Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників від (за первісним позовом): позивача Максименко Ю.Ф., керівник, відповідача Дудіна О.Б., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Малого приватного підприємства Фірма "Альфа-М" та Військової частини А 2166 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 у справі № 914/1202/14 Господарського суду Львівської області за позовом Малого приватного підприємства "Альфа-М" до Військової частини А 2166 про стягнення суми, та за зустрічним позовом Військової частини А 2166 до Малого приватного підприємства Фірма "Альфа-М" про визнання недійсним договору,

Мале приватне підприємство "Альфа-М" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом (з урахуванням зави № 56/5 про уточнення позовних вимог від 06.05.2014) про стягнення з Військової частини А 2166 боргу та фінансових санкцій за договором № 281-1 від 20.10.2010 на загальну суму 27385,71 грн, з яких: 19737,85 грн - сума основного боргу без урахування індексу інфляції та 2765,17 грн - сума інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.07.2010 до 31.03.2014; 2216,46 грн - 3% річних, нарахованих за період 01.07.2010 до 31.03.2014; 1357,04 грн - сума пені, нарахованої за період з 28.03.2013 до 29.03.2014, 1309,19 грн - сума збитків від неодержаного доходу, нарахованих за період з 23.09.2011 до 31.03.2012.

Військова частина А 2166 звернулася до суду з зустрічним позовом до Малого приватного підприємства Фірма "Альфа-М" про визнання недійсним договору про реструктуризацію боргу від 20.10.2010, укладеного між Військовою частиною А2166 та Малим приватним підприємством Фірма "Альфа-М".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.06.2014 (суддя Бортник О.Ю.) первісний позов задоволено частково; стягнуто з Військової частини А2166 на користь Малого приватного підприємства Фірма "Альфа-М" 14027,44 грн заборгованості, 1262,47 грн 3% річних, 631,23 грн інфляційних, 911,78 грн пені, 1122,99 грн судового збору та 646,29 грн інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, за розгляд первісного позову; у задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено; зустрічний позов задоволено частково; визнано недійсним Договір № 281-1, укладений 20.10.2010 між Військовою частиною А2166 та Малим приватним підприємством Фірма "Альфа-М", в частині п.1.1. цього договору, а саме: в частині зазначення у п.1.1. суми заборгованості, яка перевищує 14027,44 грн; стягнуто з Військової частини А2166 в доход державного бюджету 609 грн судового збору за розгляд зустрічної позовної заяви; стягнуто з Малого приватного підприємства Фірма "Альфа-М" в доход державного бюджету 609 грн судового збору за розгляд зустрічної позовної заяви; у задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2014 (судді: Марко Р.І. - головуючий, Костів Т.С., Мирутенко О.Л.), рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2014 у справі № 914/1202/14 змінено; резолютивну частину рішення викладено в новій редакції: первісний позов задоволено частково; стягнуто з Військової частини А2166 на користь Малого приватного підприємства Фірма "Альфа-М" 19737,85 грн заборгованості, 1773,17 грн 3% річних, 897,02 грн інфляційних, 1357,04 грн пені, 1585,84 грн судового збору та 912,67 грн інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, за розгляд первісного позову; у задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено; стягнуто з Військової частини А2166 в доход державного бюджету 1218 грн судового збору за розгляд зустрічної позовної заяви; стягнуто з Військової частини А2166 на користь Малого приватного підприємства Фірма "Альфа-М" 1401,92 грн судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку; стягнуто з Військової частини А2166 в доход державного бюджету 913,50 грн судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Військова частина А2166 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Також з касаційною скаргою звернулось Мале приватне підприємство "Альфа-М", яке просить змінити рішення та постанову в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, збитків від неодержаного доходу та в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог про відшкодування витрат позивача на відрядження представника до суду і прийняти нове рішення в цих частинах щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги позивач за первісним позовом посилається на неповне вивчення обставин та доказів, на неправильну їх оцінку, а також неправильне застосування норм чинного законодавства.

У відзиві на касаційну скаргу Військової частини А2166 позивач за первісним позовом спростовує її доводи і просить скаргу залишити без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційних скаргах, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 29.05.2003 між Військовою частиною А3755, правонаступником якої є Військова частина А2166, (замовник) та Малим приватним підприємством Фірма "Альфа-М" (виконавець) було укладено договір № 281 на виконання технічного обслуговування систем зв'язку на ВЗ "Сектор", за умовами якого замовник передає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати технічне обслуговування систем зв'язку на ВЗ "Сектор".

Відповідно до п.3.1 договору сума, на яку укладений цей договір, за кошторисом 281/1 на 2003 рік становить 5419,69 грн (додаток № 8.1). Остаточна оплата за виконане технічне обслуговування виконується замовником на підставі пред'явлених виконавцем рахунків з підписаними замовником актами виконаних робіт (п.3.2 договору). У випадку прострочення оплати виконаного технічного обслуговування нараховується пеня в розмірі ставки НБУ за кожен день прострочення до дня отримання бюджетних коштів (п.4.4 договору). Договір діє з моменту підписання до 31.12.2003 з можливістю подальшої пролонгації (п.6.1 договору).

