головуючого суддів: Є.Борденюк І.Вовка, М.Черкащенка розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на постанову від 18.12.2014 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 907/187/14 за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Чопської митниці Міністерства доходів і зборів України про спонукання до укладення договору, у судове засідання прибули представники: позивача Н.Пантюшева (дов. від 02.01.2015 № НЮ-54), відповідача О.Горінецький (дов. від 31.12.2014 № 03.1-2-6-36/8534), заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

Державне територіальне-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулось до господарського суду з позовом до Чопської митниці Міністерства доходів і зборів України про спонукання до укладення договору про постачання електроенергії.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.04.2014 (суддя О. Йосипчук), залишеним без зміни постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 (колегія суддів: О.Дубник, О. Скрипчук, О. Матущак), у позові відмовлено з огляду на те, що на об'єкти, перелічені в проекті договору поширюють свою дію норми ч.2 ст. 556, ч. 2 ст. 188 Митного кодексу України та п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 № 100 (100-94-п) , якими визначений обов'язок позивача утримувати відповідні об'єкти, що виключає обов'язок відповідача здійснювати оплату за електроенергію, поставлену на відповідні об'єкти.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2014 рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.04.2014 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 скасовані. Справа направлена на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

постанова Вищого господарського суду України мотивована наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Митного кодексу України адміністрація прикордонних залізничних станцій, у межах якої діють пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатній основі забезпечує органи доходів і зборів необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та створює їм належні умови для роботи. Аналогічне положення міститься у ст. 556 Митного кодексу України.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 188 Митного кодексу України перелік приміщень, якими мають бути забезпечені органи доходів і зборів та вимоги до них визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, відповідно до обсягу та характеру міжнародних перевезень.

Судами попередніх інстанцій не досліджене питання належності приміщень, намір забезпечувати які електроенергією висловив позивач, до визначеного на законодавчому рівні переліку приміщень, якими адміністрація прикордонних залізничних станцій має забезпечити органи доходів і зборів.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.11.2014 (суддя О. Васьковський), залишеним без зміни постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 (колегія суддів: Г.Кордюк, В. Гриців, Л.Давид), у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

Позивачем, як особою, яка має ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом (АБ № 220846) та з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (АБ № 220845), здійснено перевірку об'єктів Чопської митниці (відповідача), розміщених на залізниці, по яких здійснюється постачання електричної енергії, а саме п/п Батьово, п/п Саловка, Вокзал м. Чоп, станція "Експорт", станції "Імпорт", Товарна контора, БУ-5 м. Чоп, результати якої оформлені відповідними актами та якою встановлена відсутність договорів на постачання електроенергії на відповідні об'єкти.

Листом № Е-6/41 від 20.01.2014 позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір на постачання електричної енергії на 2014 рік.

Відмова відповідача від укладення зазначеного договору і стала підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Згідно з п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 22.02.1994 "Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства" (100-94-п) проведення роботи, пов'язаної з обладнанням, утриманням і ремонтом у пунктах пропуску через державний кордон приміщень для виконання зазначених видів контролю, митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному кордоні, покладається на Міністерство транспорту.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Митного кодексу України у разі якщо митне оформлення товарів здійснюється органами доходів і зборів безпосередньо на територіях або в приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від форми власності та підпорядкування, зобов'язані безоплатно надавати органам доходів і зборів у тимчасове користування відповідні службові та побутові приміщення, а також обладнання, засоби та канали зв'язку.

Обов'язок адміністрації прикордонних залізничних станцій, у межах якої діють пункти пропуску через державний кордон України, на безоплатній основі забезпечувати органи доходів і зборів необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та створювати їм належні умови для роботи, визначений частиною 2 ст. 188 Митного кодексу України. При цьому, частиною 3 цієї статті зазначено, що перелік таких приміщень визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Компетентними органами державними влади, відповідного нормативного акту видано не було та перелік приміщень, зазначених у частині другій ст. 188 Митного кодексу України, не визначено.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 435 "Про затвердження переліку пунктів пропуску через державний кордон, в яких здійснюється переміщення товарів через митний кордон України" (435-2012-п) затверджено Перелік пунктів пропуску через державний кордон, в яких здійснюється переміщення товарів через митний кордон України (Перелік): міжнародний пункт пропуску на кордоні із Словацькою Республікою для залізничного сполучення - Павлове, Чоп (Страж) (п.2 Переліку) та міжнародний пункт пропуску на кордоні з Угорською Республікою для залізничного сполучення - Чоп (Дружба), Соловка (п.3 Переліку).

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010, № 751 (751-2010-п) "Про затвердження Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю", зокрема п.22, визначено, що межі території пункту пропуску (крім місцевого), пункту контролю визначаються та затверджуються наказом керівника державного органу, підприємства, установи чи організації, на земельній ділянці якого знаходиться пункт пропуску, пункт контролю, за погодженням з начальником органу охорони державного кордону, у зоні відповідальності якого знаходиться пункт пропуску, пункт контролю, та начальником відповідного митного органу.

Наказом відокремленого підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" від 10.01.2012 № 1 "Про визначення меж територій пунктів пропуску Саловка, Павлово та пунктів контролю Батьово Пасажирський парк та Батьово Сортувальний парк, Ужгород-2 та Ужгород-3" затверджено розроблені та погоджені з суміжними службами схеми меж територій пунктів пропуску Саловка, Павлово, та пунктів контролю Батьово Пасажирський парк, Батьово Сортувальний парк по станції Батьово, Ужгород-2 та Ужгород-3, згідно відповідних додатків №№ 1, 2, 3, 4, 5.

