головуючого судді Гончарука П.А., судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Стратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивача Крамаренка В.В., від відповідача Гусаренко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року у справі № 917/1807/14 Господарського суду Полтавської області за позовом Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради до Приватного підприємства "Лубенський хлібозавод" про стягнення 28358,96 грн,

У серпні 2014 року Комунальне підприємство "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради (далі КП "Лубни-водоканал", позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Лубенський хлібозавод" (далі - ПП "Лубенський хлібозавод", відповідач) 28358,96 грн заборгованості за договором про надання послуг з водопостачання, з яких 13531,59 грн основного боргу, 4252,57 грн пені та 10574,80 грн різницю донарахованих послуг з відведення дощових та талих вод.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 104 від 01.01.2014 року щодо оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість розрахунку розміру плати за відведення дощових та паливно-миєчних стічних вод, що виставлений позивачем до сплати у рахунках, та наявність розбіжностей між сумами, що визначені позивачем у рахунках та у розрахунку до ціни позову.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.10.2014 року (суддя Плотницька Н.Б.) позов задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення 8453,98 грн основного боргу на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК (1798-12) ) України припинено. Присуджено до стягнення з ПП "Лубенський хлібозавод" на користь КП "Лубни-водоканал" 5077,61 грн основного боргу, 4252,57 грн пені та 1145,73 грн судового збору. В частині стягнення 10574,80 грн різниці донарахованих послуг відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року (колегія суддів у складі: Бондаренко В.П. (головуючий), Россолов В.В., Тихий П.В.) рішення Господарського суду Полтавської області від 16.10.2014 року скасовано в частині стягнення пені в розмірі 4252,57 грн, в позові в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленою у справі постановою суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про відмову в стягненні пені в розмірі 4252,57 грн, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неповноту встановлення обставин справи та порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати зазначену постанову, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України наявні матеріали справи в межах вимог касаційної скарги (в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 4252,57 грн пені) на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, а також правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між КП "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради (виконавець) та ПП "Лубенський хлібзавод" (споживач) укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 104 від 01.01.2014 року (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з водопостачання та водовідведення, а споживач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за споживання та користування послугами за встановленими тарифами згідно отриманих рахунків відповідно до показань засобів обліку протягом 5 банківських днів після отримання рахунку, але не пізніше 25-го числа розрахункового місяця.

Суди попередніх інстанцій встановили, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач сплатив частину основної заборгованості в сумі 8453,98 грн за послуги з водопостачання та водовідведення (без врахування вартості відведення дощових (снігових) та поливо-миєчних стічних вод) за травень-липень 2014 року, тому провадження у справі в цій частині було припинено відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК (1798-12) ) України. Оскільки матеріалами справи підтверджується надання відповідачу послуг з водовідведення дощових та талих вод за березень-липень 2014 року на суму 5077,61 грн, які ним не оплачені, суд визнав вимоги в цій частині законними та обґрунтованими. Позов в цій частині задовольнив.

В стягненні 10574,80 грн різниці донарахованих послуг з відведення дощових та талих вод місцевий господарський суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовив, оскільки такий обов'язок договором не передбачений, позивач не надав докази, які підтверджували внесення змін до додатку № 4 до договору щодо площі, з якої відповідач здійснює скид дощових та талих вод. Посилання позивача на ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", як на підставу заявлених позовних вимог, суд відхилив, оскільки ця стаття передбачає, що вимоги службових осіб державної фінансової інспекції є обов'язковими для виконання службовими особами суб'єктів, що ревізуються, а відповідач до таких суб'єктів не належить.

Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції в цій частині не оскаржується в касаційному порядку жодною із сторін, а тому судом касаційної інстанції не перевіряються.

Предметом касаційного оскарження у даній справі є постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 4252,57 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості з водопостачання та водовідведення за період з травня 2014 року по липень 2014 року, апеляційний господарський суд виходив з відсутності вини відповідача, як правової підстави для притягнення до відповідальності відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ), оскільки позивачем були надіслані на адресу відповідача такі рахунки: за квітень місяць № 2196 від 23.04.2014 року (3572,88 грн), за травень місяць № 2766 від 22.05.2014 року (3143,07 грн); за червень місяць № 3339 від 23.06.2014 року(4155,14 грн) за липень місяць № 3913 від 22.07.2014 року (4790,04 грн), а відповідно до розрахунку, нарахована заборгованість відповідача за березень, за квітень, за травень, за червень, за липень складає 5077,61 грн. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач з вини позивача отримав рахунки з невірно зазначеною сумою оплати, що в свою чергу зумовило для відповідача неможливість виконання зобов'язання з оплати послуг відведення дощових (снігових) та поливо-миєчних стічних вод в розмірі і в строки передбачені договором. Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що ПП "Лубенський хлібозавод", отримуючи завищені рахунки на оплату, листами від 21.07.2014 року та 29.08.2014 року неодноразово зверталось до позивача з проханням надання розрахунку такої суми. Проте така вимога, незважаючи на її правомірність, не була задоволена позивачем.

Вищий господарський суд України не може визнати такі висновки суду законними та обґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на доказах (рахунки: за квітень місяць № 2196 від 23.04.2014 року (3572,88 грн), за травень місяць № 2766 від 22.05.2014 року (3143,07 грн); за червень місяць № 3339 від 23.06.2014 року (4155,14 грн) за липень місяць № 3913 від 22.07.2014 року (4790,04 грн)), які взагалі відсутні в матеріалах справи. Крім того, суд апеляційної інстанції чітко не визначив, на яку суму заборгованості нарахована пеня і чи ця сума заборгованості є спірною. Висновки суду в цій частині є суперечливими і непереконливими. Вказуючи на наявність у відповідача відповідно до розрахунку заборгованості в сумі 5 077,61 грн, суд чомусь не взяв до уваги, що до стягнення була заявлена сума заборгованості з водопостачання та водовідведення в розмірі 13531,59 грн. Відповідач частину основної заборгованості в сумі 8453,98 грн сплатив і провадження у справі було припинено. Посилаючись на листи від 21.07.2014 року та 29.08.2014 року, в яких відповідач звертався до позивача з проханням надати розрахунок додаткових об'ємів стічних вод, суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що позивач не заявляв вимоги про стягнення штрафних санкцій за несплату донарахованих послуг з відведення дощових та талих вод.

Вказане свідчать про неповне з'ясування апеляційним господарським судом обставин справи, що стосуються позовних вимог про стягнення пені, порушення норм процесуального законодавства, зокрема, ст. 43 ГПК України, що є підставою для скасування постанови апеляційної інстанції в частині прийняття нового рішення про відмову в стягненні пені в розмірі 4 252,57 грн з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді Харківському апеляційному господарському суду необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові, у відповідності до статей 43, 99, 101 ГПК України повторно розглянути справу та перевірити законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 4252,57 грн, з'ясувати розмір та природу заборгованості, на яку нарахована пені, і в залежності від встановленого прийняти постанову з дотриманням повноважень, визначених ст. 103 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Лубни-водоканал" Лубенської міської ради задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 року у справі № 917/1807/14 в частині скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 16.10.2014 року у справі № 917/1807/14 щодо стягнення пені в розмірі 4 252,57 грн та прийняття нового рішення, яким відмовлено в задоволенні позову в стягненні пені в розмірі 4252,57 грн.