачується рівними частинами за кожен місяць до п'ятого числа місяця, наступного за місяцем оплати;

- у подальшому у пункт 2.3 Договору позики за погодженням сторін було внесено зміни:

згідно з додатковою угодою від 21.03.2012 № 1 плата складала 48 216 грн. за рік та сплачується в раніше зазначеному порядку;

згідно з додатковою угодою від 24.05.2012 № 2 плата складала 54 000 грн. за рік та сплачується в раніше зазначеному порядку;

згідно з додатковою угодою від 14.12.2012 № 3 плата складала 54 000 грн. за рік та сплачується рівними частинами за кожен місяць до п'ятого числа місяця, наступного за місяцем оплати, пропорційно до розміру фактично наданої позики; крім того з посиланням на частину третю статті 631 ЦК України було визначено, що ці умови (відповідна редакція пункту 2.3 Договору позики) застосовуються до відносин сторін правочину, які виникли до укладення даної додаткової угоди;

- в абзаці третьому підпункту 5.2.2 пункту 5.2 Договору позики (який ДП "НСК "Олімпійський" у зустрічному позові просить визнати недійсним) йдеться про обов'язок позичальника здійснювати оплату за отримання та користування позикою відповідно до пункту 2.3 Договору позики;

- відповідно до пункту 7.1 Договору позики цей правочин вважається укладеним з моменту надання позики і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань;

- ДП "Фінінпро" платіжними дорученнями від 03.08.2011 № 125 перерахував позику у сумі 40 000 000 грн.; від 09.09.2011 № 154 - 12 000 000 грн.; від 22.09.2011 № 167 - 11 200 000 грн.; від 26.09.2011 - 20 000 000 грн.; від 03.10.2011 № 174 - 2 430 000 грн.; від 04.11.2011 № 228 - 5 000 000 грн.; 04.11.2001 № 227 - 5 000 000 грн., 04.11.2011 № 229 - 10 000 000 грн.; 08.11.2011 № 230 - 10 000 000 грн.; 08.12.2011 № 275 - 14 000 000 грн.; 20.02.2012 № 4 - 28 000 000 грн.; 21.03.2012 № 17 - 35 618 000 грн.; 04.07.2012 № 23 - 7 652 000 грн.; 04.07.2012 - 466 000 грн.; всього в остаточно погодженій сторонами сумі позики - 201 366 000 грн.;

- за умовами Договору позики грошове зобов'язання ДП "НСК "Олімпійський" з винагороди позикодавця (плати за отримання та користування позикою) за період з серпня 2011 року по травень 2014 року складало 129 079, 49 грн.; ДП "НСК "Олімпійський" виконало це зобов'язання у сумі 2 983, 56 грн.; у зв'язку з цим ДП "Фінінпро" просить стягнути решту плати за надання суми позики в користування, визначеної відповідно до пункту 2.3 Договору позики, а також у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням цієї плати застосувати наслідки, передбачені статтею 625 ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості;

договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У частині першій статті 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 536 ЦК України (загальною нормою щодо визначення плати за користування чужими грошовими коштами) передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Місцевий та апеляційний господарські суди з'ясували, що договір, якого стосується спір у справі, є оплатним договором позики грошових коштів, тому дійшли обґрунтованого висновку про те, що позикодавець згідно з положеннями статей 536, 1048 ЦК України має право на винагороду у формі процентів від суми, що надається у позику, але не в твердій грошовій сумі, як це передбачено Договором позики.

Певний альтернативний зміст першого речення частини першої статті 1048 ЦК України, з якого вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, слід розуміти так, що договір позики може бути й безпроцентним (безоплатним), коли це прямо передбачено договором або законом, з-поміж іншого у випадках, визначених частиною другою цієї статті.

При цьому господарськими судами враховано правову позицію наведену в постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 № 6-79цс14, згідно з якою установлення сторонами плати за користування позикою в твердій грошовій сумі є неправомірним, оскільки статтями 536, 1048 ЦК України визначено, що плата за користування чужими грішми встановлюється й нараховується у вигляді процентів на основну суму боргу.

За приписом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З огляду на викладене господарські суди встановили, що пункт 2.3 та абзац третій підпункту 5.2.2 пункту 5.2 Договору позики, якими визначено винагорода позикодавця у формі іншій, ніж проценти від суми, що надається у позику, суперечить вимогам статей 536, 1048 ЦК України, тому дійшли висновку про визнання Договору позики в зазначеній частині недійсним.

Таким чином, судовими рішеннями у справі обґрунтовано відмовлено в задоволенні позову ДП "Фінінпро" та задоволено зустрічний позов.

Доводи касаційної скарги наведених висновків, покладених в основу оскаржуваних судових актів, не спростовують.

Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 у справі № 910/11842/14 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Фінансування інфраструктурних проектів" - без задоволення.