Відповідно до ст. 329 Митного кодексу України з метою забезпечення здійснення органами доходів і зборів митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди і порушень митних правил, у пунктах пропуску через державний кордон України, на залізничних станціях, а також в інших місцях, визначених відповідно до цього Кодексу, створюються зони митного контролю.

Межі зон митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України визначаються органами доходів і зборів за погодженням з відповідними органами охорони державного кордону та адміністраціями морських (річкових) портів, аеропортів, залізничних станцій. В інших місцях на митній території України органи доходів і зборів у зонах своєї діяльності самостійно визначають межі зон митного контролю (далі - ЗМК) (ст. 330 Митного кодексу України).

Рішення про створення зони митного контролю за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку підписується керівником відповідного митного органу або уповноваженою ним особою. Рішення реєструється в Журналі реєстрації рішень про створення зон митного контролю за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку. Журнал ведеться відділом організації митного контролю митниці або іншим підрозділом митниці, визначеним керівником митниці. Після реєстрації Рішення, але до початку здійснення митними органами митних формальностей, копії Рішення передаються (направляються) представникам усіх організацій, з якими погоджувалось створення конкретної ЗМК (п.2.1. Наказу Міністерства фінансів України від 22.05.2012, № 583 "Про затвердження Порядку створення зон митного контролю" (z0879-12) ).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання вимог ст. 330 Митного кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України від 22.05.2012, № 583 "Про затвердження Порядку створення зон митного контролю" (z0879-12) прийнято ряд рішень про створення зон митного контролю, з яких вбачається належність до зон митного контролю об'єктів, намір укласти договір з постачання електроенергії щодо яких, висловив позивач.

З посиланням на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про належність приміщень, намір забезпечувати які електроенергією висловив позивач, до визначеного на законодавчому рівні переліку приміщень, якими адміністрація прикордонних залізничних станцій має забезпечити органи доходів і зборів, а отже і про те, що на об'єкти, перелічені в проекті договору поширюють свою дію норми ч. 2 ст. 556 Митного кодексу України та п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 № 100 (100-94-п) .

Разом з тим, судами зазначено, що згідно з актом № 07-195-01/1 обстеження електроустановки споживача електричної енергії від 16.01.2014, складеного позивачем, об'єкт "станція Імпорт" відключено від мережі залізниці, а також те, що об'єкт "Товарна контора, БУ-5 м. Чоп", який зазначений в додатку № 1 до проекту договору, не використовується для здійснення митного контролю.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, Державне територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про відсутність нормативно-правового акту про визначення приміщень, які адміністрації прикордонних залізничних станцій мають надавати органам доходів і зборів, та в подальшому утримувати їх.

Вказаний висновок судів попередніх інстанцій є помилковим.

Так, згідно з ч. 3 ст. 188 Митного кодексу України перелік приміщень, які мають надаватись адміністрацією залізничних станцій органам доходів і зборів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Зазначений перелік відповідно до ч. 3 ст. 188 Митного кодексу України уповноваженими на те органами не затверджений.

Однак, згідно з положеннями п. 3 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України (4495-17) від 13.08.2012, нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті на виконання законів України з питань державної митної справи до набрання чинності цим Кодексом, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів з питань державної митної справи, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

На виконання вимог ст. 114 Митного кодексу України від 11.07.2002 (попередньої редакції кодексу) Державною митною службою України та Міністерством транспорту України виданий наказ від 06.03.2003 № 149/168 (далі Наказ від 06.03.2003 № 149/168) про затвердження переліку службових приміщень, якими адміністрації, зокрема залізничних станцій, забезпечують на договірних засадах митні органи, а також про встановлення вимог до таких приміщень. Зазначений наказ є чинним.

При цьому, на відміну від положень ст. 114 Митного кодексу України від 11.07.2002, якої визначений обов'язок адміністрації залізничних станцій забезпечувати приміщеннями митні органи на договірних засадах, положеннями ст. 188 Митного кодексу України від 13.08.2012 визначено, що адміністрації прикордонних залізничних станцій на безоплатній основі забезпечують органи доходів і зборів необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та створюють їм належні умови для роботи.

З огляду на вказане, Наказ від 06.03.2003 № 149/168 має бути застосований до правовідносин, у межах яких виник спір, в частині, що не суперечить положенням чинного Митного кодексу України (4495-17) .

Отже, визначений у відповідному наказі перелік приміщень має надаватись органам доходів і зборів не на договірних засадах, а на безоплатній основі, як це встановлено ст. 188 Митного кодексу України.

При цьому, перелік визначених Наказом від 06.03.2003 № 149/168 приміщень складають: приміщення для розміщення особового складу підрозділів митних органів; кімната особистого огляду; приміщення для зберігання затриманих предметів, у тому числі харчових продуктів, медичних препаратів, що потребують спеціальних умов зберігання; приміщення для зберігання та обслуговування технічних засобів контролю й засобів зв'язку; приміщення для утримання службових собак митних органів (при потребі).

Матеріалами справи підтверджується належність об'єктів, намір постачати електроенергію на які висловив позивач, до зазначених вище видів приміщень, з огляду на що, обов'язок з утримання таких об'єктів, зокрема і щодо забезпечення їх електроенергією, відповідно до ч. 2 ст. 188, ч. 2 ст. 556 Митного кодексу України покладається на позивача.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, а позивачем не спростовано, що згідно з актом № 07-195-01/1 обстеження електроустановки споживача від 16.01.2014, складеного позивачем, об'єкт "станція Імпорт" відключено від мережі залізниці, а об'єкт "Товарна контора, БУ-5 м. Чоп" не використовується для здійснення митного контролю.