головуючого судді Гончарука П.А., судді Кондратової І.Д.(доповідач), судді Стратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивача Берегової О.А., від відповідача Омельяненко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" на постанову постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року у справі № 910/25150/13-908/663/14 Господарського суду Запорізької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" до Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії "Запорізький річковий порт" АСК "Укррічфлот" про стягнення 110198,85 грн,

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Запоріжвогнетрив" (надалі - ПАТ "Запоріжвогнетрив", позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (надалі - ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот", відповідач) про відшкодування збитків в сумі 110198,85 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проходження належного позивачу вантажу (хромова руда) через Запорізький річковий порт була втрачена його частина - 77,410 т. Комплекс робіт, пов'язаних із обробкою, зберігання та перевалки вантажу в порту, здійснювався відповідачем за договором № 07-12.1/13-12 від 01.03.2013 року. Тому позивач на підставі ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ) просив стягнути з відповідача збитки у розмірі вартості 45,984 т концентрату хромової руди, що не вистачає.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за умовами договору він не несе перед позивачем відповідальність за можливі розбіжності між вагою, прийнятою по акту заміру осадок судна і коносаменту та вагою вантажу, встановленою на підставі переваження на залізничних/автомобільних вагах.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.04.2014 року (суддя: Алейникова Т.Г.) позов задоволено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року (колегія суддів у складі : головуючого судді Татенко В.М., суддів: Марченко О.А., Радіонова О.О.) рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2014 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм ст. 614, 950, 951 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ) просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, рішення місцевого господарського суду - залишити в силі.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду, яка ухвалена з додержанням норм матеріального права, залишити без змін.

Позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Відповідно до ст. 111-7 ГПК України суд касаційної інстанції не приймає нові докази у справі, що не були предметом розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій, тому додатково подані позивачем докази при прийнятті постанови суд не бере до уваги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111-5, ч. 1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 01.03.2013 року між ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі його філії "Запорізькій річковий порт" (далі - виконавець) та ПАТ "Запоріжвогнетрив" (далі - замовник) було укладено договір № 07-12.1/13-12 (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався надавати послуги з перевалки і зберігання зовнішньоекономічних вантажів замовника згідно додаткам до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п.2.1.8 п. 2.1 розділу 2 договору виконавець зобов'язався відповідно до письмової заявки замовника забезпечити приймання вантажу з судна за результатами заміру осадок судна за участю незалежного сюрвейера, кандидатура якого узгоджена сторонами і представником замовника зі складанням відповідного акту. У разі незабезпечення замовником участі незалежного сюрвейера, замовленого за власний кошт, приймання вантажу з судна здійснювати за актами КЕ-8 заміру осадки судна, складеними адміністрацією судна та підписаними капітаном судна і представником виконавця.

Підпунктом 2.1.10 п.2.1 розділу 2 договору передбачено складання генерального акту після вивантаження вантажу з суден і, за необхідності, акту-повідомлення на вантаж, що прибув.

Суди встановили, що у червні 2013 року теплоходом "ОRION-1" на адресу ПАТ "Запоріжвогнетрив" надійшов концентрат хромовий - 1 848, 600 тон, руда хромова - 326,400 тон, в загальній кількості 2175 тон, що відображено у генеральному акті від 10.06.2013 року, який підписаний представником філії "Запорізькій річковий порт" та капітаном теплоходу "ОRION-1" і скріплений відповідними печатками, а також контролером/інспектором, та зазначено, що в процесі вивантаження і приймання вантажу будь-які акти-повідомлення щодо недостач або надлишків, розбіжностей або пошкоджень не складались.

За умовами пп. 2.1.9 розділу 2 договору виконавець зобов'язаний отриманий вантаж відвантажити на залізничний/автомобільний транспорт в продовж кожних погожих робочих діб, згідно "Зводу звичаїв Порта".

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до залізничних та товарно-транспортних накладних відповідач передав перевізнику до перевезення вантаж: 327,400 тон руди хромової, тобто на 1,0 тону більше, ніж було отримано з т/х "ОRION-1", а також 1771,19 тон концентрату хромового, тобто на 77,410 тон менше, ніж було отримано портом з т/х "ОRION-1" для доставки ПАТ "Запоріжвогнетрив".

Відповідно до контракту № СММ/ZOZ 0502-13 від 05.02.2013 pоку, укладеним між ПАТ "Запоріжвогнетрив" (покупець) та "СІНАN МАDЕN VЕ МЕТАL URUNLЕRI SАNАYІ ТІС. А.S." (продавець), ціна 1 тони концентрату хромової руди становить 299,82 $ (FINАІ ІNVОІСЕ № UK.ZР. 130703 від 03.07.2013 року). Позивач оплатив вартість хромої руди шляхом перерахування платежу в сумі 663 591,25 доларів США на поточний рахунок "СІНАN МАDЕN VЕ МЕТАL URUNLЕRI SАNАYІ ТІС. А.S."

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами відсутній спір та розбіжності щодо маси вантажу, який був вивантажений з т/х "ОRION-1" та визначений у генеральному акті від 10.06.2013 року, та маси вантажу, що був відвантажений відповідачем до перевезення залізничним та автомобільним транспортом відповідно до транспортних накладних.

