головуючого Губенко Н.М. суддів Барицької Т.Л. Картере В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства житлово-комунального господарства "Червонодонецьке" на постанову від Харківського апеляційного господарського суду 17.12.2014 у справі Господарського суду № 922/4033/14 Харківської області за позовом Підприємства житлово-комунального господарства "Червонодонецьке" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум" про зобов'язання звільнити та повернути орендоване майно у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача повідомлений, але не з'явився;

16.09.2014 Підприємство житлово-комунального господарства "Червонодонецьке" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум" про зобов'язання звільнити та повернути орендоване майно.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.10.2014 у справі № 922/4033/14 (суддя Присяжнюк О.О.) зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Кворум" звільнити орендоване майно: - нежитлове приміщення загальною площею 16,35 кв. м., розташоване за адресою: Харківська область Балаклійський район, сел. Червоний Донець вул. Леніна, 40; - нежитлове приміщення загальною площею 10,9 кв. м., розташоване за адресою: Харківська область Балаклійський район, сел. Червоний Донець, вул. Леніна, 40; - нежитлове приміщення загальною площею 13.4 кв. м., розташоване за адресою: Харківська область Балаклійський район, сел. Червоний Донець, вул. Жовтнева, 5-а, та повернути його орендодавцю - Підприємству житлово-комунального господарства "Червонодонецьке".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі № 922/4033/14 (колегія суддів у складі: Черленяк М.І. - головуючий суддя, судді Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2014 у справі № 922/4033/14 скасовано та прийняти нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Підприємство житлово-комунального господарства "Червонодонецьке" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі № 922/4033/14, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кворум" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Підприємства житлово-комунального господарства "Червонодонецьке" залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі № 922/4033/14 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача звільнити та повернути орендоване майно відповідно до договору оренди нерухомого майна № 264 від 01.08.2007.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає, або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін договору про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором; дана норма кореспондується із приписами ч. 4 ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, на яких цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені останнім як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Таким чином, виходячи із системного аналізу змісту приписів статті 764 ЦК України, частини четвертої статті 284 ГК України та частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пролонгація договору оренди (продовження його дії на той самий строк та на тих самих умовах) відбувається в позасудовому порядку та має місце в разі відсутності заперечень однієї із сторін про припинення договору оренди, а значить не потребує окремого судового врегулювання.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд, на відміну від суду апеляційної інстанції, встановивши, що згідно з п. 10.1 договору оренди договір діє по 31.07.2008; відповідно до пункту 10.5 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору, після закінчення строку його дії протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін; з 2007 року договір щорічно продовжувався, відповідно до пункту 10.5 договору, без укладення додаткових угод; повідомленням № 570 від 16.07.2014 Підприємство житлово-комунальне господарство "Червонодонецьке" попередило Товариство з обмеженою відповідальністю "Кворум" про те, що не має наміру продовжувати строк дії договору оренди нерухомого майна № 264 від 01 серпня 2007; на виконання вимог ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та відповідно до п. 10.5 договору, Підприємство житлово-комунальне господарство "Червонодонецьке" заявою № 648 від 06.08.2014 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Кворум" про припинення дії договору оренди нерухомого майна № 264 від 01 серпня 2007 року; на час звернення з позовом відповідачем не повернуто предмет договору оренди; дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Водночас, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, виходив з того, що направляючи повідомлення про припинення дії договору оренди позивач не послався на те, що майно необхідне для власних потреб.

В обґрунтування свого рішення, суд апеляційної інстанції послався на приписи статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка серед іншого передбачає, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі, якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Однак на момент виникнення спірних правовідносин, у серпні 2007 року, вищезазначену статтю було викладено в іншій редакції, згідно з якою в разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на подовження договору оренди на новий термін. Умови такого договору на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі ж недосягнення цієї домовленості переважне право орендаря на укладення договору припиняється.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно застосовано частину третю статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції, яка діяла з 2009 року і не могла бути застосована до спірних правовідносин, які виникли у серпні 2007 року (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 у справі № 44/182пн).