В липні 2014 року UniCredit Bank Austria AG (УніКредит Банк Австрія АГ) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 20 678 647,54 грн. прострочених дивідендів, 3430587,63 грн. інфляційних витрат, 3 % річних у розмірі 1 983 446,24 грн. та збитків в сумі 9 472 646,80 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2014 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "Укрнафтогаз".

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року (судді: Рябуха В.І., Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.), позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 18 610 782,79 грн. заборгованості з виплати дивідендів, 3 074 960,95 грн. інфляційних витрат, 3 % річних в сумі 1 785 101,62 грн. та 48 228,13 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що загальними зборами акціонерів ВАТ "Укрнафта" (реорганізованого у ПАТ "Укрнафта") прийнято рішення, оформлені пп. 7.1-7.4 протоколу від 26.01.2010 року № 18, про:

- затвердження прибутку у сумі 2 412 560 000 грн., отриманого товариством за 2006 рік;

- затвердження порядку розподілу цього прибутку шляхом спрямування 2412084124,80 грн. на виплату дивідендів, 475 875,20 грн. - на розвиток товариства. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 44,48 грн. Виплату дивідендів за 2006 рік акціонерам розпочати 01.08.2010 та закінчити 01.08.2011;

- 100% отриманого за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2007 році чистого прибутку, що складає 1 237 946 000 грн. розподілити наступним чином: 1 237 494 598,20 грн. спрямувати на виплату дивідендів, 451 401,80 грн. спрямувати на розвиток товариства. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 22,82 грн. Виплату дивідендів за 2007 рік акціонерам розпочати 29.01.2010 та закінчити 01.08.2011;

- виплату дивідендів акціонерам - юридичним особам відповідача здійснити із залученням реєстратора ВАТ "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" шляхом перерахування на банківський рахунок, акціонерам - фізичним особам готівкою, поштовим переказом або на банківський рахунок; витрати по оплаті переказу дивідендів несе акціонер. Товариство сплачує дивіденди протягом зазначених періодів за наявності достовірної інформації, необхідної для своєчасної виплати дивідендів.

Оголошення з інформацією про строки і порядок виплати дивідендів за 2006-2008 роки розміщено у газеті "Урядовий кур'єр" від 13.02.2010 № 28.

Станом на 29.01.2010 банк володів 329 317 простих іменних акцій відповідача, а станом на 01.08.2010 року позивач володів 295 945 простих іменних акцій відповідача, що підтверджується виписками про стан рахунку у цінних паперах (обмежена) № 005037.

Листами від 07.04.2010 та від 22.06.2010 позивач звертався до реєстратора - ВАТ "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" із заявою на виплату дивідендів за 2007, 2008, 2009 роки, які просив перерахувати на рахунок № 16024040002106, відкритий у ПАТ "УніКредит Банк", додавши, при цьому, довідку про відкриття інвестиційного рахунку.

В подальшому 21.07.2011 банк звернувся до реєстратора із запитом про виплату дивідендів за 2006, 2007 та 2010 роки, на який отримав відповідь про можливість виплати після надання ПАТ "Укрнафта" затверджених дивідендних відомостей для виплати дивідендів та перерахування відповідних коштів на користь фінансової компанії (третьої особи).

28.02.2011 позивач звернувся до відповідача в порядку ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" з проханням надати копію рішення про виплату дивідендів за 2006-2007 роки, завірену печаткою, яка, згідно п. 3.10 Положення "Про врегулювання питань іноземного інвестування в Україну", затвердженого постановою Національного банку України від 10.08.2005 № 280 (z0947-05) , необхідна для зарахування дивідендів на інвестиційний рахунок у ПАТ "УніКредит Банк".

Відповідач 18.11.2011 надав позивачу рішення про виплату дивідендів за 2006-2007 роки та витяг з протоколу загальних зборів акціонерів товариства від 26.01.2010.

16.02.2012 року банк звернувся до фінансової компанії з заявою про виплату дивідендів за 2006, 2007 та 2010 роки ПАТ "Укрнафта", та надіслав на адресу реєстратора пакет документів для їх виплати, які просив зарахувати на інвестиційний рахунок № 16024040002106, відкритий у ПАТ "УніКредит Банк".

