У вересні 2013 року Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізького району електричних мереж (далі – Товариство) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 01.11.2013, просило стягнути на його користь з Державної установи "Запорізький обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" (далі – Установа) 40 743,40 грн. заборгованості, яка складається з: заборгованості за перевищення договірних величин у розмірі 39 445,87 грн., пені у розмірі 1 067,76 грн., інфляційних втрат у розмірі 3,54 грн. та 3 % річних у розмірі 226,23 грн.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (435-15) (далі – ЦК України (435-15) ), Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 № 910 (z1399-05) ) (далі – Правила користування) обґрунтовувало тим, що у квітні-травні 2013 року Установою перевищено договірну величину споживання електроенергії, погоджену сторонами у договорі на постачання електричної енергії яка закуповується за державні кошти № 139 від 22.03.2013, що є підставою для стягнення двократної вартості такого споживання, а також допущено прострочення оплати, що є підставою для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.11.2013 (суддя Дроздова С.С.) позов задоволено.

Вказане рішення прийнято з мотивів, викладених Товариством у позовній заяві.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2014 (колегія суддів: Принцевська Н.М., Ломовцева Н.В., Скакун О.А.) рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2013 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у позові.

Постанову мотивовано тим, що сторони взагалі не визначили обсягів споживання Установою електроенергії на квітень-травень 2013 року, оскільки у відповідній графі додатку № 1 до договору № 139 від 22.03.2013 містяться прочерки, при цьому, суд апеляційної інстанції визнав недоведеним порушення строків оплати за фактично поставлену електроенергію.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2014 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2013. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на обставини справи, ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ), ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. п. 5.1, 6.1, 6.14, 6.16 Правил користування.

Установа скористалася правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, та надіслала до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2014 – без змін. Викладені у відзиві вимоги Установа обґрунтовує тим, що оскаржувану постанову прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані сторонами документи та матеріали втраченої справи колегія суддів Вищого господарського суду України, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції встановлених ст. 111-7 ГПК України, визнала їх достатніми для касаційного перегляду оскаржуваної постанови. Перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи було встановлено, що:

– між Товариством (постачальник електричної енергії) та Установою (споживач) 22.03.2013 було укладено договір про постачання електричної енергії, яка закуповується за державні кошти № 139, за умовами якого, постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (далі – Договір);

– договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2013 (п. 14.1 Договору). Ціна договору встановлюється у національній валюті України та становить 15 212,00 грн. (3.1 Договору);

– порядок розрахунків за активну електроенергію визначено у додатку № 4 до Договору, пунктом 4 якого встановлено, що споживач не пізніше 14 годин 2 робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до постачальника електричної енергії для підписання "Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" за формою, затвердженою у додатку 5.1 до договору № 139;

– відповідно до п. 6 додатку № 4 до Договору за підсумками розрахункового періоду постачальник виписує відповідачу платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу для остаточного розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії згідно наданого споживачем "Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача;

– на виконання умов Договору за результатами споживання активної електроенергії Установою надавались Акти про спожиту активну електроенергію, у відповідь на які, Товариством направлялись платіжні вимоги-доручення, зокрема:

- за квітень 2013 року розрахунок проводився по середньодобовому, так як Установою в установлений строк не надано Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електроенергію – 6 573 кВт.год. на суму 7 827,66 грн., виставлено рахунок № 139/4а від 08.05.2013, який направлено поштою 08.05.2013;

- за травень 2013 року спожито 39 100 кВт.год., проведено корегування нарахованих кВт.год. за попередній місяць, які розраховані по середньодобовому, в результаті чого виставлено рахунок № 139/5а від 03.06.2013 за 32 526 кВт.год. на суму 39 507,38 грн., який направлено поштою 04.06.2013;

- за червень 2013 року спожито 450 кВт.год. на суму 546,59 грн., виставлено рахунок № 139/6а від 01.07.2013, який 01.07.2013 вручено на руки представнику споживача, про що свідчить журнал реєстрації видачі рахунків;

– загальна вартість спожитої активної електроенергії згідно рахунків № 139/4а від 08.05.2013, № 139/5а від 03.06.2013 та № 139/6а від 01.07.2013 склала 47 881,63 грн. і була оплачена Установою 09.09.2013. При цьому, оскільки вартість фактично спожитої електроенергії перевищила суму Договору, з метою здійснення її оплати між Товариством та Установою 20.06.2013 було укладено договір про постачання електричної енергії, яка закуповується за державні кошти № 139 (далі – Договір від 20.06.2013) з умовою щодо його застосування до відносин між сторонами починаючи з 01.04.2013 (п. 14.2 Договору від 20.06.2013);

– договірна величина споживання електроенергії Установою встановлена у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" до Договору. В графі обсяги споживання електроенергії на 2013 рік за квітень та травень 2013 зазначено "---" (прочерки).