Спір між сторонами виник з приводу наявності підстав для майнової відповідальності виконавця за нестачу вантажу, що було отримано з т/х "ОRION-1" 10.06.2013 року, та обставин визначення маси вантажу на причалі за участю чи без незалежного сюрвейера.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідальність за майнові збитки, які зазнав позивач у зв'язку з нестачею вантажу, несе порт, оскільки часткова втрата вантажу сталася у зв'язку з незадовільним виконанням ним взятих на себе договірних зобов'язань (п. 2.12) щодо зберігання вантажу позивача після його прийняття вантажу з т/х "ORION-1" на 1 причал порту. Розмір збитків суд визначив, як різницю вартості маси концентрату хрому, що був прийнятий з теплоходу та відвантажений залізничним та автомобільним транспортом, за мінусом 1,7% від маси вантажу (0,7% - природна втрата при перевантаженні з водного на залізничний транспорт; 1% - похибка сюрвейерських вимірів) - норми природної втрати вантажу, які були погоджені сторонами у п. 8 додатка № 3 до договору. При цьому, суд виходив із того, що норма природної втрати має застосовуватися 1,7%, а не 2,6%, оскільки маса вантажу при його прийманні з т/х "ORION-1" визначалася за участю незалежного сюрвейера, що підтверджується листом ПАТ "Запоріжвогнетрив" до філії "Запорізькій річковий порт" від 06.06.2013 року № 17/СН-1275, а також нескладанням адміністрацією судна актів КЕ-8 заміру осадки судна.

Скасовуючи рішення суду та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив із відсутності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності за заподіяні позивачу збитки нестачею вантажу, оскільки відповідно до п.п. 4.7 - 4.8 п. 4 договору сторони виключили відповідальність відповідача за якість та кількість прийнятого до вантажно-розвантажних робіт вантажу у разі можливих розбіжностей між вагою, прийнятою по акту заміру осадок судна і коносаменту та вагою вантажу, встановленою на підставі переваження на залізничних/автомобільних вагах. Крім того, суд зазначив, що матеріалами справи не підтверджується участь незалежного сюрвейера при вивантаженні вантажу у порті.

Вищий господарський суд України вважає, що такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим, оскільки суд не врахував, що відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язався надавати послуги з перевалки і зберігання зовнішньоекономічних вантажів замовника згідно з додатками до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Зокрема, у п. 8 додатка № 3 до договору сторони погодили, що виконавець не несе відповідальність за нестачу вантажу при перевалці з водного транспорту на залізничний в межах норми природної втрати для руди хромової навалом в розмірі 1,7% від маси вантажу (0,7% - природна втрата при перевантаженні з водного на залізничний транспорт; 1% - похибка сюрвейерських вимірів) - у разі визначення маси вантажу за участю незалежного сюрвейера та 2,6% від маси вантажу - без участі незалежного сюрвейера. Отже, у додатку до договору, на підставі якого виникли спірні правовідносини, сторони чітко обумовили межі цивільно-правової відповідальності і визначили, що відповідач не несе відповідальність за нестачу лише в межах норми природної втрати.

Твердження апеляційного суду щодо недоведення позивачем участі незалежного сюрвейера при визначенні маси вантажу Вищий господарський суд України вважає безпідставними, оскільки в порушення п. 8 ч. 2 ст. 105 ГПК України, не суд виклав доводи, за якими не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутній акти КЕ-8 заміру осадки судна, що мають бути згідно із пп. 2.1.8 п. 2.1 договору у разі незабезпечення замовником участі незалежного сюрвейера, замовленого за власний кошт, а також не спростував встановлені судом першої інстанції обставини того, що генеральний акт підписаний окрім представником філії "Запорізькій річковий порт" та капітаном теплоходу "ОRION-1", також і контролером/інспектором. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що позивачем не надано суду докази складання та надання акту, взагалі не відповідають дійсності, оскільки до матеріалів справи долучені підписані інспектором (контролером) та капітаном судна акти сюрвейєра (а.с. 41-42 т. 2), які містять дані, що повністю співпадають з даними генерального акту.

Вказане свідчать про неповне з'ясування апеляційним господарським судом обставин, що мають значення для справи, що є порушенням норм процесуального законодавства, зокрема, ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Встановивши факт відвантаження відповідачем меншої кількості (маси) вантажу відносно його кількості (маси), вказаної в генеральному акті, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неналежного виконання відповідачем договору під час зберігання і перевалки вантажу з річкового на залізничний транспорт, та керуючись ст.ст. 22, 623 ЦК України, які визначають умови і порядок відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, правомірно задовольнив позивача вимоги щодо стягнення з відповідача завданих збитків (вартість нестачі вантажу), розмір яких визначених з урахуванням норми природного убутку (втрат), що встановлена для випадків, коли маса вантажу визначається за участю незалежного сюрвейера.

У зв'язку з цим постанова суду апеляційної інстанції, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи, не мають законного обґрунтування і не відповідають нормам вимогам законодавства, що регулює підстави правової відповідальності учасників спірних правовідносин, підлягає скасуванню відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України, а законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції рішення про задоволення позову - залишенню в силі.

Судовий збір, сплачений позивачем за подання касаційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України відшкодовується за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7, п. 6 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року скасувати.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2014 року у справі № 910/25150/13-908/663/14 залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 8, код за ЄДРПОУ 00017733) на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" (69106, м. Запоріжжя, Північне шосе / вул. Теплична, 22 "Б"/1, код за ЄДРПОУ 00191885) 1101,99 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.