розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аратанія" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі Господарського суду Кіровоградської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аратанія" до Приватного підприємства "Агромир" треті особи 1. Товариство з додатковою відповідальністю "Агроконтинент" 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонське АТП-16563" про стягнення 21 475,00 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Гладка А.О. (дов. від 20.02.15),

відповідача: не з'явились.

3-тіх осіб: не з'явились,

Рішенням від 14.10.2014 господарського суду Кіровоградської області в задоволенні позову про стягнення 21475,00 грн. збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання за договором поставки № П-0030 від 07.05.2014 відмовлено.

Постановою від 23.12.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Аратанія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали оскаржувані рішення, відповідно до умов договору поставки від 07.05.2014 № П-0030, укладеного між ТОВ "Аратанія" та ПП "Агромир", останнє взяло на себе зобов'язання передати у власність покупця кукурудзу, вирощену на власних (орендованих) площах, а позивач - прийняти та оплатити її вартість.

Загальна партія товару становить 1000,00 тонн +/- 5%, ціна за одиницю товару становить 2 450,00 грн, загальна сума договору становить 2 450 000,00 грн.

Поставка повинна проводиться насипом на умовах FCA на зерновому складі: Кіровоградська область, Долинський район, с. Ганівка завантажено в машину франко-перевізник (у редакції "Інкотермс-2010").

Термін поставки товару здійснюється не пізніше 15 травня 2014 року включно, за умови наявності транспортних засобів покупця під завантаження.

Згідно п.3.6 договору оплата за товар проводиться в безготівковій формі з поточного банківського рахунку покупця в наступному порядку: шляхом 100% передоплати за кожні 500 тонн товару протягом 1-го банківського дня з моменту виставлення рахунку-фактури на оплату.

Договір набув чинності з моменту підписання і діє до 13 червня 2014, але в кожному разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань визначених договором.

12 травня 2014 року сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору поставки, відповідно до якої одиниця виміру товару метрична тонна, загальна партія товару становить 1000,000 (одна тисяча тонн 000 кг) тонн +/- 5%, ціна за одиницю товару становить: перша партія 500,000 тонн - 2450,00 грн, друга партія 500,000 тонн - 2470,00 грн. Загальна сума договору становить 2 460 000 000,00 грн.

Додаткова угода набула чинності з моменту її підписання і є невід'ємною частиною договору поставки № П-0030 від 07 травня 2014 року.

На виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок відповідача передоплату за товар на загальну суму 2409526,00 грн за платіжними дорученнями № 971 від 08 травня 2014 року на суму 1 225 000,00 грн, № 976 від 12 травня 2014 року на суму 365 572,80 грн., № 982 від 12 травня 2014 року на суму 818 953,20 грн.

08 травня 2014 року ТОВ "Аратанія" з ТОВ "Херсонське АТП-16563" та з ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Агроконтинент" укладено договори перевезення вантажу № 0805-01 і № 0805-02 відповідно, за умовами яких вказані товариства взяли на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу по маршруту: Кіровоградська область, Долинський район, с. Ганівка на зерновий склад Херсонська область, Бериславський район, с. Львово, ТОВ "АВЕ" (пункт доставки) у строк з 08 травня 2014 року по 14 травня 2014 року включно.

Згідно п. 4.3. зазначених вище договорів у випадку, якщо замовник з будь-яких причин, що не залежать від перевізника, не забезпечить завантаження автотранспортних засобів у пункті завантаження або розвантаження автотранспортних засобів у пункті доставки, Замовник зобов'язаний сплатити Перевізнику вартість понаднормового простою автотранспортних засобів, а також вартість холостого прогону автомобіля по маршруту з розрахунку 3975 грн. за холосту ходку одного автомобіля за договором № 0805-01 та 3 500, 00 грн за холосту ходку одного автомобіля за договором № 0805-02.

Звертаючись з позовом у даній справі ТОВ "Аратанія" послалось на те, що у порушення відповідачем свого обов'язку щодо поставки необхідної кількості кукурудзи призвело до того, що 12 травня 2014 року один автомобіль ТОВ "Херсонське АТП-16563" та п'ять автомобілів ТОВ "ВКТ "Агроконтинент" не здійснили замовленого позивачем вантажоперевезення, у зв'язку з чим позивач в силу договорів перевезення зобов'язаний був оплатити перевізникам вартість холостого прогону автомобілів за замовленим маршрутом у загальній сумі 21475, 00 грн.

Судами з'ясовано, що фактично за договором поставки позивачем отримано 795, 66 т кукурудзи на загальну суму 1955280, 20 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних № РН-0000054 від 09 травня 2014 року на 306, 400 т на суму 750680, 00 грн., № РН-0000055 від 12 травня 2014 року на 193, 600 т на суму 474 320, 00 грн., № РН-0000056 від 12 травня 2014 року на 295, 660 т на суму 730280, 20 грн.

Поставлену позивачу кукурудзу було отримано 12 травня 2014 року гр. Грисевичем І.В. на підставі довіреності № 55 від 08 травня 2014 року, відповідно до якої останній був уповноважений на отримання, саме 796 тон.

При цьому листом від 13 травня 2014 року № 13/05-1 керівник ТОВ "Аратанія" звернувся до ПП "Агромир" з проханням, без будь-якої мотивації, повернути передоплату в сумі 454245, 80 грн., які було сплачено відповідачем в той же день, що підтверджується випискою по поточному рахунку від 13 травня 2014 року.

Приймаючи рішення у даній справі, суд апеляційної інстанції правомірно не взяв до уваги подану позивачем копію довіреності № 56 від 12 травня 2014 року на отримання від Приватного підприємствам "Агромир" 245 т кукурудзи пославшись на ст. 101 ГПК України, а також той факт, що позивачем не обґрунтовано поважність причин, з яких він не надав господарському суду зазначену довіреність. До того ж, як вірно враховано судами, матеріали справи не містять належних доказів того, що позивач вимагав від відповідача відвантаження 245 т кукурудзи відповідно до приписів ст. 620 ЦК України.

При цьому судами обґрунтовано взято до уваги і те, що факт наявності у відповідача необхідної кількості кукурудзи підтверджується декларацією про обсяги зберігання зерна станом на 01 червня 2014 року, поданою ПП "Агромир" 05 червня 2014 року до Державної інспекції сільського господарства у Кіровоградській області за формою, затвердженою постановою Кабінету міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1877 (1877-2002-п) , на виконання вимог ст. 19 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", згідно якої станом на 01 червня 2014 року у Приватного підприємства "Агромир" на зберіганні перебувало 308 т кукурудзи.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки особі, права або законні інтереси якої порушено, а ст. 22 Цивільного кодексу України збитки визначені як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому згідно з п. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Колегія суддів погоджується з висновком судів, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем зобов'язань з договором поставки, а відтак, наявності повного складу цивільного правопорушення, яке б давало підстави для стягнення збитків, у зв'язку з чим правомірним є висновок судів про відмову в позові.

З врахуванням зазначеного вище судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.