Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на ухвалу від 24.12.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/19650/13 господарського суду міста Києва про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Приватцент-Агро", м. Київарбітражний керуючий Залуцька О.С., (ліквідатор) м. Дніпропетровськ голова комітету кредиторів публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "ПриватБанк" арбітражного керуючого Залуцької О.С.Каракоця О.Р., довір.; Гребеникова І.О., довір.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2013 за заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" порушено провадження у справі № 910/19650/13 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Приватцент-Агро" (далі - боржник) у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI (4212-17) , далі - Закон про банкрутство), визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника, призначено розпорядника майна та зобов'язано його вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2014 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

Постановою господарського міста Києва від 17.09.2014 (суддя Мандичев Д.В.) визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Залуцьку О.С та інше.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 (судді: Доманська М.Л. - головуючий, Гарник Л.Л., Пантелієнко В.О.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, скаржник) відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), оскільки останній не набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, скаржник звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 33, 34, 43 ГПК України, ст. 38 Закону про банкрутство. Скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала безпосередньо впливає на його права та обов'язки, як контролюючого органа.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство (2343-12) .

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство (2343-12) .

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство (2343-12) , беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак інші випадки участі органу доходів і зборів у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство (2343-12) не передбачені. Таким чином, орган доходів і зборів не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Як вбачається, дана справа про банкрутство порушена за загальною процедурою банкрутства, де виявлення кредиторів відбувається у порядку, встановленому ст. 23 Закону про банкрутство, згідно з якою конкурсні кредитори боржника протягом 30 днів від дня здійснення відповідного офіційного оприлюднення оголошення зобов'язані подати до господарського суду заяви з вимогами до боржника. Зазначений строк є граничним та поновленню не підлягає.

Одночасно ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство передбачає, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Будь-яких виключень з наведеного правила, зокрема щодо конкурсних грошових вимог органу доходів і зборів, Закон про банкрутство (2343-12) не містить.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, офіційне оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство було здійснено 05.12.2013 у № 230 газети "Голос України". З дня публікації відповідного оголошення в офіційних друкованих органах зазначені в ньому відомості набувають загальновідомого значення.

У свою чергу порядок звернення до боржника з поточними грошовими вимогами встановлений у ст. 38 Закону про банкрутство.

Однак судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржник не звертався ні з конкурсними, ні з поточними грошовими вимогами до боржника в установленому порядку. Вимоги скаржника не були включені до затвердженого судом ухвалою від 05.03.2014 реєстру вимог кредиторів боржника.

При цьому про наявність у боржника податкового боргу скаржник не вказує ні в апеляційній, ні в касаційній скарзі.

Таким чином, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва не є учасником справи про банкрутство, оскільки не звернулася у встановленому порядку з грошовими вимогами до боржника.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про необхідність припинення апеляційного провадження за скаргою ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України є законним та обгрунтованим, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

На підставі вказаного та керуючись ст.ст. 23, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.