Фінансова компанія, в свою чергу, у відповіді від 22.02.2012 повідомила про можливість виплати дивідендів після надання ПАТ "Укрнафта" затверджених дивідендних відомостей для виплати дивідендів та перерахування відповідних коштів на користь фінансової компанії.

27.06.2012 позивач надіслав третій особі листа № 10-3929, в якому проінформував про те, що відповідно до ст.10 Конвенції між Урядом Республіки Австрія та Урядом України "Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно" від 16.10.1997 ставка податку на прибуток від дивідендів не повинна перевищувати 10% від загальної суми дивідендів, з чим третя особа погодилась.

Листом від 29.11.2013 позивач повідомив реєстратора про надсилання дивідендів на інвестиційний рахунок № 16022980040001 в ПАТ "Укрсоцбанк", яке з 02.12.2013 є правонаступником ПАТ "УніКредит Банк" (діяльність ПАТ "УніКредит Банк " припинено шляхом приєднання до ПАТ "Укрсоцбанк").

У відповідь на вказаний лист реєстратор повідомив ПАТ "Укрсоцбанк" про необхідність його звернення безпосередньо до ПАТ "Укрнафта", оскільки професійні учасники фондового ринку - депозитарні установи з 12.10.2013 можуть виплачувати доходи за цінними паперами своїм депонентам, за умови якщо депозитарним установам надійдуть кошти від Центрального депозитарію, а позивач не є депонентом ПАТ "Фінансова компанія "Укрнафтогаз", як депозитарної установи.

24.03.2014 банк звернувся до ПАТ "Укрнафта" про виплату дивідендів за цінними паперами на інвестиційний рахунок в гривні № 16022980040001 в ПАТ "Укрсоцбанк" (як правонаступника), а 04.06.2014 позивач вкотре звернувся до відповідача із запитом щодо прострочення терміну виплати дивідендів за 2006, 2007, 2010 роки, в якому просив підтвердити право банку на їх отримання, суми та строків їх виплати, строк давності виплати дивідендів та дату, до якої банк може надати претензію до відповідача щодо виплати належних йому дивідендів за вказані роки.

02.07.2014 відповідач, в свою чергу, повідомив позивача про те, що виплата дивідендів за 2006-2008 роки не завершена. Об'єктивні обставини, які не залежали від відповідача та, які перешкоджали виплаті дивідендів, не усунуті.

04.07.2014 позивач вкотре направив ПАТ "Укрнафта" письмову вимогу про виплату дивідендів, нарахованих за 2006 та 2007 роки, а 20.08.2014 надіслав останньому нотаріально завірену копію довідки про підтвердження статусу податкового резидента та просив повідомити про результати розгляду вимоги від 04.07.2014.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем обов"язку по виплаті банку, як акціонеру ПАТ "Укрнафта", дивідендів за 2006-2007 роки в сумі 20678647,54 грн., позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення у примусовому порядку.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3 430 587,63 грн. інфляційних витрат, 3 % річних у розмірі 1 983 446,24 грн. та збитків у вигляду упущеної вигоди в сумі 9 472 646,80 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, встановивши на підставі поданих доказів факт невиконання відповідачем зобов'язань по виплаті дивідендів позивачу, як власнику простих іменних акцій ПАТ "Укрнафта", дійшов вірного висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача боргу з виплати дивідендів у сумі 18 610 782,79 грн. та нарахованих на підставі статті 625 ЦК України 3 074 960,95 грн. інфляційних витрат і 3 % річних в сумі 1 785 101,62 грн.

При цьому, в іншій частині заявленої до стягнення суми дивідендів (10%), судом першої інстанції відмовлено на тій підставі, що 10% із заявленої до стягнення суми дивідендів є податком на доходи нерезидента, який підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.

Також місцевим господарським судом вірно здійснено власний розрахунок інфляційних витрат та 3 % річних, які нараховані на 90 % заявленої до стягнення суми дивідендів.

Щодо правильного встановлення господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом обставин, які мають значення для справи, відповідності висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи та правильності застосування ними норм матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину. Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦК України установчим документом акціонерного товариства є його статут.

