розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 07.08.2014 Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 у справі № 910/10405/14 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" до 1. Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (відповідач-1); 2. Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Промекономбанк" (відповідач-2) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа-1) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алгоритм" (третя особа-2) про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 03/01-14 від 03.01.2014, за участю представників: від позивача Бондар Е.А. від відповідача-1 не з'явився від відповідача-2 не з'явився від третьої особи-1 Шевченко П.В. від третьої особи-2 не з'явився

У травні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" (далі - ПАТ "КБ "Даніель") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (далі - ПАТ "КБ "Експобанк") та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Промекономбанк" (далі - ПАТ "КБ "Промекономбанк") про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 03/01-14 від 03.01.2014.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.08.2014 у справі № 910/10405/14 (суддя Пінчук В.І.) у позові ПАТ "КБ "Даніель" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 (колегія суддів у складі: Коршун Н.М. - головуючого, Дикунської С.Я., Алданової С.О.) рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2014 у справі № 910/10405/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 07.08.2014 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 у справі № 910/10405/14, ПАТ "КБ "Даніель" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати повністю оскаржувані судові акти і прийняти нове рішення, яким визнати недійсним визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 03/01-14 від 03.01.2014.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "КБ "Даніель", який надійшов 12.02.2015 до Вищого господарського суду України, ПАТ "КБ "Експобанк" вказану касаційну скаргу підтримує.

У письмових поясненнях на касаційну скаргу ПАТ "КБ "Даніель", які надійшли до Вищого господарського суду України 12.02.2015, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить суд задовольнити зазначену касаційну скаргу, скасувати оскаржувані рішення та постанову і прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 03/01-14 від 03.01.2014.

Також, 12.02.2015 до Вищого господарського суду України надійшли письмові заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алгоритм" (далі - ТОВ "ФК "Алгоритм") проти касаційної скарги ПАТ "КБ "Даніель", у яких третя особа-2 зазначає, що вказана касаційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.02.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Кролевець О.А. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "КБ "Даніель" до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 03.03.2015 о 10 год. 45 хв.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 02.03.2015 № 02-05/87 для розгляду справи № 910/10405/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М. (доповідач), судді Волік І.М., Шевчук С.Р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.03.2015 розгляд касаційної скарги ПАТ "КБ "Даніель" відкладено на 10.03.2015 о 10 год. 45 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі та третя особа-2 не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши представників позивача та третьої особи-1, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 03.01.2014 між ПАТ "КБ "Експобанк" (Новий кредитор) та ПАТ "КБ "Промекономбанк" (Старий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 03/01-14.

За умовами вказаного договору Старий кредитор передає (відступає), а Новий кредитор приймає права вимоги, що належать Старому кредитору за укладеними із Боржником основними договорами, після чого Новий кредитор стає стороною таких основних договорів, а саме: генеральної угоди про порядок проведення міжбанківських операцій № ГУ/24052012-1 від 24.05.2012, договору про встановлення кореспондентських відносин № 14-LORO-Т від 04.04.2011, договору застави майнових прав від 11.07.2013, договору застави майнових прав № 2 від 11.07.2013. Передача та приймання зазначених вище прав вимоги підтверджується відповідним актом приймання-передачі, що укладається сторонами згідно з формою, наведеною у додатку № 1 до цього Договору, та є за своєю правовою природою заміною кредитора в зобов'язанні.

Відповідно до п. 1.3 Договору відступлення права вимоги з моменту укладення сторонами цього Договору до Нового кредитора переходять всі права Старого кредитора, за основними договорами (перелік яких зазначається сторонами у вказаному акті приймання-передачі) в обсязі та на умовах, що існують на момент такого переходу.

За актом приймання-передачі від 03.01.2014 до договору відступлення права вимоги № 03/01-14 від 03.01.2014 ПАТ "КБ "Промекономбанк" передало, а ПАТ "КБ "Експобанк" прийняло права вимоги до ПАТ "КБ "Даніель" за наступними договорами:

- генеральною угодою про порядок проведення міжбанківських операцій № ГУ/24052012-1 від 24.05.2012;

- договором про встановлення кореспондентських відносин № 14-LORO-Т від 04.04.2011;

- договором застави майнових прав від 11.07.2013;

- договором застави майнових прав № 2 від 11.07.2013.

04.03.2014 на адресу ПАТ "КБ "Даніель" надійшло повідомлення від ПАТ "КБ "Експобанк" про зміну кредитора за договором відступлення права вимоги № 03/01-14 від 03.01.2014.

