головуючого: суддів: Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Жукової Л.В. розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" на рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2014 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 у справі № 910/17156/14 за позовом Приватного підприємства "Торговий Дім Поляков" до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" про стягнення 19091,98 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Іванченко І.М. - за довіреністю;

від відповідача: Ільчук В.О. - за довіреністю.

У серпні 2014 року Приватне підприємство "Торговий Дім Поляков" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" про стягнення 19091,98 грн. страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.09.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.11.2013 року близько 09:15 год. на проспекті Свободи в м. Києві автомобіль АУДІ, державний номер АА 5312 МХ, під керуванням Корхова О.В. після зіткнення з автомобілем ФОРД, державний номер ВІ 3164 ВА під керуванням Сподонейко В.О., здійснив зіткнення з автомобілем ГАЗ, державний номер СА 0483 АІ, який належить позивачу, під керуванням водія Чухрій О.В., що спричинило пошкодження паливного баку, датчика паливного баку, гідравлічного підсилювача керма, рульового механізму, лівого крила, підніжки автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль ГАЗ, державний номер СА 0483 АІ, який належить позивачу отримав пошкодження, для відновлення яких, за твердженням позивача, необхідно витратити 19 091 грн. 98 коп., з яких 13 407 грн. 30 коп. - вартість запасних частин, та 6 584 грн. 68 коп. - відновлювальні роботи.

02.01.2014 року Подільським районним судом міста Києва винесено постанову по адміністративні справі № 758/15302/13-п, якою винним у ДТП визнано водія транспортного засобу ФОРД, державний номер ВІ 3164 ВА, громадянина Сподонейка В.О.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування, ПП "Торговий Дім Поляков" вказувало на те, що він звернувся до ВАТ "НАСК "Оранта", як до страховика у якого був застрахований автомобіль АУДІ, державний номер АА5313 МХ, з заявою № 15315 від 13.03.2014 про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку, проте відповідач листом від 25.03.2014 № 574009-02-09/ повідомив про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування, в зв'язку з чим позивач 17.04.2014 надіслав претензію № 239-04-14 відповідачу щодо виплати страхового відшкодування, проте у відповідь останній знову вказав на відсутність правових підстав для здійснення такого відшкодування. Враховуючи зазначені обставини, позивач був змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та стягнення з відповідача суми страхового відшкодування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач, як страховик не винної особи, не є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля ГАЗ державний номер СА 0483 АІ, який належить позивачу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх правомірними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 4. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що винним у ДТП визнано водія транспортного засобу ФОРД, державний номер ВІ 3164 ВА, громадянина Сподонейка В.О., цивільно-правова відповідальність якого не застрахована у відповідача, а отже останній, як страховик невинної особи, не є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки ГАЗ, державний номер СА 0483 АІ.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2014 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.