Головуючого судді: Губенко Н.М., суддів: Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 та на рішення господарського суду Вінницької області від 28.10.2014 у справі № 902/930/14 господарського суду Вінницької області за позовом Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" до Фермерського господарства "ХОДАЦЬКИЙ РІД" про стягнення 1 039 764,64 грн. та за зустрічним позовом Фермерського господарства "ХОДАЦЬКИЙ РІД" до Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" про визнання недійсними пунктів договору та за зустрічним позовом Фермерського господарства "ХОДАЦЬКИЙ РІД" до Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" про визнання недійсним договору поставки пестицидів № ВН-П-44 від 04.04.2013 у повному обсязів судовому засіданні взяли участь представники: - ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" Дмитрієв Є.М.; - ФГ "ХОДАЦЬКИЙ РІД" повідомлений, але не з'явився;

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.10.2014 у справі № 902/930/14 (судді: Кожухар М.С., Банасько О.О., Маслій І.В.), з урахуванням виправлення помилки та описки ухвалою суду від 04.11.2014 у даній справі, відмовлено у задоволенні зустрічного позову № 29/07-14 від 29.07.2014 Фермерського господарства "Ходацький рід" до Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" про визнання недійсними пунктів 5.6, 5.6.1, 5.6.2, 5.6.3, 5.6.4, 5.6.5, 5.6.6, 5.6.7, 7.1.1, 7.1.3 договору поставки пестицидів № ВН-П-44 від 04.04.2013 та частково задоволено первісний позов Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" до Фермерського господарства "Ходацький рід" про стягнення 1 039 764,64 грн., а саме присуджено до стягнення з Фермерського господарства "Ходацький рід" на користь Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" 548 970,6 грн. боргу, 273 146,01 грн. індексації ціни товару, 15 658,22 грн. пені, 82 345,59 грн. штрафу та 20 362,49 грн. відшкодування витрат на сплату судового збору; у задоволенні первісного позову у частині стягнення 37 298, 63 грн. пені та 82 345,59 грн. штрафу - відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі № 902/930/14 (судді: Гулова А.Г.,Маціщук А.В., Петухов М.Г.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Приватне підприємство "БІЗОН-ТЕХ 2006", не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 82 345,59 штрафу, 37 298,63 грн. пені та 432,81 грн. судового збору, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій у вказаній частині скасувати, та прийняти нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнти.

Сторони належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Рішення та постанова судів попередніх інстанцій у даній справі переглядається в оскаржуваній частині, а саме щодо відмови у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 82 345,59 грн. штрафу, 37 298,63 грн. пені та 432,81 грн. судового збору. В іншій частині рішення та постанова судів попередніх інстанцій не переглядаються, оскільки скаржником не оскаржені.

Як вбачається з матеріалів справи 11.04.2013 між Приватним підприємством "БІЗОН-ТЕХ 2006" (постачальник, позивач) та Фермерським господарством "ХОДАЦЬКИЙ РІД" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки пестицидів № ВН-П-44, відповідно до якого в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і специфікаціями до нього, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива (надалі - "товар"), а покупець зобов'язується приймати цей товар і оплачувати його.

Відповідно до п. 2.1. договору найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.

У п. 4.1. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (згідно із Інкотермс у редакції 2010 року) - склад постачальника, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, смт. Комиш-Зоря, вул. Вокзальна, 2 (два), якщо інше не буде визначено у специфікаціях. Вказана умова поставки передбачає вибірку (самовивіз) товару покупцем зі складу постачальника в робочі дні автомобільним транспортом за свій рахунок. Адреса складу може змінюватися постачальником, про що він повинен завчасно повідомити покупця. Покупець повинен письмово повідомити постачальника не менше ніж за 2 (два) дні про подачу автотранспорту під завантаження.

Згідно з п. 4.3. договору дата (термін, строк) поставки товару вказується в специфікаціях. Якщо їх не вказано, то товар постачається покупцю за його письмовими заявками по мірі необхідності покупця в ньому, але не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту одержання постачальником заявки про поставку товару.

