головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі № 910/13656/14 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айстудіо Україна" до Київської філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію А.А. Маляренко про зобов'язання вчинити дії за участю представників сторін:

позивача: Дзюба О.І., дов. від 14.07.2014 б/н

відповідача-1: Бойко Ю.М., дов. від 29.01.2015 № 15

відповідача-2: не з'явилися

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айстудіо Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк", Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію А.А. Маляренко про зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 у справі № 910/13656/14 (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А., суддів Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю.), позов задоволено; зобов'язано Київську філію приватного акціонерного товариства "КБ Південкомбанк", Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію A.A. Маляренко вчинити дії щодо зарахування коштів з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Айстудіо Україна" № 26007029038001 в Глибочицькому відділенні Київської філії Приватного акціонерного товариства "КБ Південкомбанк" в розмірі 1494870 грн. 39 коп. на покупку валюти долара США для подальшого погашення заборгованості за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 185К-21Ю від 19.07.2013.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі № 910/13656/14, провадження у справі припинити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-2 не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 19.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айстудіо Украна" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" було укладено договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 185К-21Ю (далі - кредитний договір) та 12.04.2013 було укладено договір банківського рахунку № 583Р-1 ПО.

За умовами кредитного договору строк погашення заборгованості частини основного боргу по кредитному договору № 185К-21Ю був встановлений не пізніше 01.07.2014.

Відповідно до умов договору банківського рахунку банк здійснює розрахунково-касове обслуговування відкритого рахунку, виконання доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов до банку протягом операційного часу банку, в день його надходження.

На підставі листа відповідача від 26.03.2014 судами встановлено, що з лютого 2014 року платіжні доручення позивача не виконувались через вкрай напружене становище в банківському секторі України.

Постановою Правління Національного банку України від 23.05.2014 № 305 прийнято рішення про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" до категорії неплатоспроможних; у банку запроваджено тимчасову адміністрацію з 26.05.2014 по 25.08.2014 та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

06.06.2014 позивач звернувся до відповідача письмово з вимогою здійснити зарахування грошових коштів, які містяться на рахунку товариства, в якості чергового кредитного траншу за кредитним договором, та переглянути умови кредитного договору.

Як зазначено судами першої та апеляційної інстанції, у відповідь на лист позивача № 66 від 18.06.2014 про проведення зарахування коштів з рахунку позивача в банку на рахунок в якості чергового кредитного траншу за кредитним договором від відповідача надійшла письмова відмова у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації та неможливістю проведення зарахування коштів у банку з рахунку позивача на рахунок позивача за кредитним договором.

Відмова банку зарахувати кошти з поточного рахунку позивача на покупку валюти - доларів США для подальшого погашення заборгованості за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 185К-21Ю від 19.07.2013 стало причиною звернення до суду з позовом про зобов'язання відповідачів вчинити дії.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що під час тимчасової адміністрації банку законодавством не заборонено здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо зазначена дія не призводить до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого законом; введення тимчасової адміністрації не означає обов'язкового запровадження процедури ліквідації банку з наступним порядком погашення вимог кредиторів, а тому відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у зарахуванні коштів з поточного рахунку позивача на покупку валюти доларів США для подальшого погашення заборгованості за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 185К-21Ю від 19.07.2013.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення у цій справі, виходить з наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

З матеріалів справи вбачається, що позов пред'явлено до Київської філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію А.А. Маляренко.

Як передбачено ч. 6 ст. 55, ч. 4 ст. 64 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, якою передбачено право звернення до господарського суду підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації).

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Частиною 4 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Як зазначено у п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Частиною 3 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду.

Згідно із ч. 1 ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду.

Разом з тим, вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій належним чином не з'ясували правовий статус Київської філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк", не дослідили і не надали правової оцінки Положенню про Київську філію ПАТ "Комерційний банк "Південкомбанк" та не визначилися із можливістю Київської філії бути відповідачем та здійснювати повноваження сторони у справі, також не врахували особливості правового статусу Уповноваженої особи Фонду та її можливості самостійно виступати в процесі як відповідача, не взяли до уваги прийняте на час вирішення спору рішення Виконавчої дирекції Фонду від 15.07.2014 № 54 щодо призначення Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Південкомбанк" Кірієнка А.М., що призвело до передчасного висновку про задоволення позову до Київської філії Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію А.А. Маляренко.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до норм розділу IV Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281 (z0950-05) , клієнт з метою придбання іноземної валюти подає до уповноваженого банку, який його обслуговує, заяву про купівлю іноземної валюти за зразками або довільною формою, але із зазначенням обов'язкових реквізитів, передбачених вказаним Положенням.

Клієнт подає заяви про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноваженого банку, що його обслуговує, не менше ніж у двох примірниках. Уповноважений банк, що обслуговує клієнта, приймає до виконання заяву про купівлю іноземної валюти після подання клієнтом документів, які є підставою для купівлі іноземної валюти (п.п. 1, 4 глави 2 розділу IV Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою).

Форми та порядок розрахунків в іноземній валюті передбачені також п. 4.3. договору банківського рахунку № 583Р-11Ю від 12.04.2013.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у справі є вимоги позивача вчинити дії щодо зарахування коштів з поточного рахунку ТОВ "Айстудіо Україна" в розмірі 1494870 грн. 39 коп. на покупку валюти - долара США для подальшого погашення заборгованості за кредитним договором.

При цьому, в обґрунтування заявлених вимог позивачем надані та долучені до матеріалів справи платіжне доручення № 2148 від 05.06.2014 на суму 72500,00 грн. з призначенням платежу - кошти на купівлю іноземної валюти згідно заявки № 13 від 05.06.2014 та лист позивача № 101 від 23.07.2014 про надання дозволу на придбання валюти у сумі 124020 дол. США, яким судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки.

Як визначено ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Разом з тим вказане обмеження не поширюється на зобов'язання банку щодо здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов'язань за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обов'язкового продажу валюти (п. 6 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", доповнений згідно із Законом України від 04.07.2014 № 1586-VII (1586-18) ).

Однак вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій не дослідили фактичні обставини, пов'язані із зверненням позивача із заявою про купівлю валюти, дотримання ним вимог вищевказаного Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою і умов договору банківського рахунку, а також підстави, правомірність і обґрунтованість відмови чи ухилення банку від здійснення вказаної операції.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, не з'ясувавши правову природу вимог позивача, застосував до спірних відносин норми ст. 601 Цивільного кодексу України і ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України та дійшов висновку про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог під час здійснення тимчасової адміністрації.

В свою чергу суд апеляційної інстанції, встановивши, що вимога позивача до відповідача про перерахування коштів не є майновою вимогою, а є вимогою про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, разом з тим погодився з вищенаведеним висновком місцевого господарського суду, не врахувавши, що за змістом ст. 601 Цивільного кодексу України зарахування можливе лише однорідних вимог, та фактично ототожнив поняття зарахування вимог і зарахування коштів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій не з'ясували належним чином фактичного обсягу заявлених позовних вимог, допустили неповноту у дослідженні обставин справи та дійшли помилкових висновків щодо правового змісту тих правовідносин, які склалися між сторонами.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, визначити підстави заявлених позовних вимог, об'єктивно оцінити інші докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.