Додатковою угодою № 4 від 27.10.2006 до договору № 281 від 29.05.2003 строк дії договору був продовжений на 2007 рік. Також сторонами визначено, що технічне обслуговування виконується за кошторисом 281/5 на суму 7013,72 грн, а сума договору збільшується на 7013,72 грн.

Додатковою угодою № 5 від 12.10.2007 до договору № 281 від 29.05.2003 строк дії договору був продовжений на 2008 рік. Також сторонами визначено, що технічне обслуговування виконується за кошторисом 281/6 на суму 7013,72 грн, а сума договору збільшується на 7013,72 грн.

МПП Фірма "Альфа-М" зобов'язання за додатковими угодами № 4 від 27.10.2006 та № 5 від 12.10.2007 до договору № 281 від 29.05.2003 виконало в повному обсязі на загальну суму 14027,44 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаного технічного обслуговування № 7/10 від 12.10.2007 та № 5/10 від 20.10.2008, підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими відтисками їх печаток без жодних зауважень та застережень.

У зв'язку з тим, що замовник оплату за надані послуги не здійснив, МПП Фірма "Альфа-М" на адресу Військової частини А2166 направило претензію № 9/7 від 30.07.2010, в якій позивач просив сплатити 28367,07 грн в рахунок погашення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, пені та збитків від неодержаного доходу.

У відповіді на претензію від 11.10.2010 № 1204 відповідач за первісним позовом визнав заборгованість у сумі 28367,07 грн та зазначив, що не має можливості її погасити у зв'язку з відсутністю фінансування, а тому просив укласти новий договір щодо реструктуризації боргу для недопущення додаткових витрат бюджетних коштів на судові витрати.

За таких обставин 20.10.2010 між сторонами був укладений договір № 281-1, за умовами п.1.1 якого Військова частина А2166 зобов'язалась погасити заборгованість МПП Фірма "Альфа-М", визнану у відповіді № 1204 від 11.10.2010 на претензію № 9/7 від 30.07.2010 в сумі 19737,85 грн за технічне обслуговування внутрішніх станцій зв'язку Військової частини А2166, в терміни та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.п.2.1., 3.1. договору Військова частина А2166 самостійно, без пред'явлення рахунку перераховує на поточний рахунок МПП Фірма "Альфа-М" суму боргу, вказану в п.1.1, не пізніше 31.03.2011 з урахуванням індексу інфляції за період з 30.06.2010 до дня перерахування, якщо за цей період індекс інфляції перевищує 100%, та з урахуванням 3% річних за період з 30.06.2010 до дня перерахування згідно з п.2 ст. 625 ЦК України. МПП Фірма "Альфа-М" відмовилось від примусового стягнення боргу з Військової частини А2166 з дня набрання чинності згідно з п. 7.1 цього договору та до 31.03.2011.

Також сторони у п.4.1 передбачили, що при порушенні строків платежів Військова частина А2166 самостійно нараховує та сплачує одночасно з сумою платежу пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу до дня погашення заборгованості від суми простроченого платежу згідно зі ст.ст.534, 549 та п 3 ст. 611 ЦК України.

Згідно з п.7.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання та засвідчення підписів печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором.

З моменту набрання чинності зобов'язань за цим договором припиняються (втрачають чинність) зобов'язання сторін, згідно п.2 ст. 604 Цивільного кодексу України, які виникли за актами виконаного технічного обслуговування, відповідно, № 7/10 від 12.10.2007 та № 5/10 від 20.10.2008, виконаного за додатковими угодами, відповідно, № 4 від 27.10.2006 та № 5 від 12.10.2007 до договору № 281 від 29.05.2003 за кошторисами, відповідно, № 281/5 та № 281/6 (п.7.2 договору).

Посилаючись на те, що Військова частина А2166 у визначений договором № 281-1 від 20.10.2010 строк заборгованість не погасила, МПП Фірма Альфа-М" звернулось до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення боргу та фінансових санкцій за вказаним договором.

В свою чергу, Військова частина А2166 звернулась до господарського суду з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним укладеного між сторонами договору № 281-1 від 20.10.2010 на підставі ст.ст. 203, 229 ЦК України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Як було зазначено вище, на підставі додаткових угод № 4 від 27.10.2006 та № 5 від 12.10.2007 до договору № 281 від 29.05.2003 у Військової частини А2166 виникло грошове зобов'язання зі сплати 14027,44 грн вартості технічного обслуговування, виконаного позивачем за первісним позовом та прийнятого відповідачем за первісним позовом без жодних зауважень та застережень за актами виконаного технічного обслуговування № 7/10 від 12.10.2007 та № 5/10 від 20.10.2008.

Договором № 281-1 від 20.10.2010 сторони домовились в порядку ч.2 ст. 604 ЦК України про припинення зазначеного зобов'язання шляхом його заміни новим (новація).