Згідно з п. 4.4. договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у строки, зумовлені сторонами, тільки за умови надходження на його поточний рахунок у строки, визначені в специфікаціях, повністю суми попередньої оплати або авансових платежів, якщо такі умови оплати товару були передбачені специфікаціями. Вказані платежі повинні бути проіндексовані відповідно до умов договору. Під авансовими платежами сторони розуміють платежі, які повинні бути здійснені до дати передачі товару.

З п. 5.1. договору вбачається обов'язок покупця оплатити постачальнику товар у строки, вказані в специфікаціях, а також сплатити постачальнику суму індексації ціни товару в порядку та строки, визначені цим договором.

У пп. 7.1.1, 7.1.3 пункту 7 договору визначено, що покупець зобов'язується: оплатити товар (у т.ч. оплатити суму індексації ціни товару) в порядку, строки та в розмірах згідно з договором та специфікаціями; перед здійсненням будь-якого платежу в оплату товару провести його індексацію в порядку, визначеному цим договором.

За прострочення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцяти) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцяти) % від простроченої суми. Пеня та штраф на суму попередньої оплати, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються (п. 8.1.3. Договору ).

Відповідно до п. 8.2 договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов'язаннями сторонами згідно зі ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 (трьох) років.

Судом встановлено, позивач за первісним позовом на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 759 163,34 грн., проте відповідач договірні зобов'язання не виконав у повному обсязі, здійснивши оплату товару лише на суму 210 192, 74 грн. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту проведення відповідачем оплати товару на суму, що залишилася несплаченою - 548 970, 60 грн.

Отже, всупереч наведеним вище положенням чинного законодавства та умовам договору, відповідач частково не виконав свого обов'язку щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за первісним позовом на суму 548 970,60 грн.

Відмовляючи частково у стягненні з відповідача пені, нарахованої на заборгованість у сумі 548 970,60 грн. за період з 16.10.2013 по 17.06.2014, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що умови п. 8.2. договору про нарахування штрафних санкції "до моменту фактичного виконання" зобов'язання не можна розцінювати, як встановлення іншого строку нарахування пені, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України (шість місяців).

Так, судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а тому застереження "до моменту фактичного виконання" не є зміною або продовженням строку нарахування неустойки, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто договором не вказано інший, ніж 6 місяців, строк.

Однак колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно з п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За правилами ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Згідно з п. 8.1.3 договору, за прострочення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцяти) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцяти) % від простроченої суми. Пеня та штраф на суму попередньої оплати, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються.

В силу дії ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, відповідно до п. 8.2 договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Помилковим є посилання судів попередніх інстанцій на те, що умови вказаного пункту договору суперечать положення статті 252 ЦК України (у якій зазначається, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами), оскільки у ч. 6 ст. 232 ГК України не вимагається визначення сторонами у договорі саме іншого строку.

Відповідно до ч. 2. ст. 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У даному випадку у п. 8.2. договору сторони погодили термін нарахування штрафник санкцій "до моменту їх фактичного виконання", що враховуючи вище наведене не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому у судів попередніх інстанцій у такому випадку були відсутні підстави для обмеження періоду нарахування пені шестимісячним строком на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України,

Враховуючи зазначене, рішення та постанова судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні з відповідача на вказаній підставі пені у сумі 37 298,63 грн. підлягають скасуванню, а справа у цій частині направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При цьому, суд касаційної інстанції відхиляє, як безпідставні, посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій положень ст. 83 ГПК України та 233 ГК України (436-15) у зв'язку зі зменшенням заявленого позивачем розміру штрафу.

Пунктом 1 статті 233 ГК України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому враховується ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена стаття кореспондує з правилом частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, право господарського суду зменшувати розмір неустойки встановлений пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи про наявність виняткових обставин, за яких можливим є зменшення розміру штрафних санкцій, вважає, що господарські суди правомірно застосували надане законом право і зменшили розмір нарахованого позивачем штрафу.

Однак, у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням судами попередніх інстанцій обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору в частині відмови у стягненні пені у сумі 37 298,63 грн., суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення господарського суду Вінницької області від 28.10.2014 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у даній справі та направлення справи у вказаній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 та рішення господарського суду Вінницької області від 28.10.2014 у справі № 902/930/14 скасувати в частині відмови у стягненні частини пені у сумі 37 298,63 грн. у первісному позові і справу у вказаній частині направити на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.