головуючого Євсікова О.О., суддів: Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради на ухвалу Господарського Дніпропетровської області від 11.12.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.01.2015 у справі № 904/5824/13 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" до Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради про стягнення 95 933 824,90 грн. за участю представників сторін від позивача: не з'явились від відповідача:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2013 порушено провадження у справі та прийнято до розгляду позовну заяву Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" до Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради про стягнення 58499116,24 грн. заборгованості за договором № 61-266 (20/03-Ц) від 01.04.2004 з урахуванням інфляційних, 3% річних та пені.

У подальшому заявою № 22690/1001 від 19.11.2014 позивач збільшив свої позовні вимоги, заявивши до стягнення 95933824,90 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014 (суддя Манько Г.В.), яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.01.2015 (колегія суддів у складі: Сизько І.А., Герасименко І.М., Кузнєцової І.Л.), повернуто без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України зустрічну позовну заяву Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про зміну договору про постачання електричної енергії за державні кошти від 26.01.2012 за № 061266 шляхом внесення змін до пунктів договору 1.2, 3.1, 3.2, 6.1.7, 11.3.1, 11.3.4.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а зустрічну позовну заяву прийняти до провадження та розглянути разом з первісним позовом.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Натомість до Вищого господарського суду України 05.02.2015 надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Порадившись, колегія суддів відмовила в задоволенні цього клопотання, оскільки неявка повноважних представників сторін не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що звертаючись з зустрічною позовною заявою у даній справі, Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради не надало доказів сплати судового збору в установленому порядку та розмірі.

Натомість відповідач заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору у зв'язку з дискримінацією, яке судом першої інстанції відхилено, а зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду.

Відповідно до положень ст. 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Тобто зустрічна позовна заява повинна відповідати усім вимогам розділу VІІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , що регулює подання позову, в тому числі щодо сплати судового збору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі. Додання таких доказів до позовної заяви передбачено п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (3674-17) . У п. 61 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів за подання позовів щодо спорів, пов'язаних із дискримінацією. Закон України "Про судовий збір" (3674-17) доповнено названим пунктом на підставі пп. 4 ч. 2 Розділу IV Прикінцеві положення Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (5207-17) , який у пп. 2 ч. 1 ст. 1 визначає дискримінацію як рішення, дії або бездіяльність, спрямовані на обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (далі - певні ознаки), якщо вони унеможливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини та громадянина.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" дія цього Закону поширюється на всіх осіб, які перебувають на території України, на такі сфери суспільних відносин: громадсько-політична діяльність; державна служба та служба в органах місцевого самоврядування; правосуддя; трудові відносини; охорона здоров'я; освіта; соціальний захист; житлові відносини; доступ до товарів і послуг; на інші сфери суспільних відносин.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 6 названого Закону не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії.

Звертаючись з касаційною скаргою на вказані вище судові рішення, відповідач доводить, що дискримінація є поняттям оціночним і повинно аналізуватись у сукупності зі спірними правовідносинам, тому суд не може дійти висновку про її наявність або відсутність до розгляду позову по суті.

За доводами скаржника, виконання договору на чинних умовах є проявом дискримінації за економічною ознакою, оскільки позивач, як монополіст постачання електроенергії, фактично нав'язав такі умови договору, поклавши тягар сплати за перетікання реактивної енергії на позивача.

Однак з встановлених судами обставин та доводів відповідача не вбачається, що зустрічний позов заявлено ним з метою вирішення спору щодо оскарження певного рішення, дій або бездіяльності позивача, спрямованих на обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за певними ознаками, які унеможливлюють визнання і реалізацію на рівних підставах прав і свобод людини і громадянина.

Заявлений відповідачем позов взагалі не пов'язаний із захистом певних прав і свобод людини і громадянина, закріплених у Розділі 2 Конституції України (254к/96-ВР) чи передбачених іншими нормативно-правовими актами, адже по суті спрямований на захист власних прав та інтересів Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, яке є не є людиною чи громадянином.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору за подачу зустрічного позовну, а відтак повернення цього позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України через несплату судового збору.

Отже, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.