В липні 2014 року Приватне акціонерне товариство "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" про стягнення 781,75 грн. авансового платежу та 1 827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року (суддя Блажівська О.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 року (судді: Суховий В.Г., Жук Г.А., Мальченко А.О.), позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 781,75 грн. авансового платежу та 1 827 грн. витрат по сплаті судового збору.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" просить скасувати судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 30.10.2002 року між ЗАТ "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Дніпрообленерго - Сервіс", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія", та ВАТ "Міжрегіональний фондовий союз", правонаступником якого є ВАТ "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів", що перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів", а в подальшому останнє перейменовано в ПАТ "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках", укладено договір про обслуговування емісії цінних паперів № Е-137/02, згідно якого емітент (позивач) доручив, а депозитарій (відповідач) взяв на себе зобов'язання надавати емітенту послуги з обслуговування випуску цінних паперів емітентів, а саме: прийом на зберігання від емітента глобальних тимчасових сертифікатів випусків цінних паперів емітента, відкриття та ведення рахунку емітента у цінних паперах та окремого рахунку щодо викуплених емітентом цінних паперів власного випуску, виконання операцій емітента з випуском цінних паперів на підставі розпоряджень (наказів) емітента або його представника.

Депозитарій, в свою чергу, взяв на себе зобов'язання прийняти на зберігання оформлений глобальний сертифікат випуску цінних паперів емітента; здійснювати зберігання глобального сертифіката та обліковувати цінні папери, оформлені глобальним сертифікатом; здійснювати ведення рахунку у цінних паперах емітента шляхом виконання операцій згідно порядку та у термін, обумовлені Регламентом депозитарію, якщо здійснення цих операцій не суперечить чинному законодавству України (п. 2.1 договору).

Пунктом п. 3.1 договору емітент зобов"язався сплачувати депозитарію надані за цим договором послуги відповідно до затверджених тарифів.

Емітент оплачує послуги депозитарію по цьому договору на умовах попередньої оплати авансом на календарний квартал. Оплата послуг депозитарію здійснюється на підставі рахунків та актів-рахунків (пп. 3.2., 3.3 договору).

Щомісяця депозитарій складає акт-рахунок прийому-здачі депозитарних послуг і надає емітенту два підписаних уповноваженою особою і засвідчених печаткою примірники акта - рахунку до 10-го числа наступного місяця, до якого включається вартість виконаних депозитарних послуг і розрахунок авансового платежу на наступний період (п. 3.3.2 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору договір укладений на невизначений строк і набуває чинності з моменту його підписання.

На виконання умов цього договору позивачем перераховано на рахунок відповідача за надання послуг депозитарія грошові кошти (авансовий платіж) в сумі 1 042,72 грн., що не заперечується сторонами.

05.08.2013 р. на виконання плану - графіку передачі цінних паперів на депозитарне обслуговування до ПАТ "Національний депозитарій України", погодженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1188 від 09.07.2013 р., відповідач передав цінні папери позивача на депозитарне обслуговування до ПАТ "Національний депозитарій України".

Таким чином, починаючи з 05.08.2013 р. послуги з депозитарного обслуговування цінних паперів позивача в подальшому надавав ПАТ,,Національний депозитарій України".

Також 11.10.2013 р. між позивачем та ПАТ,,Національний депозитарій України" укладено договір про обслуговування емісії цінних паперів № Е-9361/п.

Згідно акта приймання-передачі депозитарних послуг, виконаних за період 01.08.2013 - 05.08.2013 р. за договором про обслуговування емісії цінних паперів № Е-137/02 від 30.10.2002 р., залишок авансу емітента на 01.08.2013 р. склав 942,72 грн., депозитарних послуг виконано за період 01.08.2013 р. - 05.08.2013 р. на суму - 160,97 грн., залишок авансу емітента на 05.08.2013 р. склав 781,75 грн. Залишок цієї суми авансу також підтверджено актом звірки взаєморозрахунків, складеним обома сторонами.