Спір у даній справі виник внаслідок того, що, за переконанням позивача, на момент укладення договору відступлення права вимоги № 03/01-14 від 03.01.2014 у ПАТ "КБ "Даніель" не було обов'язку зі сплати грошових коштів на користь ПАТ "КБ "Промекономбанк" за договором про встановлення кореспондентських відносин № 14-LORO-Т від 04.04.2011, та відсутня будь-яка інформація, що обов'язок зі сплати таких коштів реально наступив або міг наступити у визначений термін. Також, позивач вважає, що на момент укладення спірного договору у ПАТ "КБ "Даніель" не було обов'язку зі сплати грошових коштів на користь ПАТ "КБ "Промекономбанк" і за генеральною угодою про порядок проведення міжбанківських операцій № ГУ/24052012-1 від 24.05.2012. Крім того, позивач вказав, що зобов'язання за договором про встановлення кореспондентських відносин № 14-LORO-Т від 04.04.2011 є нерозривно пов'язаними з особою кредитора, тоді як відповідно до ст. 515 Цивільного кодексу України заміна кредитора у таких зобов'язаннях не допускається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 515 ЦК України у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, заміна кредитора не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

В оскаржуваних рішенні та постанові господарські суди попередніх інстанцій вказали, що грошові зобов'язання ПАТ "КБ "Даніель" перед ПАТ "КБ "Промекономбанк" станом на 03.01.2014 за договором про встановлення кореспондентських відносин № 14-LORO-Т від 04.04.2011 становлять 68 335 241,50 грн. Виконання зобов'язання ПАТ "КБ "Даніель" за зазначеним договором забезпечуються договором застави майнових прав № 2 від 11.07.2013.

Також, суди попередніх інстанцій вказали, що невиконані зобов'язання ПАТ "КБ "Даніель" перед ПАТ "КБ "Промекономбанк" станом на 03.01.2014 за генеральною угодою становлять 25 000 000,00 грн. Виконання зобов'язання ПАТ "КБ "Даніель" за генеральною угодою забезпечується договором застави майнових прав від 11.07.2013.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, п. 1.2 договору № 2 застави майнових прав від 11.07.2013 передбачено виконання заставодавцем перед заставодержателем зобов'язань, які виникли та/або можуть виникнути в майбутньому за договором про встановлення кореспондентських відносин, а саме: право вимоги на грошові кошти, що обліковуються та/або які надійдуть на кореспондентський рахунок № 160091001901 (МФО) 380980.

Відповідно до п. 3.1 договору № 2 застави майнових прав заставодержатель від 11.07.2013 набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку невиконання заставодавцем зобов'язань, передбачених п. 1.2-1.3. цього договору та п. 2.6 Основного договору.

Пунктом 1.3 договору б/н застави майнових прав від 11.07.2013 передбачений обов'язок заставодавця повернути не пізніше 02.08.2013 кредит в сумі 25 000 000 грн., сплатити проценти, а також відшкодувати можливі збитки: сплатити неустойку (пеню, штраф) тощо.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що твердження позивача про те, на час укладання спірного договору не було обов'язку ПАТ "КБ "Даніель" зі сплати грошових коштів на користь ПАТ "КБ "Промекономбанк", та відсутня будь-яка інформація, що обов'язок зі сплати таких коштів реально наступив або мав наступити у визначений термін, не відповідає дійсним обставинам справи.

Крім того, апеляційний господарський суд вказав, що об'єктом відступлення права вимоги за договором про встановлення кореспондентських відносин № 14-LORO-Т від 04.04.2011 є право ПАТ "КБ "Промекономбанк", який відкрив кореспондентський рахунок, вимагати від клієнта здійснити оплату за його послуги, а отже твердження позивача щодо того, що за цим договором немає чого відступати, є хибним.

Також, судами попередніх інстанцій було відхилено доводи позивача щодо того, що зобов'язання за договором про встановлення кореспондентських відносин № 14-LORO-Т від 04.04.2011 нерозривно пов'язані з особою кредитора.

З рахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "КБ "Даніель".

Проте, висновки господарських судів є передчасними, з огляду на таке.

Згідно зі ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України (1798-12) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) ).

Як роз'яснено у п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) , вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з нормами чинного законодавства, а саме ст.ст. 512, 514 ЦК України, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у господарській справі № 23/236).

Натомість висновки судів попередніх інстанцій про те, що станом на 03.01.2014 грошові зобов'язання ПАТ "КБ "Даніель" перед ПАТ "КБ "Промекономбанк" за договором про встановлення кореспондентських відносин № 14-LORO-Т від 04.04.2011 становили 68 335 241,50 грн., а за генеральною угодою - 25 000 000,00 грн., є необґрунтованими, оскільки в оскаржуваних судових актах не вказано, на підставі яких саме доказів ґрунтуються такі висновки, відповідно, належні та допустимі докази з цього питання судами не досліджувались, правова оцінка їм не надана.

Таким чином, обставини щодо наявності станом на 03.01.2014 грошових зобов'язань ПАТ "КБ "Даніель" перед ПАТ "КБ "Промекономбанк" за генеральною угодою про порядок проведення міжбанківських операцій № ГУ/24052012-1 від 24.05.2012 та договором про встановлення кореспондентських відносин № 14-LORO-Т від 04.04.2011 не були з достовірністю встановлені господарськими судами попередніх інстанцій.

Водночас, з'ясування вказаних обставин, у тому числі шляхом дослідження та оцінки первинних документів, має істотне значення для правильного вирішення спору.

