головуючого Іванової Л.Б. суддів Гольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоІнтернешнл Метрополіс" на рішення та постанову Господарського суду Київської області від 13.10.2014 Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі № 911/3771/14 господарського суду Київської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АвтоІнтернешнл Метрополіс" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариства "Завод комунального машинобудування" про звернення стягнення на предмет іпотеки за участю представників:

позивача: Некрасов О.С, дов. від 17.12.2014; Семенець І.І., дов. від 24.01.2014;

відповідача: Гринь О.С., дов. від 12.01.2015; Кудін О.М., керівник; Шкелебей О.В., дов. від 12.01.2015;

третьої особи: Мигаль Х.О., дов. від 21.01.2015;

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.10.2014 у справі № 911/3771/14 (суддя Горбасенко П.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ "Альфа Банк" права власності на предмет іпотеки, а саме комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, Об'їздна дорога, буд. 8, який складається з: склад, загальною площею 18927,2 м2, зазначений на плані літерою "А-5"; - трансформаторна, загальною площею 63,1 м2, зазначена на плані літерою "Б"; - насосна, загальною площею 67,8 м2, зазначена на плані літерою "В"; - КПП, загальною площею 38 м2, зазначений на плані літерою "Г"; - електрощитова з літнім туалетом, загальною площею 23,1 м2, зазначені на плані літерою "Д"; - тротуар, зазначений на плані літерою "Т"; - огорожа б/н, в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 28.10.2008 зі змінами та доповненнями про відкриття кредитної лінії 7100000 доларів США, за кредитним договором від 28.10.2008 зі змінами та доповненнями про відкриття кредитної лінії 600000 доларів США, за кредитним договором від 28.10.2008 зі змінами та доповненнями про відкриття кредитної лінії 26000000 доларів США, у загальній сумі - 32240178,34 доларів США, що станом на 22.07.2014 в українській гривні складає 376243816,19 грн. Вартість нерухомого майна визначити в сумі 77026126,00 грн з врахуванням ПДВ, що станом на 28.07.2014 еквівалентно 6495500,00 доларів США.

Визнано за ПАТ "Альфа-Банк" право власності на предмет іпотеки, а саме комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, Об'їздна дорога, буд. 68, який складається з: - будівля складу з вбудованими адміністративним приміщеннями, літера "А", загальною площею 32560,1 м2; - насосна станція пожежогасіння, літера "Б", загальною площею 92,1 м2, - трансформаторна підстанція, літера "В", загальною площею 79,1 м2; - майданчик для відстою вантажного автотранспорту, літера "Т"; - автостоянка для легкового автотранспорту, літера "Т1"; - майданчик для сміття, літера "Т2"; - огорожа б/н, в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 28.10.2008 зі змінами та доповненнями про відкриття кредитної лінії 7100000 доларів США, за кредитним договором від 28.10.2008 зі змінами та доповненнями про відкриття кредитної лінії 600000 доларів США, за кредитним договором від 28.10.2008 зі змінами та доповненнями про відкриття кредитної лінії 26000000 доларів США, у загальній сумі - 32240178,34 доларів США, що станом на 22.07.2014 в українській гривні складає 376243816,19 грн. Вартість нерухомого майна визначити в сумі 131967201,00 грн з врахуванням ПДВ, що станом на 28.07.2014 еквівалентно 11128600,00 доларів США.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ільєнок Т.В., судді - Хрипун О.О., Яковлєв М.Л.) рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2014 у справі № 911/3771/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а провадження у справі припинити. Також, скаржником подано доповнення до касаційної скарги та письмові пояснення.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від третьої особи не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Від відповідача надійшла заява про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, яка колегією суддів задоволена.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед (Банк) та ТОВ "Автоінтернешнл Метрополіс" (Позичальник) 28.10.2008 укладені кредитні договори про відкриття кредитної лінії на суму 26000000,00, 7100000,00 та 600000,00 доларів США, за умовами яких Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит на зазначені суми шляхом перерахування на рахунок Позичальника в АвтоЗазБанк, SWIFT, а Позичальник - погасити кредити та сплатити відсотки за кредитами.