Згідно ст. 88 ГК України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

В силу ч. 4 ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Пунктами 2.2. 2.9. Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 386 від 25.12.2001 (z0370-02) (чинного на момент прийняття рішення загальними зборами відповідача від 26.01.2010), передбачено, що виплата нарахованих дивідендів відповідно до прийнятого рішення є обов'язком виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами. Виплата дивідендів за іменними акціями та за акціями, випущеними в бездокументарній формі, здійснюється відповідно до реєстру власників цінних паперів.

Статтею 41 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, до компетенції яких належить, зокрема, затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати часток прибутку (дивідендів).

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій вірно вказали, що отримання дивідендів - це право учасника, а в силу пунктів 2.2., 2.9. Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25.12.2001 № 386 (z0370-02) (чинного на момент прийняття рішення загальними зборами акціонерів відповідача від 26.01.2010), виплата нарахованих дивідендів відповідно до прийнятого рішення є обов'язком виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами. Виплата дивідендів за іменними акціями та за акціями, випущеними в бездокументарній формі, здійснюється згідно реєстру власників цінних паперів.

Відтак, чинним на момент прийняття рішення загальними зборами акціонерів відповідача від 26.01.2010 законодавством регламентовано виплата дивідендів відповідно до реєстру власників цінних паперів, складеному на дату початку виплати дивідендів, та даних, вказаних в цьому реєстрі.

Як зазначалось вище, рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта", оформленим протоколом від 26.01.2010 № 18, акціонерами затверджено прибуток за 2006-2007 роки, визначено його розподіл, розмір, порядок та строки виплати дивідендів акціонерам, тобто, прийняттям цього рішення відповідач взяв на себе зобов'язання виплатити на користь банку дивіденди.

В силу частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статями 525, 526 цього ж Кодексу передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, в порушення цих приписів вищезазначеного цивільного законодавства, неодноразові звернення позивача до відповідача про виплату дивідендів безпідставно не задоволені останнім, тобто ПАТ "Укрнафта" не виконано обов"язку щодо виплати позивачу дивідендів за 2006, 2007 роки протягом встановленого рішенням загальних зборів акціонерів від 26.01.2010 року строку (до 01.08.2011 року).

Крім того, як правомірно вказано у судових актах господарських судів попередніх інстанцій, позивач протягом 2010-2014 років у листуванні з відповідачем та реєстратором - ВАТ "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" неодноразово подавав достовірну інформацію із зазначенням усіх необхідних для виплати дивідендів реквізитів, натомість, відповідач своїх зобов'язань із виплати дивідендів не виконував, а лише повідомляв UniCredit Bank Austria AG (УніКредит Банк Австрія АГ) про те, що запитувана інформація та документи, необхідні для перерахування дивідендів за 2006, 2007 роки, прийняті до відома товариством "Укрнафта" і вживаються заходи для їх вирішення.

В силу положень ст. 167 ГК України, ст. 152 ЦК України, ст.ст. 2, 25, 30 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" та прийнятого загальними зборами акціонерів рішення у відповідача виникло зобов'язання по сплаті на користь банку грошових коштів в якості виплати дивідендів.

Враховуючи викладені обставини справи, вимоги чинного законодавства (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та факт повідомлення банком ПАТ "Укрнафта" і фінансову компанію (третю особу) банківських реквізитів, за якими необхідно здійснити перерахування належних спірних дивідендів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність відмови відповідача у виплаті позивачу дивідендів за 2006-2007 роки у сумі 20 678 647,54 грн. у строк, встановлений загальними зборами акціонерів від 26.01.2010 року, тобто до 01.08.2011 року.

Пунктом 35 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) роз'яснено, що господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання (а саме таким є виплата дивідендів), на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши на підставі поданих доказів обставини невиконання відповідачем зобов'язань по виплаті дивідендів позивачу, як власнику простих іменних акцій відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.