Крім того, господарські суди попередніх інстанцій, відхиляючи доводи позивача про те, що на момент укладення спірного договору у ПАТ "КБ "Даніель" не було обов'язку зі сплати грошових коштів на користь ПАТ "КБ "Промекономбанк" за генеральною угодою про порядок проведення міжбанківських операцій № ГУ/24052012-1 від 24.05.2012 та договором про встановлення кореспондентських відносин № 14-LORO-Т від 04.04.2011, не дослідили належним чином умови вказаних договорів, за якими відступлено право вимоги, та не надали їм належної правової оцінки.

Так, господарськими судами належним чином не з'ясовано, які саме обов'язки ПАТ "КБ "Даніель" встановлено генеральною угодою про порядок проведення міжбанківських операцій № ГУ/24052012-1 від 24.05.2012 та договором про встановлення кореспондентських відносин № 14-LORO-Т від 04.04.2011.

Зокрема, апеляційний господарський суд встановив, що за змістом Договору про встановлення кореспондентських відносин одна сторона - Банк зобов'язується відкрити другій стороні - Клієнту кореспондентський рахунок типу "Лоро" та обслуговувати його. У поняття "обслуговування" входять зарахування коштів на рахунок та списання коштів з рахунку. Банк, який відкрив рахунок, має право вимагати від Клієнта здійснити плату за послуги обслуговування рахунку.

У результаті суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даному випадку об'єктом відступлення права вимоги є право ПАТ "КБ "Промекономбанк", який відкрив кореспондентський рахунок, вимагати від Клієнта здійснити плату за його послуги.

Таким чином, за висновком апеляційного господарського суду, у договорі про встановлення кореспондентських відносин № 14-LORO-Т від 04.04.2011 Банком є ПАТ "КБ "Промекономбанк", а Клієнтом - ПАТ "КБ "Даніель".

Разом з тим, позивач, зокрема, у позовній заяві, стверджував, що відповідно до п. 1 вказаного договору ПАТ "КБ "Даніель" (Банк) відкриває ПАТ "КБ "Промекономбанк" (Кореспонденту) кореспондентський рахунок типу "Лоро" № 160091001901, а не навпаки. Вказані твердження не спростовані судами попередніх інстанцій.

Зазначене свідчить про неповне з'ясування судами попередніх інстанцій усіх обставин справи.

Крім того, відхиляючи доводи позивача про те, що зобов'язання за договором про встановлення кореспондентських відносин № 14-LORO-Т від 04.04.2011 нерозривно пов'язані з особою кредитора, апеляційний господарський суд вказав, що зобов'язання, які випливають із зазначеного договору, не відносяться до зобов'язань, що нерозривно пов'язані з особою кредитора у розумінні ст. 515 ЦК України.

Згідно зі ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Законодавча заборона заміни кредитора у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, обумовлена передусім тим, що такі зобов'язання за своєю природою не пристосовані до передачі. Отже, з'ясовуючи чи носять вимоги особистий характер, судам необхідно враховувати те, чи пристосовані такі вимоги до передачі їх третій особі, чи ні (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 04.04.2006 у господарській справі № 45/435).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення господарського суду вказуються доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази.

Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення та постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Обґрунтовуючи свою позицію про те, що зобов'язання за договором про встановлення кореспондентських відносин № 14-LORO-Т від 04.04.2011 нерозривно пов'язані з особою кредитора, позивач у позовній заяві вказував, що заміна сторони у такому договорі неможлива, оскільки кореспондентський рахунок є персональним, перереєстрація рахунку на іншу особу ні юридично, ні технічно не допускається, тільки власник рахунку може давати доручення щодо здійснення операцій по такому рахунку і, як наслідок, вимагати виконання таких доручень.

Проте, у порушення наведених норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки вказаним доводам позивача, не надали правової кваліфікації договору про встановлення кореспондентських відносин. Відмовляючи у позові, суди не проаналізували позовні вимоги з цієї точки зору, у прийнятих рішенні та постанові не зазначили доводи, за якими судами відхилено зазначені твердження позивача.

Крім того, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не надали правової оцінки доводам позивача, а також відповідача-2, викладеним, зокрема, у позовній заяві, відзиві на позовну заяву та апеляційних скаргах, щодо невідповідності спірного договору відступлення права вимоги нормативним актам у сфері банківського законодавства, зокрема, ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Національного банку України від 16.08.2006 № 320 (z1035-06) , Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (z0377-04) , Положенню про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, затвердженому постановою Правління Національного банку України № 118 від 26.03.1998 (z0231-98) , Правилам реєстрації кореспондентських рахунків банків Національним банком України, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 343 від 15.08.2001 (z0780-01) .

При цьому, господарські суди попередніх інстанцій не врахували, що за умовами спірного договору відступлення права вимоги ПАТ "КБ "Експобанк" стає стороною основних договорів, у тому числі договору про встановлення кореспондентських відносин № 14-LORO-Т від 04.04.2011, та не надали вказаному положенню договору належної правової оцінки у контексті ст.ст. 512, 514 ЦК України.

Отже, у порушення вимог процесуального законодавства господарські суди першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясували фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи встановлені ст. 111-7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.