Розділом 5 кредитних договорів визначено порядок надання кредитних коштів, а розділом 6 встановлено порядок та повернення коштів. Також додатком № 1 до кредитних договорів затверджено графік повернення коштів.

В свою чергу, розділом 8 кредитних договорів, сторонами визначено періоди нарахування процентів, проценти та виплата процентів.

Відповідно до п. 15.1 кредитних договорів, випадком невиконання зобов'язання є несплата боржником на належну дату платежу будь-якої суми, яка має бути сплачена відповідно до фінансового документу, в місці та в валюті, в якій вона зазначається належною до сплати.

Згідно з п. 16.1 кредитних договорів, в будь-який час Банк може, без згоди Позичальника, відступити або передати повністю або частково третій стороні (включаючи будь-якого члена Бенк ов Сайпрес Груп) будь-які права та зобов'язання, супровідні права та претензії, вже наявні або які виникнуть у майбутньому, за договором. Банк письмово повідомить Позичальника щодо будь-якого такого відступлення або передачі.

В подальшому, 06.11.2008 між Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед (Банк) та ТОВ "АвтоІнтернешнл Метрополіс" (Іпотекодавець) в забезпечення виконання зобов'язання за кредитними договорами від 28.10.2008 (зі змінами та доповненнями) укладені іпотечні договори (зі змінами і доповненнями), за умовами яких Іпотекодавець передав Банку в іпотеку наступне нерухоме майно: - комплекс, який знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, Об'їздна дорога, буд. 8, який складається з: - склад, загальною площею 18927,2 м2, зазначений на плані літерою "А-5"; - трансформаторна, загальною площею 63,1 м2, зазначена на плані літерою "Б"; - насосна, загальною площею 67,8 м2, зазначена на плані літерою "В"; - КПП, загальною площею 38 м2, зазначений на плані літерою "Г"; - електрощитова з літнім туалетом, загальною площею 23,1 м2, зазначені на плані літерою"Д"; - тротуар, зазначений на плані літерою "Т"; - огорожа, б/н, а також комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, Об'їздна дорога, буд. 68, який складається з: - будівля складу з вбудованими адміністративним приміщеннями, літера "А", загальною площею 32560,1 м2; - насосна станція пожежогасіння, літера "Б", загальною площею 92,1 м2, - трансформаторна підстанція, літера "В", загальною площею 79,1 м2; - майданчик для відстою вантажного автотранспорту, літера "Т"; - автостоянки для легкового автотранспорту, літера "Т1"; - майданчика для сміття, літера "Т2"; - огорожа б/н.

Власником предметів іпотеки є ТОВ "АвтоІнтернешнл Метрополіс".

Відповідно до п. 2.2 договорів іпотеки, вартість предметів іпотеки на дату укладання договорів складає 105246513 грн або 18076139,22 дол. США та 122170 000 грн або 2098276,26 дол. США.

Розділом 5 іпотечних договорів визначені права та засоби правового захисту Іпотекодержателя.

Судами досліджено, що на виконання умов кредитного договору Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед перераховано Позичальнику кредитні кошти, але останнім зобов'язання з повернення коштів виконано частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

17.04.2014 між Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед (Первісний кредитор) та ПАТ "Альфа-Банк" (Новий кредитор) укладені договори відступлення права вимог за вищенаведеними кредитними договорами, а також укладені договори передачу (відступлення) прав вимоги за іпотечними договорами.

23.04.2014 позивач повідомив відповідача про відступлення Бенк ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед права вимоги на підставі кредитних договорів. В подальшому, 07.05.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення простроченої заборгованості, яка виникла по вищезазначених кредитних договорах.