За встановлених обставин справи місцевий господарський суд визнав доведеним факт перевищення Установою договірних величин споживання активної електроенергії у квітні 2013 на 6 573 кВт.год. та травні 2013 на 32 526 кВт.год., а позовні вимоги Товариства про стягнення на його користь з Установи 39 445,87 грн. заборгованості за перевищення договірних величин – правомірними та обґрунтованими.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в цій частині та приймаючи нове рішення про відмову у стягненні заборгованості за перевищення договірних величин, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що у додатку № 1 до Договору в графі обсяги споживання електроенергії на 2013 рік за квітень та травень 2013 зазначено "---" (прочерки), відтак сторони взагалі не визначили договірних величин споживання Установою активної електроенергії на цей період і у Товариства відсутні правові підстави для стягнення коштів за їх перевищення.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки господарського суду апеляційної інстанції необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням законодавства України, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами регулюються Правилами користування, пунктом 5.1 яких встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

В силу підпунктів 3, 11, 14 пункту 5.5 Правил користування, договірні величини споживання електричної енергії, порядок їх погодження, встановлення, перегляду та коригування, а також зобов'язання сторін у разі їх порушення є істотними умовами Договорів про постачання електричної енергії.

Як з'ясовано господарськими судами попередніх інстанцій, договірні величини споживання електроенергії Установою погоджено сторонами без будь-яких зауважень та застережень у додатку № 1 до Договору, який підписаний посадовими особами сторін та скріплений їх печатками.

Цим додатком не передбачено споживання електроенергії у квітні-травні 2013 року, однак Установою у цей період фактично спожито 39 099 кВт.год. електроенергії.

Згідно з пунктом 6.16 Правил користування обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період споживачі сплачують двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Аналогічні положення містяться і у пункті 8.3.2 Договору.

Установою не доведено наявності погодження договірної величини споживання 39 099 кВт.год. електроенергії у квітні-травні 2013 року, у зв'язку із чим місцевий господарський суд правомірно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Товариства про стягнення на його користь з Установи 39 445,87 грн. заборгованості за перевищення договірних величин.

Окрім того, як з'ясовано господарськими судами попередніх інстанцій, сторонами у Договорі було додатково погоджено порядок оплати спожитої електроенергії. За приписами пункту 10 додатку № 4 до Договору споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 оперативних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення вважається:

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів);

- у випадку вручення рахунку або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику споживача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі; при направлені нарочним - дата вручення споживачу.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рахунки № 139/4а та № 139/5а були направлені Установі поштою 08.05.2013 та 04.06.2013 відповідно, однак оплачені вони були лише 09.09.2013, а направлений 03.04.2013 рахунок № 139/3а оплачено 29.04.2013.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За встановлених обставин справи, враховуючи погоджені сторонами у Договорі умови оплати за спожиту електроенергію та наведені положення законодавства колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується і з висновком місцевого господарського суду щодо наявності прострочення у оплаті Установою спожитої електроенергії.

При цьому, посилання господарського суду апеляційної інстанції на відсутність підстав для оплати рахунків № 139/4а та № 139/5а, через зазначення у них інших договорів, не спростовують висновків місцевого господарського суду щодо несвоєчасності оплати за спожиту у квітні-травні 2013 електроенергію, з огляду на: встановлення факту неукладення таких договорів, оплату вказаних рахунків Установою без будь-яких заперечень чи зауважень та відповідність виставленого цими рахунками періоду оплати періоду фактичного споживання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції щодо своєчасності оплати рахунку № 139/3а, оскільки відповідно до умов Договору термін оплати направлених поштою рахунків обліковується саме з моменту направлення, а не їх отримання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як з'ясовано господарськими судами попередніх інстанцій, у п. 8.3.1 Договору сторони додатково погодили, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 10 додатка № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію"), Споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Окрім того, за приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок заявлених до стягнення з Установи пені, інфляційних втрат та 3 % річних перевірено та визнано арифметично вірним. А тому, враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги Товариства і в частині стягнення на його користь з Установи 1 067,76 грн. пені, 3,54 грн. інфляційних втрат та 226,23 грн. 3 % річних.

Частиною першою ст. 111-10 ГПК України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи справу наведеного вище не врахував, у зв'язку з чим безпідставно скасував законне і обґрунтоване рішення місцевого господарського суду, а тому, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, визначених ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції належить скасувати, а рішення місцевого господарського суду – залишити в силі.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України з Установи на користь Товариства підлягає стягненню сума судового збору за перегляд справи в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізького району електричних мереж задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі № 908/3033/13 Господарського суду Запорізької області скасувати, а рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2013 у названій справі залишити в силі.

Стягнути з Державної установи "Запорізький обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізького району електричних мереж 852 (вісімсот п'ятдесят дві) грн. 60 коп. судового збору за перегляд справи у касаційному порядку.