головуючого судді: Ходаківської І.П. суддів Фролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників: позивача Іванкіна Ю.Б., дов. від 18.04.14 відповідача Басарт Л.А., дов. від 03.03.14 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.14 у справі № 922/3194/14 господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" про стягнення 2 468 056,44 грн.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" про стягнення 1908474,88 грн. основного боргу, 249642,10 грн. пені, 234184,68 грн. інфляційних втрат та 75754,77 грн. 3% річних. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 13/3142-ТЕ-32 купівлі - продажу природного газу від 28.12.2012 року щодо оплати спожитого природного газу та обґрунтовано приписами статей 526, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.10.2014 у справі № 922/3194/14 (суддя Добреля Н.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 (судді: Черленяк М.І. - головуючий, Ільїн О.В., Хачатрян В.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" на користь ПАТ "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1908474,88 грн. суми основного боргу, 234184,68 грн. суми інфляційних витрат, 75754,77 грн. суми 3% річних, 24964,21 грн. пені та 49361,20 грн. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення з відповідача пені в сумі 224677,89 грн. - відмовлено. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що доказів сплати заборгованості за отриманий природний газ на дату прийняття рішення відповідачем не надано, а відтак позовні вимоги в цій частині визнані обґрунтованими. Задоволені судами також і позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних з огляду на приписи статті 625 Цивільного кодексу України. Водночас суди дійшли висновку про можливість зменшення розміру пені на підставі статті 233 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі в частині зменшення розміру пені скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, в іншій частині судові рішення залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм права, зокрема, статті 233 Господарського кодексу України, статей 549, 551 Цивільного кодексу України, статей 83, 84 Господарського процесуального кодексу України. Заявник, зокрема, зазначає, що судами не встановлено належним чином винятковості обставин, які є підставою для зменшення штрафних санкцій.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.12.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" був укладений договір № 13/3142-ТЕ-32 купівлі - продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності). Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ в обсязі до 4130,0 тис. куб.м. Пунктом 3.3. даного договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. В пункті 3.4. договору зазначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Відповідно до пункту 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 7.2 договору узгоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Судами попередніх інстанцій установлено, що за період з січня по грудень 2013 позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 3823942,79 грн., однак відповідач свої зобов'язання за договором виконав лише частково, сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на день подачі позову склала 1908474,88 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" 1908474,88 грн. основного боргу, 249642,10 грн. пені, 234184,68 грн. інфляційних втрат та 75754,77 грн. 3% річних.

Судовими рішеннями у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1908474,88 грн. суми основного боргу, 234184,68 грн. суми інфляційних витрат, 75754,77 грн. суми 3% річних, 24964,21 грн. пені. В іншій частині позову у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З касаційної скарги вбачається, що заявник не погоджується з судовими рішеннями в частині зменшення розміру пені.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько -правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Дані норми кореспондують з пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі аналізу судом усіх матеріалів справи. Істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо, при цьому, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру штрафу таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як убачається зі змісту судових рішень, господарські суди попередніх інстанцій, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми пені, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх матеріалів справи, установили наявність обставини, за яких визнали можливим зменшити розмір санкцій. При цьому судами було враховано та надано належну оцінку майновим інтересам сторін та, зокрема, ураховано, що газ, що придбавається за спірним договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками; при цьому обсяг невідшкодованої різниці між тарифами та собівартістю за минулі роки складає 6285861,09 грн.

Ураховано апеляційним господарським судом і те, що на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції сума заборгованості повністю погашена відповідачем. При цьому частина боргу погашена 13.10.2014 у сумі 1500000,00 грн., а залишок у сумі 408474,88 грн. сплачено 27.10.2014 (тобто до подачі апеляційної скарги).

Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог визнається обґрунтованим. Довід скаржника про безпідставне зменшення неустойки, як і застосування судами приписів статті 233 Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України (435-15) та пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, не може бути підставою для скасування переглянутих судових рішень, оскільки юридичний аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони застосовуються за визначених у законі умов на розсуд суду.