Оскільки станом на 15.05.2014 вимогу про дострокове погашення кредитів відповідачем не виконано, а заборгованість не погашено, позивач 21.05.2014, керуючись ст. 35 Закону України "Про іпотеку", звернувся до відповідача та третьої особи з повідомленнями про усунення порушень та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак зазначене повідомлення залишено без належного реагування.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, заборгованість відповідача перед позивачем за зазначеними кредитними договорами становить 32240178,34 дол. США, що станом на 22.07.2014 еквівалентно 376243816,19 грн.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, зважаючи на положення ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) , Закону України "Про іпотеку" (898-15) та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення в повному обсязі.

При цьому, суди виходили з наступного.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч.3 ст. 36 зазначеного Закону, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання (ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку").

Виходячи з положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 33, 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється із способом захисту звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 5011-32/10471-2012).

Згідно з п. 5.2.1 іпотечних договорів, Іпотекодержатель особисто або його цесіонарій має право прийняти у власність, володіння та/або під свій контроль та/або продати, передати чи у інший спосіб розпорядитися всім предметом іпотеки або його частиною за його дійсною на час продажу справедливою ринковою вартістю, визначеною іпотекодержателем і підтвердженою результатами оцінки незалежними оцінювачем, якого обирає іпотекодержатель ("Справедлива ринкова вартість").

Таким чином, суди попередніх інстанцій мотивовано визначились про можливість задоволення вимог кредитора щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки.

При цьому, стосовно оцінки предмета іпотеки, то судами обґрунтовано взято до уваги висновки про вартість об'єкта оцінки від 28.07.2014, в яких визначено загальну ринкову вартість нерухомого майна за іпотечними договорами, яка виготовлена на замовлення позивача, що цілком відповідає умовам п. 5.2.1 іпотечних договорів.

З огляду на визначені сторонами умови п. 5.2.1 іпотечних договорів, судами попередніх інстанцій вірно відхилено посилання відповідача на висновки про вартість майна від 26.09.2014, складених на замовлення відповідача.

Відносно посилань відповідача на незадоволення його клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи для визначення ринкової вартості нерухомого майна, що є предметом іпотеки, то як суд першої, так і суд апеляційної інстанції, посилаючись на ст. 41, 42 ГПК України, правильно зазначили, що призначення судової експертизи є правом суду, а не обов'язком.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Слід звернути увагу, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто в разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, тоді як виходячи з вищезазначеного, матеріали справи містили всі необхідні в даному випадку документи, визначені сторонами при укладені іпотечних договорів, на підставі яких мала визначатись загальна ринкова вартість нерухомого майна за іпотечними договорами.

Відносно посилань скаржника щодо припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки, на переконання відповідача, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, то попередні судові інстанції, виходячи зі змісту п. 24, п. 25 кредитних договорів, п. 6.1, п. 6.2 договорів іпотеки, договорів відступлення права вимоги за кредитними договорами, ст. 512, 514 ЦК України та ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" обґрунтовано послались на те, що в силу наведених норм права, застереження, викладені в п. 24, п. 25 кредитних договорів не поширюються на відносини сторін в межах даного спору, у зв'язку з відсутністю іноземного елемента у даних правовідносинах.

Заявлене в суді першої інстанції клопотання відповідача про застосування до даних правовідносин строку позовної давності судами визнано таким, що задоволенню не підлягає і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з цим, зважаючи на ст. 257, 261, 267 ЦК України, розділ 6 кредитних договорів, додаток № 1 до кредитних договорів, яким затверджено графік повернення коштів, а також повідомлення від 21.05.2014 про усунення порушень кредитних договорів та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України (1798-12) щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж розгляду справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Касаційна скарга містить посилання на не дослідження та не встановлення судами попередніх інстанцій обставин набрання чинності договорами факторингу, однак це не узгоджується із предметом спору у даній справі (звернення стягнення на предмет іпотеки), з огляду на що відповідні доводи скарги відхиляються.

Інші доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 111-5, 111-7 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.