Разом з тим, враховуючи, що з ПАТ "Укрнафта" та користь позивача підлягає стягненню 18 610 782,79 грн. боргу з виплати дивідендів, судом першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, правильно задоволено розмір заявлених позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 1 785 101,62 грн. та інфляційних витрат в сумі 3 074 960,95 грн., які нараховані на 90 % суми заявлених до стягнення дивідендів.

Згідно п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом (пп. "б" п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень п. 160.2 ст. 160 цього ж Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15% їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України, що набрали чинності, з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.

В силу приписів п. 1 ст. 10 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія "Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно", яка набрала чинності з 20.05.1999, дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником дивідендів, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 відсотків загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (інша, ніж товариство), яка безпосередньо володіє принаймні 10 відсотками капіталу компанії, яка сплачує дивіденди;

b) 10 відсотків загальної суми дивідендів в усіх інших випадках.

Положення пунктів 1, 2 ст. 10 цієї Конвенції не можуть трактуватись як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох Договірних Держав (в Україні або в Австрії) здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу у вигляді дивідендів. Цими двома пунктами встановлюється компромісне рішення двох держав, яке обумовлює оподаткування дивідендів у країні-резиденції, але залишає країні - джерелу доходу у вигляді дивідендів право оподаткування таких доходів, якщо це передбачено її податковим законодавством, але це право обмежується встановленою граничною ставкою (у даному випадку - 5 або 10 %). Тобто відповідно до положень цих пунктів обидві країни - і країна, що є джерелом доходу (у даному випадку - Україна), і країна, резидентом якої є особа, що одержує дивіденди (у даному випадку - Австрія), мають право оподатковувати такий вид доходу.

Відповідно до п. 103.1, 103.2. та 103.4. ст. 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно п. 103.10. ст. 103 Податкового кодексу України у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування в порядку положень ст. 160 Податкового кодексу України за ставкою в розмірі 15% від суми доходу за рахунок нерезидента.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно Сертифіката резидентності відповідно до положень Угоди про уникнення подвійного оподаткування, укладеної між Австрією та Україною від 08.05.2013 року, засвідчено, що позивач є резидентом Австрії (апостиль відповідно до Гаазької конвенції від 05.10.1961).

Відтак, встановивши, що дивіденди, інфляційні витрати та 3% річних є доходом, який отриманий нерезидентом із джерелом походження в Україні, що підлягає оподаткуванню згідно з п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України і сплата такого податку є обов'язком нерезидента (UniCredit Bank Austria AG (УніКредит Банк Австрія АГ), який виконується резидентом (ПАТ "Укрнафта", податковий агент) під час відповідної виплати, суди попередніх інстанцій правильно відмовили в частині позовних вимог та утримали податок на репатріацію за ставкою 10% від загальної суми доходів, який підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого й апеляційного господарських судів про часткове задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості по виплаті дивідендів в сумі 18 610 782,79 грн. (20 678 647,54 грн. за мінусом 10% податку на доходи нерезидента) та, відповідно, 3 074 960,95 грн. інфляційних витрат і 3 % річних в сумі 1 785 101,62 грн. і відмову в іншій частині позову.

Крім того, обгрунтовуючи позовні вимоги щодо покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач послався на те, що банк, як іноземний інвестор, якому спірні дивіденди мали бути виплачені до 01.08.2011 в іноземній валюті, мав право розраховувати на отримання 2 583 220,30 доларів США, а внаслідок прострочення відповідачем зобов'язання по їх виплаті та у зв'язку із девальвацією гривні до долара США, прибуток банку складатиме лише 1590664,34 доларів США, в зв"язку з чим розмір збитків у вигляді упущеної вигоди склав 9 472 646,80 грн.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У частині 1 ст. 225 цього ж Кодексу зазначено про те, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; розміру збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Проте, заявлений позивачем розмір прибутку у доларах США та визначений порядок виплати спірних дивідендів (на інвестиційний рахунок банку в гривні) не є підставою для висновку про доведення причинно-наслідкового зв'язку між простроченням відповідача по виплаті дивідендів та можливим отриманням доходу в доларах США.

Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 9 472 646,80 грн. відповідає вимогам закону.

Доводи касаційної скарги відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обгрунтованих висновків місцевого й апеляційного господарських судів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.