Так, за умовами договору № 281-1 від 20.10.2010, з моменту набрання таким чинності, у Військової частини А2166 виникло грошове зобов'язання перед МПП Фірма "Альфа-М" по сплаті 19737,85 грн в терміни та на умовах, визначених цим договором (не пізніше 31.03.2011).

Суд апеляційної інстанції, не погоджуючись з висновком місцевого господарського суду про безпідставне визначення у п.1.1. суми заборгованості, яка перевищує 14027,44 грн, виходив з того, що відповідач у встановленому законом порядку не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у нього заборгованості перед позивачем за договором № 281-1 від 20.10.2010, не долучив платіжних доручень про її погашення.

За таких обставин колегія погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для стягнення з Військової частини А2166 19737,85 грн заборгованості за договором № 281-1 від 20.10.2010.

Також з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з простроченням виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання позивач за первісним позовом нарахував 3% річних в сумі 2216,46 грн та інфляційні втрати в сумі 2765,17 грн на підставі ст. 625 ЦК України.

Так, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку правильності розрахунку, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 1773,17 грн та інфляційних в сумі 897,02 грн.

Що стосується стягнення пені, апеляційний господарський суд правомірно виходив з наступного.

Згідно з п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафні санкції визначаються як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі п.4.1 договору, згідно якого при порушенні строків платежів Військова частина А2166 самостійно нараховує та сплачує одночасно з сумою платежу пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу до дня погашення заборгованості від суми простроченого платежу, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунком позивача складає 1357,04 грн за період з 28.03.2013 по 29.03.2014.

З урахуванням вимог наведеного законодавства та з огляду на встановлені обставини, перевіривши розрахунок, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1357,04 грн.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача збитків від неодержаного доходу в сумі 1309,19 грн, суд апеляційної інстанції погодився з місцевим господарським судом про те, що вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки МПП Фірма "Альфа-М" не надані докази існування причинно-наслідкового зв'язку між допущеним відповідачем порушенням грошового зобов'язання та сумою неодержаного позивачем доходу. Крім того, наданий на підтвердження суми збитків договір № 2 від 23.09.2011 з додатковим договором № 1 від 28.03.2012 не є належним та допустимим доказом того, що саме отримані від відповідача кошти за договором № 281-1 від 20.10.2010 мали бути перераховані позивачем на депозитний рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, Військовою частиною А2166 було подано заяву про застосування 3-річного строку позовної давності до позовних вимог МПП Фірма "Альфа-М".

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦК України).

Враховуючи те, що строк виконання зобов'язання за договором № 281-1 від 20.10.2010 визначений сторонами не пізніше 31.03.2011, відповідно, перебіг строку позовної давності починається з 01.04.2011.

Відтак, звернувшись до суду з позовною заявою 28.03.2014, що підтверджується відбитком календарного штемпеля Укрпошти на конверті відправлення, МПП Фірма "Альфа-М" не було пропущено 3-річного строку позовної давності для звернення з позовом у даній справі.

Що стосується зустрічного позову про визнання договору недійсним, який заявлено з посиланням на ст.ст. 203, 229 Цивільного кодексу України, колегія зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача (п.3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) ).

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Військовою частиною А2166 не доведено факту укладення договору № 281-1 від 20.10.2010 під впливом помилки; не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що роботи з технічного обслуговування за договором № 281 від 29.05.2003 та додатковими угодами до нього МПП Фірма "Альфа-М" фактично не виконувались, а акти № 7/10 від 12.10.2007 та № 5/10 від 20.10.2008 були підписані під впливом помилки.

Як було зазначено вище, у відповіді на претензію № 1204 від 11.10.2010 (до якої долучався детальний розрахунок заборгованості) Військова частина А2166 визнала заборгованість у сумі 28367,07 грн, зазначивши при цьому про неможливість її погашення у зв'язку з відсутністю фінансування, а тому просила укласти новий договір щодо реструктуризації боргу для недопущення додаткових витрат бюджетних коштів на судові витрати, який і був укладений між сторонами 20.10.2010.

Вищевикладеним підтверджується обізнаність Військової частини А2166 з причинами виникнення вказаного грошового зобов'язання, а відтак, суд апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилив, як безпідставні, посилання позивача за зустрічним позовом на помилковість укладення договору.

Доводи МПП Фірма "Альфа-М", викладені в касаційній скарзі, про те, що висновки щодо відмови в стягнення збитків від неодержаного доходу зроблені судами внаслідок неправильної оцінки доказів та обставин справи, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями з переоцінки доказів та обставин справи.

Твердження МПП Фірма "Альфа-М" про невідповідність розрахунку інфляційних та 3% річних умовам договору та законодавству відхиляється, оскільки не ґрунтується на встановлених обставинах, зводиться до намагання здійснити арифметичний розрахунок на інших підставах без спростування та заперечення встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин щодо підстав нарахування заборгованості.

Інші доводи, викладені у касаційних скаргах, судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.