Позовні вимоги мотивовані припиненням з 05.08.2013 р. надання відповідачем позивачу послуг з депозитарного обслуговування цінних паперів та відмовою повернення авансу в сумі 781,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що починаючи з 05.08.2013 р. припинено договірні зобов'язання сторін у зв'язку з передачею відповідачем третій особі глобальних сертифікатів, тимчасових глобальних сертифікатів випусків цінних паперів, свідоцтва про знерухомлення іменних цінних паперів, сертифікатів цінних паперів на пред'явника та документи позивача - емітента, що були об'єктом надання депозитарних послуг за договором про обслуговування емісії цінних паперів від 30.10.2002 року № Е-137/02, а тому підстава одержання відповідачем авансу в сумі 781,75 грн. відпала і, в силу вимог ч. 1 ст. 1212 ЦК України, останній має повернути позивачеві безпідставно одержані кошти.

Щодо правильного встановлення судами попередніх інстанцій обставин, які мають значення для справи, відповідності висновків судів обставинам справи та правильності застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на наступне.

Пунктом 9 рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Про затвердження Порядку передачі цінних паперів на депозитарне обслуговування до Центрального депозитарію цінних паперів" від 26.03.2013 р. № 430 (z0561-13) , прийнятого згідно Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (448/96-ВР) та на виконання пунктів 5 та 13 розділу VI Закону України "Про депозитарну систему України" (5178-17) , вирішено ПАТ "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів" забезпечити передавання ПАТ "Національний депозитарій України" цінних паперів усіх випусків, що ним обслуговуються.

Пунктом 1 цього Порядку встановлено вимоги до дій ПАТ "Національний депозитарій України", депозитаріїв цінних паперів, зберігачів цінних паперів, емітентів цінних паперів, реєстроутримувачів та інших професійних учасників фондового ринку, пов'язаних з передаванням усіх цінних паперів бездокументарної форми існування на зберігання та обслуговування до Центрального депозитарію.

Передача цінних паперів від Депозитарію до Центрального депозитарію здійснюється поетапно окремими групами випусків цінних паперів. Кількість випусків у певній партії та перелік випусків цінних паперів, які включаються до певної партії, визначаються планом-графіком, що узгоджується між Депозитарієм і Центральним депозитарієм, затверджується ними та погоджується Комісією. Комісія не пізніше наступного робочого дня з дня погодження плану-графіка передачі певної партії цінних паперів розміщує його на своєму офіційному сайті (п. 3 Порядку).

Згідно п. 6 Порядку Депозитарій на дату передачі відповідно до плану-графіка передає до Центрального депозитарію, зокрема:

- глобальні сертифікати, тимчасові глобальні сертифікати, свідоцтва про знерухомлення іменних цінних паперів, виписки з особового рахунку номінального утримувача, видані реєстроутримувачами, сертифікати цінних паперів на пред'явника, що включені до певної партії;

- передавальні розпорядження щодо внесення реєстроутримувачами до відповідних систем реєстрів змін, пов'язаних із відображенням переміщення цінних паперів від номінального утримувача - Депозитарію до номінального утримувача - Центрального депозитарію;

- відповідні Переліки (у формі паперового документа);

- документи, що стосуються кожного випуску цінних паперів, глобальний сертифікат та/або тимчасовий глобальний сертифікат якого передається до Центрального депозитарію (копія свідоцтва про реєстрацію випуску, копія рішення про розміщення цінних паперів, копія рішення про випуск цінних паперів, копія плану приватизації, копія плану розміщення акцій, копія проспекту емісії цінних паперів);

- документи, що стосуються відповідних емітентів (договори про обслуговування емісії цінних паперів, в тому числі додаткові угоди до них, документи, що подавалися емітентом для відкриття рахунку у цінних паперах, ідентифікації емітента та керуючого його рахунком в цінних паперах (за наявності керуючого рахунком) та на підставі яких вносилися останні зміни до анкети рахунку у цінних паперах, анкети керуючого рахунком (за умови внесення таких змін)).

На виконання п. 13 розділу VI Закону України "Про депозитарну систему України" (5178-17) , Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 430 від 26.03.2013 р. (z0561-13) та на виконання плану-графіка передачі цінних паперів на депозитарне обслуговування до ПАТ "Національний депозитарій України", погодженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.07.2013 р. № 1188, відповідач передав, а ПАТ "Національний депозитарій України" прийняв глобальні сертифікати, тимчасові глобальні сертифікати випусків цінних паперів, свідоцтва про знерухомлення іменних цінних паперів, сертифікати цінних паперів на пред'явника та документи позивача - емітента, про що складений відповідний акт приймання-передавання від 05.08.2013 року № 9129, підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариств.

