розглянувши касаційну скаргу Навчального закладу об'єднання громадян "Одеська обласна автомобільна школа Всеукраїнської Спілки Автомобілістів" на рішення господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2014 року у справі за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Навчального закладу об'єднання громадян "Одеська обласна автомобільна школа Всеукраїнської Спілки Автомобілістів" про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 11310, 06 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 1 липня 2004 року № 113/1, укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та відповідачем; виселення відповідача з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 57,2 кв.м., розташованого за адресою: м.Одеса, пров. Маяковського, 7; стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 10722,59 грн. та пені в сумі 587,47 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2014 року (суддя Горячук Н.О.) провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 10722, 59 грн. та пені в сумі 587, 47 грн. припинено. В іншій частині позов задоволений повністю. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 113/1 від 01.07.2004 року, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Навчальним закладом об'єднання громадян "Одеська обласна автомобільна школа Всеукраїнської Спілки Автомобілістів". Виселено відповідача з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 57,2 кв.м, розташованих за адресою: м.Одеса, пров. Маяковського, 7 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2014 року рішення суду залишене без змін.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові рішення в частині розірвання договору та виселення і прийняти нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні його позовних вимог повністю, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 липня 2004 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) та Навчальним закладом об'єднання громадян "Одеська обласна автомобільна школа Всеукраїнської Спілки Автомобілістів" (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 113/1, згідно умов якого орендодавець передав орендарю у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 57,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Одеса, пров. Маяковського, 7 для використання під методичні класи, зі строком дії договору до 01.05.2005 року.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.5 укладеного договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та рішення сесії Одеської міської ради від 26.03.2003 року № 1054-ХХІV "Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси". За орендоване приміщення орендар зобов'язався сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у Додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць - 176,77 грн. без урахування ПДВ та індексу інфляції та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

На підставі пункту 3.3 вказаного договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору оренди або його розірвання у разі невикористання орендованого приміщення на протязі 3-х місяців, або виконання чи порушення умов цього договору орендарем.

За умовами п.п. 5.2, 5.3, 5.6 договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. У разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством. За невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язків за цим договором, орендодавець має право розірвати договір оренди у відповідності з чинним законодавством.

16 січня 2006 року, 31 грудня 2008 року, 28 грудня 2009 року, 21 грудня 2011 року між тими ж сторонами були укладені додаткові погодження про внесення змін до укладеного договору оренди № 113/1.

У відповідності до норм ч.3 ст. 18, ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що під час розгляду справи в суді відповідачем за платіжним дорученням № 167 від 12.09.2014 року (а.с.31) було перераховано позивачеві заборгованість з орендної плати та пені на загальну суму 11410, 06 грн.

Виходячи з викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обгрунтовано припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 10722, 59 грн. та пені в сумі 587, 47 грн. на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч.3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 цього Кодексу.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірвано достроково у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

При вирішенні спору місцевий господарський суд всебічно дослідив надані сторонами докази і правильно встановив наявність підстав щодо дострокового розірвання укладеного між сторонами у справі спірного договору оренди № 113/1 від 01.07.2004 року.

Апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про правильність зроблених місцевим судом висновків щодо доведеності позивачем позовних вимог про розірвання укладеного договору оренди.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Крім того, частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Таким чином, при прийнятті місцевим господарським судом рішення про розірвання спірного договору оренди, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції і про задоволення позовної вимоги позивача щодо виселення відповідача з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 57,2 кв.м, розташованого за адресою: м.Одеса, пров. Маяковського, 7.

Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх відповідність наведеним апеляційним та місцевим судами нормам матеріального права.

Наведені висновки суду першої та апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи, діючому законодавству.

Доводи, викладені в касаційній скарзі про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень помилкові.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2014 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.