Відповідно до абз. 2 п. 13 розділу VI Закону України "Про депозитарну систему України" (5178-17) з дня передачі глобального сертифіката на зберігання Національному депозитарію України останній вважається правонаступником прав та обов'язків інших депозитаріїв за договорами про обслуговування емісії цінних паперів, укладеними між емітентами та депозитаріями.

Згідно листа відповідача № 13144 від 06.11.2013 р., який повідомив ПАТ,,Національний депозитарій України", що з дня передачі глобального сертифіката на зберігання Національному депозитарію України, останній є правонаступником прав та обов'язків інших депозитаріїв за договорами про обслуговування емісії цінних паперів.

ПАТ "Національний депозитарій України", в свою чергу, у листі від 20.01.2014 р. № 80/09, послалось на абз. 2 п. 13 розділу VI Закону України "Про депозитарну систему України" (5178-17) та відмовилось від сплати позивачу авансу, що є предметом спору у даній справі, зазначивши про те, що до ПАТ "Національний депозитарій України" перейшов обов'язок надавати емітентам депозитарні послуги, починаючи з дня, наступного за днем передачі глобального сертифіката випуску, та не є підставою для переходу невиконаних відповідачем зобов'язань перед емітентом з надання депозитарних послуг на суму сплачених авансових платежів за такі послуги. Крім того, не є підставою для переходу до ПАТ "Національний депозитарій України" права вимоги щодо сплати дебіторської заборгованості, що існувала у певного емітента перед відповідачем за надані депозитарні послуги. Також ПАТ "Національний депозитарій України" зазначило, що вирішення питань майнових вимог емітентів до відповідача щодо повернення сплачених авансових платежів за послуги, що не надані, та майнові вимоги відповідача до емітентів про стягнення заборгованості за вже надані депозитарні послуги має відбуватись в передбаченому для договірних правовідносин законодавством порядку.

В силу ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, які виникли на основі цього договору.

Як зазначалось вище, за договором про обслуговування емісії цінних паперів № Е-137/02 від 30.10.2002 року залишок авансу емітента станом на 05.08.2013 року склав 781,75 грн.

Разом з тим, враховуючи, що 05.08.2013 року глобальні сертифікати, тимчасові глобальні сертифікати випусків цінних паперів, свідоцтва про знерухомлення іменних цінних паперів, сертифікати цінних паперів на пред'явника та документи позивача - емітента, що були об'єктом надання депозитарних послуг за договором про обслуговування емісії цінних паперів від 30.10.2002 року № Е-137/02, передані відповідачем третій особі - ПАТ "Національний депозитарій України", господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про припинення господарських зобов'язань сторін у даній справі.

За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути це майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла обгрунтованого висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, оскільки строк дії договору закінчився, тобто відпала підстава, на якій відповідач отримав від позивача суму попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи скаржника касаційної скарги щодо відсутності у нього обов"язку з повернення позивачу невикористаної частини авансового платежу правильно спростовані судами попередніх інстанцій з врахуванням положень Закону України "Про депозитарну систему України" (5178-17) та цивільного законодавства.

Так, в силу абз. 2 п. 13 розділу VI цього Закону (5178-17) з дня передачі глобального сертифіката на зберігання Національному депозитарію України Національний депозитарій України вважається правонаступником прав та обов'язків інших депозитаріїв за договорами про обслуговування емісії цінних паперів, укладеними між емітентами та депозитаріями.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Згідно ч. 3 ст. 510 цього ж Кодексу, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом (п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 512 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Водночас, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів переходу майнових прав відповідача за договором про обслуговування емісії цінних паперів від 30.10.2002 року № Е-137/02 до правонаступника - ПАТ "Національний депозитарій України", твердження відповідача про те, що обов"язок повернення позивачу спірних коштів покладено на третю особу, підставно відхилені місцевим й апеляційним господарськими судами.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, в зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.